Тема: «У». Твори на вільну тему
Ми повинні поважати старших. Це начебто аксіома? Але давайте уявимо, що її треба пояснити маленькій дитині, який щиро не розуміє, чому потрібно слухатися батьків і інших знайомих дорослих. Він вважає, що їх необхідно поважати толь-ко тому, що вони сильніші. Давайте пояснимо йому, чому повага до старших - непісей-ний закон нашого життя.
Люди, які набагато старше нас, наші батьки, сусіди, знайомі сім'ї та інші дорослі, - прожили більше наше-го, тому випробували більше і знають гораз-до більше, ніж ми. Їх досвід, накопичений в результаті помилок і відкриттів, - безцінне для нас надбання. Їх пережиті біль і счас-тє волають до нас, щоб ми, ще не пере-жили таких же океанів почуттів, поважали їх, прислухалися до слів старших. Матеріал з сайту
Може бути, дитина нас і не зрозуміє, якщо ми йому так пояснимо, але хоча б відчує, що ми теж поважаємо людей, які старші за нас. Відчує і спробує нам наслідувати. Таке «наслідування» анітрохи не соромно!
Не знайшли те, що шукали? Скористайтеся пошуком ↑↑↑
На цій сторінці матеріал за темами:- повагу старших закон життя
- твір на тему старих треба поважати
- християнство закони коротко поважай старших
- твір на тему моя повага до близьких
- повага до старших твір
Повага до старших - закон нашого життя.
Моїй мамі вже 89,5 років. і мені подобається її балувати, як балувала вона мене свого часу.
Мама - ласун, і я щодня приношу їй щось смачненьке: цукерки, печиво, яблука, цитрусові.
Вона радіє всьому, як дитина. Їй найдорожче мою увагу, увагу другої дочки або внучки.
Вона збирає свою пенсію, щоб виділити комусь із нас подарунок.
Вона любить собаку, адже вони цілий день залишаються вдвох. Тому треба так само сильно піклуватися і про ту, яка так дорога мамі.
Мама і собака - моя сім'я.
Не знаю чому, але маму все, включаючи мене з сестрою, називаємо на "ви".
На мамин день народження все двоюрідні її обов'язково вітають, проявляючи повагу і увагу до неї, старшої в роді. З нею радяться з важливих питань, її так само балують, як намагаюся це робити я.
Скільки жили в світі люди, стільки вони підтримували ці традиції, а крім цього створювали нові. Такі, як, наприклад, традиція поваги до старших. І мені здається, що з'явилася вона якось сама по собі, просто протягом спілкування.
Повага до старших не є якимось ритуалом, який повторюється тільки кілька разів на рік. Ми повинні підтримувати її кожен день. Я не маю на увазі, що треба повторювати своїм батькам, бабусям і дідусям, що ми їх поважаємо, адже слова - це тільки слова. А слова треба підкріплювати діями. І як же довести старшим, що ми їх дійсно поважаємо? Чи дуже це важко? Чи багато зусиль треба до цього додати? На мою думку, це зовсім не важко і не потребує майже ніяких зусиль. Лише небагато. Зовсім неважко поступитися місцем в трамваї або тролейбусі. Але це вже і є знак поваги до старших. Постояти зовсім неважко, а от бабусі посидіти приємно буде. Цей вчинок - дрібниця, але він показує, вихована людина, чи ні. Хлопчик, який півнем сидить у переповненому автобусі, а поруч стоїть стомлена бабуся, зовсім не викликає поваги. А іноді буває і так, що вона просить його поступитися місцем, а хлопчик відмовляє. Це, на мій погляд, вже зовсім хамство!
Крім цього, треба завжди бути ввічливими. Якщо хочеться щось попросити, треба сказати «будь ласка», а коли отримуєш те, що хотів, треба подякувати. Не можна підвищувати голос на дорослих. Це буде просто непристойно. Ми не завжди згодні з ними, але все ж треба стримуватися. Якщо до тебе звертається хтось із дорослих, то завжди треба вислухати, не перебиваючи, а вже потім висловлювати свою думку. Так як неввічливо буде влазити, або ще гірше, канючити або кричати. Якщо я не згоден з думкою старших, то кажу це спокійно, без крику й гамору. Хоча іноді так хочеться розлютити, я намагаюся стримуватися. Неповагою також буде влазити в розмову дорослих, а якщо все ж дуже хочеться сказати щось, треба спочатку вибачитися за втручання, а вже потім говорити. Існують і інші правила, що стосуються спілкування. До людей, які займають в твоєму житті різні місця, треба і звертатися по-різному. Якщо це вчителька або незнайома людина, треба називати її на Ви, так як називати на ти можна тільки найближчих людей, які старше тебе: маму, батька, бабусю або дідуся. А тітку та інших родичів треба величати тільки на Ви.
Всі ці правила прості, і їх не так вже й багато, тому я вважаю, що саме так повинен поводитися кожен.
На сьогоднішній день досить багато уваги приділяється питанням молоді, її освіти, можливості втілювати свої проекти, дозвіллю. Так, це чудово, але при цьому мені хотілося б звернути увагу на іншу частину нашого життя. Скажіть, скільки ви знаєте місць і можливостей для відпочинку і спілкування людей від 15 і до 45 років? Я думаю, що чимало. А чи є така можливість у людей старшого покоління? Що мають в цьому відношенні вони?
Якщо чесно сказати, ми згадуємо про них і ставимося з глибокою повагою в основному 9 травня. А вже 10 числа, стоячи в черзі в поліклініці або в поштовому відділенні, думаємо, що краще б вони сиділи вдома. Ми вважаємо, що зараз інший час (вік комп'ютерних технологій!), Що ми більше знаємо і розуміємо, що їх досвід не цікавий. З одного боку це так, а з іншого, якщо озирнутися навколо, все, що ми маємо: це місто, республіка, країна - створені попередніми поколіннями. Тисячі і мільйони наших предків жили, творили, створювали і вмирали на цій землі, щоб зараз ми могли ось так просто сидіти в теплій хаті перед комп'ютером. Хіба одне це не заслуговує почуттів поваги і подяки?
Так ми з тобою повинні поважати старших. Це начебто істина? Але давайте уявимо, що її треба роз'яснити маленькій дитині, який щиро не розуміє, в честь якого свята потрібно слухати Ся батьків і інших знайомих дорослих. Диявол вважає, що їх необхідно поважати толь-ко тому як, що вони сильніші. Давайте пояснимо йому, тому повага до старших - непісей-ний закон нашого життя. Людство, які набагато старше нас, наші батьки, сусіди, знайомі сім'ї та інші дорослі, - прожили більше наше-го, тому випробували більше і знають гораз-до пре, ніж ми. Їх досвід, накопичений в результаті помилок і відкриттів, - безцінне до нас надбання.
Їх пережиті біль і счас-тє волають до нас, потім щоб ми, ще не пере-жили таких же океанів почуттів, поважали їх, прислухалися до слів старших. Може бути, самовар нас і не зрозуміє, якщо ми йому яко пояснимо, але хоча б відчує, що я теж поважаємо людей, які старші за нас. Відчує і спробує нам слідувати чийому прикладу. Таке «наслідування» анітрохи не соромно!
Що посієш. і продовження відомо всім. Людина отримує те, відношення, з яким відноситься до інших сам. Це так, на майбутнє. Але твір напишемо приблизно наступним чином. 1 Для початку про старше покоління, яке поряд з нами, це можуть бути бабусі сусідки або рідні бабусі і дідусі. Скільки їх поруч зараз, хто залишився в живих, а хто вже помер. 2 Чим хороші наші бабусі, чому вони нас вчать, що просять взамін або без користі допомагають. Чим відрізняється бабуся від мами, наприклад. 3 Як мама дбайливо ставиться до своєї мами, як Ви спостерігаючи за ставленням своєї мами, робите свої висновки. Стара людина він слабкий, він потребує опіки, при цьому замість нічого не просить, але з ним поруч знаходиться одне задоволення, тому що стара людина знає багато чого цікавого. 4 Розповімо, як без нашої участі самотньо старій людині, як наше співчуття не дає пройти повз бабусі з важкою сумкою, як цінність несуть знання старшого покоління для молодих і яку посильну допомогу вони надають дітям і онукам.