Великий лише тим, що любов'ю живе.
Нам вірна дружба і пісня про неї
Потрібніше, ніж повітря, і хліба потрібніший.
З ранніх років ми стикаємося з поняттям дружба. Дружба - найнеобхідніше для життя, так як ніхто не побажає собі життя без друзів, навіть якщо б він мав усі інші блага.
Дружба народів починається з дружби людей. І тут перш за все важливі до-вірчі відносини. Той не друг, хто клянеться в любові, а потім в один момент відвернеться, залишивши тебе в біді, образиться, зрадить. Дружби не вийде з людиною, який себе вважає вище і взагалі думає багато про себе, не особливо дбаючи про оточуючих. Так і між народами.
Дружба між людьми з'явилася з моменту появи людини на Землі. Вона допомагала вижити в суворих умовах первісного суспільства, існувала протягом всієї історії людства, допомагає людям в житті і в наш час. Дружба - велика сила, яка має відношення не тільки до декількох людей, а й цілим націям, і народам. І Дагестан - це відмінний приклад того, як кілька десятків різних націй з різними традиціями, культурами і мовами, можуть жити в мирі і спокої на порівняно невеликій території. «Ми, дагестанці, складаємо одну велику родину, хоча ми різні, але ми єдині в головному - в своїх ідеалах і прагненнях. Дагестан відомий на світовій арені як цитадель дружби і братерства різномовних народів.
Наша історія пам'ятає всяке: і катастрофічні руйнівні навали, і загибель людей від меча іноземців, епідемії, голод. Але ніколи не бувало тільки одного - поділу і протиставлення дагестанців один одному за етнічними ознаками. За всю свою історію Дагестан ні разу не бачив міжнаціональних воєн.
Зближенню народів Дагестану сприяла й та обставина, що у них вкоренилася традиція змішаного проживання. Вікове добросусідство і со-вместно проживання стало національною рисою горян. Дієвим фактором зміцнення дружби народів стало гостинність.
Дагестан історично формувався як єдиний економічний організм.
Народи Дагестану здавна були пов'язані з Росією. Приєднання Дагестану до Росії сприяло прогресу всіх народів і етнічних груп краю. Російські вчені допомагали в підготовці фахівців, у розвитку економіки та культури Дагестану.
ВЗАЄМОРОЗУМІННЯ І ВЗАЄМОДОПОМОГА
бандитів і захистили свою землю. Тут ще раз дагестанці продемонстрірова-ли все, на що здатний народ, вихований на кращих традиціях старшого поко-ління. У ці важкі для всього Дагестану дні дагестанці показували приклади мужності і відваги в боротьбі з ворогом. Вони не думали про славу, про подвиги. Вони думали про Дагестані. Всіх дагестанців згуртувала ненависть до загарбників. Широко відзначається в республіці свято День єдності народів Дагестану символи-зірует непорушну єдність братніх народів нашої багатонаціональної респуб-лики. На сьогоднішній день єдність дагестанських народів є умовою стабільності республіки і її процвітання в складі багатонаціональної Росії. У Росії - все ми на своїй Батьківщині, де не може бути поділу народів на своїх і чужих. Тут в світі, дружбу, в злагоді і взаєморозумінні живуть і трудяться представники різних народів. Упевнений, традиції дружби, взаємодопомоги і вза-імопоніманія, беззаперечно шановані століттями нашими предками і дійшли до нас як спадщина наших предків, ми, молоде покоління, будемо також свя-то шанувати, поважати, примножувати і передавати новому поколінню. Не може бути майбутнього у народу, який не шанує багату спадщину минулого. Немає сумніву в тому, що світ і добросусідські відносини між народами є запорукою щастя людей і успішного розвитку країни. Я щиро бажаю народам Дагест-на, всім народам Росії миру, добра і благополуччя
ДОНОРИ КРОВІ - АНГЕЛИ ЖИТТЯ
Але сьогодні мені дуже хочеться розповісти про людей, які віддають частинку самих себе. Ми всі вважаємо себе добрими і хорошими людьми, але часто ми в своєму житті робимо дійсно добрі вчинки? І що значить дарувати доб-ро? Мені хотілося б більш детально розповісти про людей, які його дійсно відс-но дарують, адже не випадково їм дано ім'я від латинського «donare» (донор), що означає дарувати. Донор - це не професія, не робота, але ми пишаємося цими людьми, тому що вони дарують іншим людям щось цінне, що ні виробити ніякими високими тех-нології, не купити ні в якій аптеці і не замінити нічим іншим - свою кров. І часто їх подарунок зберігає іншій людині життя. Кров потрібна для лікування мно-гих захворювань. Переливання крові необхідні хворим в реанімації, хірургії, гематологічному, опіковому, пологовому відділеннях, онкології, відділенні транс-плантації. Багато хвороб взагалі неможливо лікувати без донорської крові. І часто врятувати життя хворого можна тільки за допомогою переливання йому здорової крові. Багато людей зобов'язані своїм життям тим, з ким ніколи не були знайомі і навіть ніколи не бачилися - донорам, які добровільно дають кров. А адже життя - це найцінніше, що є у людини.
Але коли і як люди здогадалися використовувати кров однієї людини для спа-сення життя іншого? Якщо зазирнути в історію, то можна побачити, що стремле-ня використовувати кров як лікувальний засіб давно привертало до себе увагу людей. У стародавніх пам'ятках літератури залишилися нотатки про те, що крові приписувалося омолоджуючу дію, що кров використовували для приготування лікувальних ванн, для лікування хворих на епілепсію і з порушен-нями психіки. Багато відомих лікарі середньовіччя, такі, як Авіценна і М. Фіцінус, вивчали властивості і значення крові при різних захворюваннях. А коли в 1628 році англійський вчений У. Гарвей відкрив принцип руху крові в живому організмі, то почалися широкі розробки методу переливання крові. Звичайно ж, перші спроби здійснити переливання крові проводилися тільки на жи-
Вотня. Але в 1667 році французький вчений Д.-Б. Дені вперше провів успішне переливання крові від ягняти людині. В цьому експерименті дав згоду участ-вовать робочий одного бідного кварталу Парижа і то за значну плату. Пос-ле переливання він відчув себе відмінно і навіть запропонував свою влас-ву кров для переливання, ставши, таким чином, першим свідомим донором в історії людства.
Але не всі досліди були такими ж вдалими, тому в 1675 році Ватикан запре-тил експерименти по переливанню крові тварин людині майже на цілі сто років.
Але, не дивлячись на досягнення сучасної медицини, потреба в пере-Лівані крові не зменшилася і сьогодні. Я дізнався з джерел, що щорічний-но переливання крові роблять півтора мільйонам росіян. І потреба в донорській крові постійно зростає, тільки Москва щодня потребує більш ніж в 200 літрах донорської крові, а людей, які бажають безоплатно здати кров, на жаль, не так вже й багато. Може бути, люди розучилися со-страждати? Або вся справа в тому, що люди стали більш прив'язані до матеріальних благ і готові щось робити тільки за плату? Мені не хочеться в це ве-рить, адже під час надзвичайних ситуацій люди шикуються в чергу в пунктах прийому крові. І якщо комусь із рідних і друзів потрібна кров, людина теж не замислюючись йде і здає.
У нашій родині теж є донори - це мої дідусь і дядько. Вони протягом вже багатьох років здають кров. Дідусь розповідав, як він вперше став донором. Потрібно було рятувати його друга, який потрапив до лікарні.
У минулому році в Дагестані було заготовлено 23 тис. Літрів крові. Причому треба відзначити, що для системи донорства крові важливо не тільки кількість до-норов. Для забезпечення безпеки крові необхідно регулярне донорство, це дозволяє забезпечити систему стабільними донорами з постійним місцем проживання, яких легше залучити до повторної донації. Пересувний модуль зі збору крові виїжджає і в райони республіки. Дуже активно, за словами Кабар-Дієва, здають кров агульском, табасаранський, Магарамкентском, Гергебільскій, Чародінскій, Карабудахкентському, Кизлярський райони і Бежтинська ділянка.
Аминат Кабардіева розповіла також, як активно Дагестанці здавали кров під час чеченських подій, для дітей Беслана, при вибухах у Волгограді, в Каспійську і в Москві. На сьогоднішній день є 498 почесних донорів, які здавали кров більше 40 разів, і 800 активних донорів.
На закінчення хочеться сказати, що в дружбі наша сила. Дагестан дав в XX столітті світові стільки чудових учених, поетів, державних діячів, як ні в яку іншу епоху. І це не випадково. Покоління XXI століття повинні продовжити традиції дружби народів. Тільки так ми зможемо впевнено дивитися в майбутнє.
М-Х. І. Ахмедов, учитель МБОУ «Агвалінская ЗОШ»
Цумадінського району Республіки Дагестан
Інформатори: Магомедов Абакар, Ахмедов Ахьяда, Кабардіева Аминат, Каллаева Патимат, Магомедов Ахмед.