МЕТОДИ ВИКЛАДАННЯ ЖИВОПИСУ В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ
В останні роки приділяється все більше уваги питанням ефективного використання живопису в роботі з дітьми. Багато педагогів, мистецтвознавці пишуть про активізацію педагогічного процесу засобами живопису. У роботах А.Н. Бурова, П.Н. Якобсона, Б.П. Юсова, Р.М. Чумічева, Т.І. Хрізман і ін. Доводиться виділяють спеціальні вимоги по роботі з дітьми молодшого шкільного віку:
- Доступність змісту живопису для дитячого сприйняття. Тематика картин обов'язково повинна бути співзвучна інтересу дітей, відповідати їх віку і досвіду.
- Різноманітність використовуваних художником засобів виразності: колір, композиція, ритм.
Н.М. Зубарєва доводить доступність сприйняття дітьми живопису, і в практичній педагогічній роботі використовує різні методи і прийоми художнього сприйняття картин живопису. Педагог використовує бесіди про мистецтво, ігрові ситуації, в яких діти порівнюють, дізнаються різні за художньою виразністю художні образи. Педагог комплексно використовує різні додаткові засоби впливу на естетичне сприйняття дітей. Крім художніх творів Н.М. Зубарєва рекомендує використовувати музичний супровід сприйняття картин, поезію, прозу.
У дослідженнях Н.А. Курочкіна, Н.Б. Халезова, Г.М. Вишневій показано, що сприйняття живопису формується найбільш повно в старшому дошкільному віці, коли діти можуть самостійно передавати мальовничий образ, давати оцінки, висловлювати естетичні судження і німий, і можна говорити про те, що основний фундамент сприйняття дитини закладається саме в молодшому шкільному віці.
Знайомлячи дітей з живописом, педагог розкриває перед ними картини навколишнього світу: побут, працю людей. При цьому не обмежуються тільки перерахуванням зображених на картині людей, предметів, а, перш за все, розкриває значимість праці самого художника, своєрідність його майстерності, розкриває, що спонукало художника написати цю картину.
При якісному піднесенню картини у дитини формується і розвивається інтерес до інших видів і жанрів образотворчого мистецтва, прагнення збагатити свої знання за рахунок нових накопичень. [21, с.30-32]
Живопис вчить бачити красу людських почуттів, взаємин, порівнювати зображене в творах образотворчого мистецтва, порівнювати явища з реальною дійсністю. І цим розвивають їх естетичні почуття, які проявляються у дітей на початку емоційних і мовних реакціях, а потім, при подальшому ознайомленні їх з мистецтвом - у власній художній діяльності.
Таким чином, можна зробити висновок про те, що спілкування з живописом формує у дитини не тільки естетичний і художній смак, вміння оцінити красу картини, речей, людей та інші художні твори, а й здатність дати правильну оцінку різним явищам життя суспільства, морального поведінки людини , політичним подіям, а на цій основі виробити ціннісну орієнтацію в житті.
Метод (від грец. Слова metodos - буквально шлях до чого-небудь) означає спосіб досягнення мети, певним чином упорядковану діяльність.
Методом навчання називають спосіб впорядкованої взаємозв'язаної діяльності викладача і учнів, діяльності, спрямованої на вирішення завдань освіти, виховання і розвитку в процесі навчання.
Методи, які використовуються при ознайомленні школярів з живописом, діляться на три види: словесні, наочні і практичні.
б) на виділення настрою;
в) на виділення виразних засобів.
В цілому питання спонукають дитину вдивлятися в картину, бачити її деталі, але не втрачати при цьому цілісного відчуття художнього твору.
а) як вступ до заняття;
б) бесіда за картиною;
в) підсумкова бесіда.
В цілому метод бесіди спрямований на розвиток уміння дитини висловити свою думку, на те, щоб в бесіді (оповіданні педагога) дитина могла отримати мовні зразки для цього.
4. Розповідь вихователя (дитини).
5. Зазначення (зверніть увагу на.)
2. Розгляд репродукцій, альбомів.
4. Порівняння (ілюстрацій і т.п. за настроєм, засобів виразності та ін.).
5. Організація виставок.
8. Дидактичні ігри.
2. Дидактичні ігри (наприклад, з роздатковим матеріалом).
3. Образотворча діяльність.
4. Повторити за вихователем (навичок, прийомів).
5. Завдання на будинок.
Р.М. Чумічева також пропонує використовувати:
-метод адекватних емоцій (пожвавлення дитячих емоцій)
-прийом входження в картину.
Одним з найпоширеніших методів роботи - це зразок особистісного ставлення педагога до вподобаної картині. Цей метод дає можливість на прикладі виховного якісного розповіді вибудувати дитині свою розповідь.
Проводиться з дітьми, які на заняттях з образотворчого мистецтва не засвоїли знання про нові твори, а також з замкнутими, сором'язливими хлопцями, з розсіяним увагою, що не проявили жодного інтересу в пейзажного живопису, зі слаборозвиненою емоційною сферою. Індивідуальна робота здійснюється і з дітьми обдарованими, у яких яскраво виражений стійкий інтерес до творів пейзажного живопису та образотворчої діяльності, що відрізняються високою активністю, розвиненою емоційною промовою.
Якщо з першими дітьми вихователь може обмежитися лише докладним розгляданням одного - двох творів, то з другими можливо використовувати поєднання діяльностей; розглядання пейзажів, читання пейзажної літературної лірики і самостійна художня діяльність дітей.
Таким чином, сприйняття художнього твору - складний психічний процес. Воно передбачає здатність дізнатися, зрозуміти зображене; але це тільки пізнавальний акт. Необхідною умовою художнього сприйняття є емоційна забарвленість сприйнятого, вираз ставлення до нього. Оціночні судження дітей дошкільного віку ще примітивні, але вони свідчать про зародження вміння не тільки відчути красиве, а й оцінити.
При сприйнятті художніх творів має значення не тільки загальне ставлення до всього твору, а й характер відносини, оцінка дитиною окремих героїв.
Має значення в художньому сприйнятті і ступінь близькості, доступності образу. Діти старшого дошкільного здатними сприйняти в художньому творі не тільки зовнішній, а й внутрішній комізм, гумор, іронію.