Ні, ну правда, адже у багатьох з нас в списках друзів є пара-друга таких ... До непристойності успішних професіоналів, до неподобства клієнтоорієнтованих постачальників послуг, до екстазу люблячих свою роботу, передплатників і весь світ самопродвіженцев.
Або ось дадуть нормальній людині премію на честь професійного свята. Він (-а) піде, купить собі непередбачену шмоточку або девайсік, сфотканная на мобілку, викладе в стрічку ... І всім знову ж добре - хто останніми придбаннями похвалився, хто начальство за затиснуту премію насварив, хто Путіна за відсутність роботи гідною.
Інша справа мережевик-витівник: 14 абзаців про творчий і професійний шлях з усіма невдачами і падіннями - мінімум, який чекає нещасних передплатників в новій важливій статті про те, як будувати відносини з клієнтами, щоб отримувати бонуси (так, саме бонуси, справжні професіонали отримують їх, а не ці ваші пролетарські премії). І померкне радість премійованих, і перетвориться невдоволення обділених в незадоволеність собою і життям - «Так це я, чи що, ще й винен, що премію не дали ?!».
Але ось як член суспільства мережевий маркетолух втрачений. Це як з адептами Amway (зізнатися, це я їм переводила допомоги по руйнації стосунків з рідними та близькими просуванню і продажу): спочатку люди тактовно відмовляються від покупки, потім раз-другий візьмуть яку дрібницю (Лайкнути в нашому випадку), тому що незручно як -то - стільки часу людина витрачає, а потім просто перестають запрошувати на ДР успішного підприємця, а зустрівши на вулиці, переходять на іншу сторону.
Тим більше, що ні бути мережевим маркетолухом - зовсім не означає відмовитися від наданих соцмережами можливостей. Але про це в наступному випуску Гуру-вісника.