УПРАВЛІННЯ ВАРТІСТЮ КАПІТАЛУ
Поняття і структура капіталу
Капітал - це загальна вартість засобів у всіх формах, інвестована в формування активів з метою збільшення прибутку, тобто це вартість, яка відтворює нову вартість. Весь виробничий процес, все економічні грошові відносини, пов'язані зі створенням сукупного грошового продукту і національного доходу базуються на капіталі.
Капітал може бути як пасивним, так і активним. Постійний капітал підрозділяється на власний і позиковий, а активний капітал - на основний і оборотний.
Вартість капіталу - це відносна величина витрат підприємства, пов'язаних з формуванням своїх джерел, або загальна сума коштів, яку потрібно сплатити за використання певного обсягу залучених на ринку капіталу фінансових ресурсів (виражається у відсотках до цього обсягу).
Вартість майна, вкладеного власником підприємства, формує власний капітал цього підприємства. Для того, щоб перетворити своє майно (або його частина) в капітал, власник даного майна повинен дотримати наступні умови:
- капіталізується майно має бути відокремлене від особистого майна власника на тривалий час;
- з моменту капіталізації право на користування і розпорядження інвестованих майном повинно бути передано іншому економічному суб'єкту - підприємству. Капіталізоване майно стає активами підприємства.
Приріст власного капіталу, обумовлений діяльністю підприємства, називається прибутком. Частина прибутку інвестована в збільшення власного капіталу підприємства, в майбутньому є реинвестированной прибутком.
Так, власний капітал складається з таких елементів:
- розподілений прибуток (різні фонди);
Позиковий капітал - це сукупність позикових коштів, що приносять підприємству прибуток і оформлених у вигляді кредитів, позик і позик.
Структура позикового капіталу неоднорідна. Для фінансового менеджменту принципове значення має термін, на який залучаються ресурси. Найбільш вигідними для підприємства є довгострокові кредити і позики. Довгострокові джерела є повноцінними інвестиційними ресурсами і в фінансовій практиці вони називаються довгостроковим позиковим капіталом або довгостроковими пасивами.
Сума власного і позикового капіталу називається постійним капіталом.
Короткострокові зобов'язання зазвичай залучаються для покриття додаткової потреби в оборотних коштах. Короткострокові запозичення поділяються на процентні (банківські позики) і безвідсоткові (кредиторська заборгованість постачальникам, персоналу підприємства, бюджету і т.п.).
В сумі довгостроковий і короткостроковий позикові капітали утворюють позиковий капітал.
Таким чином, для підприємства загальна величина його активів завжди дорівнює сумі власного капіталу і пасивів (рис.3.1).
Рис.3.1. Схема основного балансового рівняння
Різниця між вартістю активів і загальною величиною позикового капіталу називається чистими активами. З основного балансового рівняння слід, що чисті активи повинні дорівнювати величині власного капіталу підприємства. На практиці це рівність не дотримується, так як з разом активу виключаються деякі статті (наприклад, суми ПДВ по придбаних цінностей, заборгованість засновників за внесками до статутного капіталу та ін.).
Якщо розмір чистих активів нижче рівня статутного капіталу, то акціонерне товариство повинно перереєструвати свій статут, довівши в ньому розмір статутного капіталу до величини чистих активів.
Одним з найважливіших показників є показник наявності власних оборотних коштів (ВОК) або величина власного оборотного капіталу. Власні оборотні кошти - це та частина оборотного капіталу підприємства, яка покривається не лише власним капіталом, а й довгостроковими пасивами, тобто постійним капіталом. СОС можна розрахувати наступним чином:
1. Віднімаючи з разом оборотних активів суму короткострокових пасивів;
2. Віднімаючи вартість необоротних активів з суми постійного капіталу (разом власного капіталу і довгострокових пасивів).
Унікальність даного показника полягає в тому, що в ньому відбиваються два поняття - дохідність і ризик. Збільшуючи розмір власних оборотних коштів, підприємство знижує ризик втрати платоспроможності. З іншого боку, підтримуючи значні розміри СОС протягом тривалого часу, підприємство позбавляє себе можливості дохідного вкладення свого довгострокового капіталу. Негативна величина СОС свідчить про фінансову нестійкості підприємства, так як наявних в його розпорядженні поточних активів недостатньо для покриття термінових зобов'язань.
Методика обчислення сукупної вартості капіталу
Слід розрізняти поточну, граничну і цільову вартість капіталу:
- поточна вартість характеризує дійсну структуру капіталу і може бути виражена в балансовій оцінці;
- гранична вартість - це вартість капіталу, призначеного для фінансування нової одиниці продукції;
- цільова вартість характеризує бажане співвідношення власних і позикових коштів.
Прийнято виділяти такі джерела капіталу:
- банківські кредити і позики;
- привілейовані і звичайні акції;
- розподілена і нерозподілений прибуток.
При оцінці вартості статутного капіталу, поділеного на прості і привілейовані акції, власний капітал вимірюється рівнем дивідендів, виплачених акціонерам за всіма видами акцій. Вартість додаткового капіталу доцільно вимірювати рівнем дивідендних виплат по звичайних акціях.
Вартість розподіленого прибутку може бути обчислено за формулою
,
де - вартість розподіленого прибутку;
- середньорічна балансова вартість цих фондів.
Вартість нерозподіленого прибутку може бути прирівняна до рівня дивідендних виплат, скоригованих на очікувані темпи зростання виплат в майбутньому періоді. Крім того, підприємство може збільшити частку власного капіталу за рахунок додаткової емісії акцій. Слід пам'ятати про відмінності в нарахуванні дивідендів по звичайним і привілейованим акціям.
Так, вартість капіталу, залученого за рахунок емісії привілейованих акцій, може бути обчислена за формулою
,
де - вартість капіталу, залученого за рахунок емісії привілейованих акцій;
- сума дивідендів, передбачених до виплати відповідно до контрактних зобов'язань емітента;
- чиста виручка від реалізації привілейованих акцій (без емісійних витрат).
Вартість капіталу, залученого за рахунок емісії звичайних акцій, може бути обчислена за формулою
,
де об.акц. - вартість капіталу, залученого за рахунок емісії звичайних акцій;
- очікувані дивідендні виплати;
об - чиста виручка від реалізації звичайних акцій;
g - темп приросту дивіденду.
Таким чином, вартість власного капіталу являє собою віддачу на вкладені інвесторами ресурси в діяльність підприємства і, отже, відображає привабливість для потенційних інвесторів.
Оцінка вартості позикового капіталу також здійснюється поелементно. Так, вартість банківського кредиту дорівнює ставці позикового відсотка. Слід пам'ятати про особливості обліку витрат з обслуговування кредитів. Оскільки відсотки по короткострокових кредитах включаються в собівартість продукції (витрати обігу) в розмірі ставки рефінансування ЦБ + 3% понад ставку, в розрахунках використовується податковий коректор, так як збільшення собівартості призводить до зниження оподатковуваного прибутку. Отже, реальна вартість короткострокового банківського кредиту менше на величину податку на прибуток:
де Зб. кр. - вартість короткострокового банківського кредиту;
i - cтавка позичкового відсотка, що не перевищує ставку рефінансування ЦБ;
СНП - ставка податку на прибуток;
(1-СНП) - податковий коректор, рівний 0,80 при податок на прибуток 20%.
Вартість довгострокових кредитів дорівнює процентній ставці по кредиту, так як джерелом покриття витрат за цим кредитом служить чистий прибуток підприємства.
Вартість комерційного кредиту, оформлена товарним векселем, дорівнює процентній ставці за векселем з урахуванням податкового коректора, так як витрати по обслуговуванню векселі включаються в собівартість продукції.
Таким чином, управління вартістю позикового капіталу зводиться до мінімізації витрат з обслуговування позикових джерел.
Знаючи поелементну вартість капіталу, можна розрахувати середньозважену вартість як узагальнюючий показник:
де ССК - середньозважена вартість капіталу;
- вартість i-того елемента капіталу;
- питома вага i-того елемента капіталу в пасиві балансу.
Слід пам'ятати, що показник ССК грає велику роль в оцінці діяльності підприємства. Це не тільки відносна величина витрат по підтримці сформованої структури капіталу, а й критерій в оцінці рентабельності і інвестиційних проектів.