При порушенні очищення зубів мікроорганізми об-роззують структурні маси, поверхня яких по-крита активними мікроорганізмами і продуктами їх діяльності. Це так звані мікробні зубні бляшки (зубний наліт). Скупчення бляшок особливо інтенсивно відбувається в місцях, звідки їх найважче прибрати: в області шийок зубів і ясенної борозен-ки. На кількість і склад мікробних бляшок впливає гігієна порожнини рота. У більшості випадків збереженню-ня протягом тривалого часу ясен в здо-ровом стані можливо лише при невеликому колі-честве зубного нальоту. Тому необхідно щодня видаляти видиму бляшку в області ясен.
У міру накопичення зубного нальоту він просочуючись-ється мінеральними сполуками. Наліт минерализуется і перетворюється на зубний камінь. Одночасно продов-жается і зростання цих відкладень. Щільна маса зубного каменю зверху виявляється покритою активним шаром продовжують свою життєдіяльність мікроорга-низмов, які виділяють токсини, кислоти і ферменти, що викликають запальну реакцію. На цій стадії запальний процес, що обмежується тканинами ясен, називається гінгівітом.
Після того як зубоясневі з'єднання виявляється в деяких місцях порушеним, потік мікроорганізмів і їх токсинів проникає в глиб періодонтальної щілини. Патологічні зміни по-ражают ясна, періодонтальні зв'язки і кістку. Це і є періодонтит.
Гострий періодонтит проявляється у вигляді периодонтального абсцесу, т. Е. Локалізованого гнійного запалення периодонтальной тканини. Розвивається у напрямку до кореня зуба зазвичай з раніше істота-вавшего патологічного периодонтального кишені. Абсцедування може прийняти хронічну форму і супроводжуватися утворенням свища.
Відповідно до Міжнародної класифікації хронічні періодонтити діляться на прості і складні. Простий періодонтит характеризується дест-рукції периодонтальной тканини, пов'язаної тільки з запаленням. Складний періодонтит також характери-зуется деструкцією тканин, пов'язаної із запаленням, проте ускладнюється оклюзійної травмою.
При хронічному простому періодонтит відзначатимуть-ються хронічне запалення ясен, утворення кар-манів і втрата кісткової тканини. У важких випадках мають місце рухливість і патологічна міграція зубів. Патологія може бути локалізованої або ге-нералізованной. Простий періодонтит прогресує з різною швидкістю, частіше повільно. Його розвинули-ся стадії спостерігаються в 50-60 років. Найчастіше заболева-ня протікає безболісно. Іноді можуть бути сле-дмуть симптоми: 1) чутливість оголених коренів зубів; 2) ниючий глибока иррадиирующая біль під час і після прийому їжі через її потрапляння в кишеню; 3) гострий біль і чутливість при пер--КУСС, при загостренні хвороби або нашаруванні виразкового-ного гінгівіту; 4) карієс коренів і симптоми, пов'язаний-ні з ним.
При хронічному складному періодонтит клиниче-ські прояви такі ж, як і при простому періодонтит. Однак для нього характерні більш рання і виражена рухливість зубів і розширення перио-донтальной щілини. При складному періодонтит також частіше зустрічається вертикальна резорбція кісткової тканини з утворенням внутрішньокісткових кишень (під різним кутом до кореня зуба).
Головним клінічною ознакою періодонтиту яв-ляется освіту патологічної кишені. Наявність патологічного кишені можна припустити при наступних симптомах: 1) маргінальна ясна синьо-червоного кольору, збільшена у вигляді валика, відокремленого від поверхні зуба; 2) спостерігається синьо-червона вер-тікальная зона, що поширюється від ясенного краю до прикріплених ясен, а іноді і на альвеолярну слизову; 3) руйнування міжзубний ясна; 4) оголення коренів; 5) кровоточивість ясен; 6) по-явище гнійного ексудату з-під ясенного краю при тиску пальцем на ясна; 7) рухливість і Мігро-ція зубів; 8) поява діастеми.
При периодонтитах також відбуваються зміни в кістки. Зменшується висота кісткової перегородки. Го--різонтального розробці сприяють чинники, викли-вающие запалення ясен, а вертикальної - травма-тичні оклюзія.
При нелікованих периодонтитах ступінь втрати кост-ної тканини становить у середньому 0,2-0,3 мм на рік. Ре-зорбція альвеолярної кістки при періодонтиту є-ється причиною втрати зуба.
Лікування маргінального періодонтиту має бути комплексним і його слід починати з навчання гігієнічним навичкам і проведення професійної гігієни.
Місцеве лікування засноване на тому, що гінгівіти розвиваються в результаті накопичення в придесневой області мікробного зубного нальоту. Тому лікувальна тактика полягає в усуненні факторів, що сприяють накопиченню зубного на-лета.Еслі клінічна глибина кишені не зменшується, то проводять хірургічні заходи.
При складанні плану лікування виходять з особливостей захворювання, а саме: з його форми, характеру перебігу та поширеності періодонтиту. Рекомендується приймати протизапальні препарати місцевої дії, полоскати порожнину рота розчинами антисептиків.