МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
по проведенню локального моніторингу на реперних ділянках
(Видання 2-е, перероблене і доповнене)
Інформація, отримана з реперних ділянок локального моніторингу, необхідна для розробки рекомендацій щодо збереження родючості ґрунтів, запобігання та усунення забруднення їх токсикантами, а також виявлення інших негативних процесів.
Методичні вказівки підготували: канд. хім. наук А.В.Кузнецов, канд. с.-г. наук А.В.Павліхіна, канд. хім. наук М.М.Овчаренко, П.Г.Максімов, І.Н.Леонова.
В результаті інтенсивної антропогенної діяльності людства і глобального переносу великої кількості речовин, що забруднюють природне середовище (оксиди сірки, азоту та продукти їх перетворень, важкі метали, залишкові кількості пестицидів і радіонуклідів), виникає зміна природного середовища як локального, так і регіонального масштабу.
До найбільш значним антропогенним факторів, що призводить до розвитку негативних наслідків в природному середовищі, відносяться: необгрунтовані гідромеліорації, низький рівень і екстенсивні форми землеробства, техногенні викиди, різні аварії і т.д.
У цих умовах людство виявилося перед необхідністю зберегти навколишнє природне середовище від шкідливих наслідків своєї діяльності.
До теперішнього часу в нашій країні не було єдиної системи контролю за санітарним і еколого-токсикологічними станом грунтів.
Відповідно до "Державною програмою Моніторингу земель Російської Федерації". затвердженої постановою Уряду Російської Федерації N 100 від 05.02.93 р передбачається поетапне введення на території Росії моніторингу земель, як складової частини моніторингу за станом навколишнього природного середовища.
Моніторинг земель сільськогосподарського призначення на реперних ділянках локального моніторингу являє собою систему спостережень за станом сільськогосподарських угідь для своєчасного виявлення змін родючості грунту, якості і кількості сільськогосподарської продукції, попередження та усунення негативних процесів, що відбуваються в навколишньому середовищі.
Основними завданнями локального моніторингу є:
- контроль (спостереження) за станом екосистеми (грунт, рослина, вода) і оцінка змін в часі і просторі;
- прогноз зміни стану екосистеми;
- складання рекомендацій по впровадженню екологічно безпечних технологічних прийомів в землеробстві та надісланим регулювання основних режимів в грунтах, що безпосередньо визначають їх родючість, урожайність і якість сільськогосподарських культур.
Локальний моніторинг здійснюється на реперних ділянках. Реперні ділянки розташовуються в різних природно-сільськогосподарських зонах і провінціях, а також на техногенно-забруднених територіях поблизу великих промислових підприємств, транспортних магістралей, міст.
Різноманіття природно-кліматичних умов Росії, різноманітність антропогенних впливів на грунт, складні структури грунтового покриву обумовлюють необхідність закладки в зоні діяльності Державних центрів і станцій агрохімічної служби по одному або кілька реперних ділянок в кожному адміністративному районі, але не менше 20 на зону обслуговування.
1. ЗАКЛАДКА реперних ДІЛЯНОК
Закладка реперних ділянок в зоні діяльності Державного центру, станції агрохімічної служби проводиться з урахуванням всіх природно-кліматичних і виробничо-технологічних умов, щоб максимально характеризувати все різноманіття чинників, що впливають на сільськогосподарське виробництво.
Реперний ділянку - це поле (частина поля) або окремо оброблювану ділянку площею не більше 40 га і менше 4 га, типовий для даного регіону. Реперний ділянка повинна відображати переважаючий грунтовий покрив, історію землекористування, інтенсивність і характер застосування засобів хімізації, проведення різних меліоративних заходів.
При виборі місця для закладки реперного ділянки використовуються матеріали агрохімічного і грунтового обстеження попередніх років. Враховуються рельєф і геоморфологія, агрокліматичні умови і зволоженість території, склад сільськогосподарських угідь, бонітет грунту, наявність техногенних забруднювачів (їх кількість і потужність викидів), роза вітрів.
Кожному реперних ділянці присвоюється порядковий номер, який залишається постійним на весь час дії даного реперного ділянки. У зоні діяльності ПІЦАС (ПІСАС) нумерація реперних ділянок повинна бути суцільною (1, 2, 3, ... n). Нового реперних ділянці присвоюється черговий порядковий номер. У разі випадання чинного реперного ділянки з роботи його номер не присвоюється знову закладають реперних ділянці. Жорстка (не плавають) нумерація реперних ділянок дозволяє надійно зберігати спадкоємність отриманої інформації.
Грунт реперного ділянки знаходиться у виробничому сільськогосподарському використанні і не виключається з чинного сівозміни.
Реперний ділянку закріплюється на місцевості, його географічні координати вносяться в паспорт реперного ділянки і звітну форму Р-01. До паспорта додається схема розташування реперного ділянки на місцевості з прив'язкою до постійних орієнтирів.
2. ВИДИ РОБІТ НА реперних ДІЛЯНЦІ
На реперному ділянці проводять такі роботи:
- закладають грунтовий розріз і відбирають грунтові проби за генетичними горизонтів;
- відбирають грунтові зразки орного шару для вивчення агрохімічних властивостей грунту, вмісту в ній важких металів, залишкових кількостей пестицидів і радіонуклідів;
- відбирають грунтові зразки через 20 см до глибини 1 м з свердловин або підлозі;
- проводять заміри гамма-фону;
- відбирають проби рослин в період збирання врожаю для визначення кількості і якості продукції;
- відбирають проби снігу;
- відбирають проби ґрунтових вод;
- проводять збір дощових вод в зоні реперного ділянки;
- відбирають проби води з різних вододжерел (колодязі, озера, річки, ставки).
Вся інформація, отримана на реперному ділянці локального моніторингу, заноситься в паспорт реперного ділянки і звітні форми.
Паспорт реперного ділянки є обов'язковим документом тривалого зберігання. Він є основою звітності по проведенню робіт локального моніторингу.
2.1. Закладка грунтового розрізу
Грунтовий розріз закладають для всебічного вивчення властивостей грунту і підстильної породи, тому він повинен розкривати всі генетичні горизонти і верхню частину материнської породи, якщо цьому не заважають ґрунтові води.
Після закладки грунтового розрізу проводять докладний опис його профілю за морфологічними ознаками, виділивши потужність грунту і окремих її горизонтів, забарвлення, механічний склад, структуру, складання, новоутворення і включення.