Під стилем роботи колективу мається на увазі сово-купность організаційно-методичних заходів, кото-які об'ектівізіруются якістю діяльності учрежде-ня. Можна розглядати його як почерк керівника, який реалізується виконавцями і виявляється в загальних ус-тановки, тобто в певній діяльності всього кол-тиву. Взаємозв'язок цих понять повинна бути забезпе-на єдиним стилем, єдиною системою, в основу якої поло-дружин найважливіший принцип: «все - в ім'я людини, все - для блага людини».
Психологічний клімат лікувального закладу залежить не тільки від системи відносин усередині колективу, пози-цій і установок посадових осіб, лікарів і медичного персоналу, але і в значній мірі від поведінки по-стійно оновлюваного складу хворих.
Помилкою буде думати, що стиль роботи медичного закладу формується належним чином сам по собі, стихійно або за допомогою однопланових, а не системних організаційних заходів в загальній структурі лікувально-профілактичного комплексу. Велике значення при цьому ступеня обліку психологічних особливостей профільних хворих, розробки принципів індивідуального підходу до них, забезпечення наступності всіх ланок і служб, стабільності нормальних міжособистісних відносин в сі-стем «лікар-сестра-хворий», формування стійких колективів, в яких дотримуються принципи єдності дисципліни для всіх, в тому числі і для хворих. Жодне-го вимоги без дотримання максимального поваги до пацієнтів, залучення їх в активну виконання режим-них рекомендацій, протидія погіршує перебуваючи-ня негативним емоційним проявам - ось неповний перелік найбільш значущих аспектів додатку-ня деонтологічних принципів, що визначають стиль ра-боти лікувальних установ .
Важливу роль стилю, «стерильності слова і поведінки» в профілактиці ятрогенних захворювань відзначав І. 3. Вельвовский (1963). Міжособистісні відносини, ко-менту, котрим відводиться центральне місце, не можуть носити одне-планового ригидного характеру, так як при цьому повинні враховуватися крайні варіанти норми і різноманітні артефакти суб'єктивного і об'єктивного характеру.
Ефективність лікарського втручання в великій мірі залежить від комплексного впливу на хворого усієї обстановки стоматологічної поліклініки, де в пер-шу чергу необхідно забезпечити спокій, затишок і доброже-лательно спілкування. Особливу увагу слід звертати на естетичне оформлення поліклініки, яке повинно спо-собствовать створення позитивного емоційного на-ладу. Широкі світлі коридори, затишні холи з зруч-ною меблями, вміло розміщені зелені рослини, витри-ни, - все це заспокоює хворого, допомагає забути про майбутні неприємних і хворобливих маніпуляціях.
В стоматологічній поліклініці хворий насамперед звертається в реєстратуру, і тут він повинен зустріти доброзичливе і сердечне ставлення, що буде сприяти досягненню позитивних результатів у майбутньому лікуванні.
Лише одиниці живуть в цивілізованому суспільстві людей не зверталися до лікаря-стоматолога (за даними ВООЗ, сім-дев'ять чоловік з десяти обстежених нуж-даються в лікуванні). Стоматологічна поліклініка або кабінет є складовими частинами амбулаторного ві-да допомоги хворим і несуть основне навантаження по профі-лактики та лікування стоматологічних захворювань. До со-ужалення, нерідко відвідування стоматологічного кабінету пов'язано у хворих з негативними емоціями, в чому не останню роль відіграє неправильне з точки зору деон-тологіі поведінку лікаря. Враження, яке залишається на дол-Гії роки, незгладимий слід від такого відвідування завдають шкоди хворому, відтягують необхідне звернення його за допомогою і формують негативне ставлення до лікування. Перервати такий порочне коло буває досить важко, по-цьому не допустити його виникнення - основне завдання лікаря-стоматолога та поліклініки в цілому. Вирішуючи цю за-дачу, стоматолог виконує і психопрофилактическую роль, попереджає виникнення таких небажаних емоційних реакцій, як розгубленість, страх перед необхідністю звернутися за допомогою до лікаря.
Слід також враховувати, що зазначені реакції можуть і не бути пов'язані безпосередньо зі стоматологічної ситуацією, а бути наслідком несприятливих йдуть-нізацією (побутових, виробничих і т. П.). У цих слу-чаях зубний біль - як раз та крапля, яка переповнює чашу терпіння, і хворий неадекватно реагує на будь-який незначний подразник. Особливо бурхливу реакцію викликають затримки в наданні допомоги, недотримання черговості і т. П. Результатом цього є зниження у пацієнта порога больової чутливості, емоційні прояви конфліктного характеру, загальне незадоволений-ство, що тягне за собою і зниження культури міжособових-ки відносин. Негативну психологічну ат-мосферу створюють скупчення хворих перед кабінетом, черги, а також відсутність звукоізоляції приміщень.
Вирішення організаційних питань, що сприяють поліпшенню емоційного клімату в поліклініці, долж-но поєднуватися з розумінням лікарями і обслуговуючим персоналом значення і сили при лікуванні будь-яких хвороб доброго заспокійливого слова, що відзначали ще лікарі давнини. Воно не тільки заспокоює хворого, але і вселяє надію в лікування, додає сили в боротьбі з заболе-ням, покращує настрій. Ось чому співчуття, моральна підтримка, доброзичливе ставлення до хворого - важливі деонтологические чинники, якими необхідно користуватися і лікаря, і медичного персо-налу в повсякденній практиці.
Відомий психіатр П. Б. Ганнушкіна (1933) стверджував, що психічна реакція на захворювання повинна враховуватися лікарем незалежно від його спеціальності. У стоматологи-чеських кабінетах вже при перших бесідах відносини ме-жду лікарем і хворим повинні грунтуватися на тісному контакті і взаєморозумінні. Лікарю, який не вміє привернути до себе хворого, набагато важче боротися з хворобою. Не дарма вміння лікаря вступати в контакт з біль-ними прирівнюється до мистецтва.
Необхідно підкреслити, що вищі емоції людини органічно пов'язані з етичними нормами. Тільки обле-каючись у форму тих чи інших переживань і конфліктів етичного характеру, негативні емоції створюють бла-гопріятние умови для виникнення емоціогенних за-болевания. Тому вкрай необхідно проявляти до біль-ному душевність, щоб неприємні остроотріцательние почуття і переживання у нього після візиту до лікаря-стоматолога змінилися позитивними.
Якість поліклінічної стоматологічної допомоги та психофізіологічний стан обслуговуючого персона-ла в значній мірі залежать від ритмічності поступ-лення хворих. Останнє не завжди регульовано, так як зубний біль не дозволяє людині довго триматися подалі від дверей «рятівного» кабінету, де йому нададуть допомогу.
Як тільки за лікарем зачинилися двері, хворі начи-нают відлік часу початку прийому. Для осіб, відчуваю-щих одонтогенний страх перед маніпуляціями, цей час протікає швидко, а на тлі вираженої болю - занадто повільно. При тому і іншому випадках переживання обо-стряются, зазнають трансформацію через групу па-ціент, які очікують прийому лікаря. Відбувається індукує-вання один одного (шляхом актуалізації початку роботи ка-БІНЕТ, можливого запізнення лікаря, інформації про те, хто скільки разів звертався за допомогою і які резуль-тати, про можливі ускладнення і т. П.), Що підвищує аф-бництва приготовлені емоційно нестійких людей. Прорив афектів ще до початку зустрічі з лікарем найчастіше настає при появі в групі пацієнтів, що пред'являють право на позачергове обслуговування.
Описувана стихійна і не завжди керована сі-туація прямо або побічно проектується в кабінеті і, в ко-нечном рахунку, робить негативний вплив на лікаря. Такий емотивної ситуації можна протиставити суворе дотримання режиму роботи кабінету, проведення лікарем первинної профілізації для вирішення питання про черговість прийому, а головне - профілактичної роботи з виявлення ранніх стадій ураження зубів.
Пом'якшувати подібні артефакти значно важче, ніж їх попереджати шляхом правильної організації поліклі-нічної служби і чіткого дотримання етичних норм. Догляд лікаря з кабінету по незначному приводу при наявності очікують хворих, неявка на прийом повинні розглядатися не тільки як порушення дисципліни, але і як підрив найважливіших деонтологічних принципів. Необхідно враховувати також, що очікування має відмінності-ву психологічної ємності: в деяких випадках воно є обтяжливим, в інших - занадто швидкоплинним. У хворих неврозами будь подовження очікування спокуса-тиментом шляхом підвищує емоційну реактивність, що негативно позначається на ході лікування і його резуль-татах.
В лікувальному процесі роль медичної сестри і сани-Тарки є не менш значущою, ніж лікаря. Спілкуючись з хворими більше, ніж лікар, вони мають велику можливість ство-дати потрібну психологічну атмосферу. Слід отме-тить, що вміння визначити стиль своєї поведінки і під-хід до хворого, викликати до себе довіру при проведенні будь-яких, в тому числі і стоматологічних, маніпуляцій, розвіяти гнітючі думки - це дорогоцінні якості середовищ-нього медпрацівника. І справа не тільки в професійному вмінні, а й в загальнолюдських якостях, в можливості зрозуміти переживання хворого. У цьому плані особливо ве-лику роль хірургічної сестри.
Деякі деонтологічні прийоми необхідно ис-користувати вже при опитуванні хворого. Лікарю слід обра-тися до нього по імені та по батькові, слово «хворий» не повинно фігурувати в діалозі. В такому випадку пацієнт буде відчувати себе не «об'єктом» діяльності лікаря, а людиною, страждання якого викликають розуміння і співчуття. Таким чином встановлюється псіхоемоціо-ний контакт з хворим, знімається почуття страху, що допомагає лікареві в з'ясуванні деяких деталей хвороби. При цьому лікар (якого необхідно дотримуватися розпорядку прийому) може зіткнутися з бажанням хворого занадто-ком докладно розповісти про своє захворювання, повідомити відомості, іноді не мають відношення до захворювання, підказати діагноз, обговорити питання лікування і т. Д. Лікар і в цьому випадку повинен не перебивати і зупиняти хворого, а терпляче вислухати, намагаючись вміло направити розмову в потрібне русло.
Підготовлено за матеріалами книги Нападова М.А "Медична деонтологія та психотерапія в стоматології", Київ, Здоров'я