Максим гіркий курінь п максим гіркий як дзеркало російського підприємництва

Максим Горький як дзеркало російського підприємництва

До 130-річчя від дня народження

Почати можна з того, що народився майбутній "великий пролетарський" письменник в сім'ї керівника великої пароплавної конторою, а мати його була дочкою багатого купця-фарбаря. Дитинство, отроцтво і юність його відомі тільки по автобіографії, виданої вже при радянській владі, так що документально відновити досить важко, на яких пароплавах він поварёшнічал, з ким вчив грамоту і за якими краях поневірявся. Але в 1892 році він раптом виникає на літературному небосхилі з цілком грамотним і кілька навіть манірним (в стилі того часу) розповіддю "Макар Чудра" і в найкоротший термін стає плодючість і, напевно, скандальний письменником Росії. До нього приходить фантастичний успіх, секрет якого ми і спробуємо розгадати в етойзаметке.







Безсумнівно, Максим Горький був незвичайним письменником: він володів міцним, правильним, цілком літературним, легким для читання стилем і вражаючим працьовитістю однак чи достатньо всього цього для того, щоб затьмарити Толстого, Достоєвського, Чехова? Зрештою в Росії в той час було чимало письменників, які творили не в гіршому стилі і на близькі теми, Андрєєв, Бунін, Блукач. Треба думати, що секрет успіху Горького полягав не стільки в його творах, скільки в його особистості, в його підході до літератури.

Він умів справити враження.

"Фігура дивно барвиста. Ражий чолов'яга в найширшої крилатці, в капелюсі з такими собі полями і пудової сучкуватим кийком в руці" (з нарису І. Буніна "Горький"). Справа в тому, що на Русі, для того щоб досягти успіху, завжди треба трішечки юродствувати. Можна припустити, що якби Максим Горький ходив в звичайному європейському костюмі і не займався перебільшеним Окан, то і ставлення до всього їм створеного було б і тоді приблизно таким же, як зараз: трішечки поваги, крапелька іронії і відверта нудьга. Але в той час явище в літературу "ражего чолов'яга" викликало такий же фурор, який в наш час справило, скажімо, явище Солженіцина: відразу запахло і народністю, і "корінням", і прямодушним опозиційністю тобто всім тим, на що так ласа вітчизняна публіка.







По суті, Горькому вдалося зробити для літератури те, що пізніше Фішеру для шахів: перетворити заняття, колишнє раніше долею нудьгуючих поміщиків і жебракуючих ідеалістів, до дохідної та шановану професію. Неважко підрахувати, що при таких гонорарах "великий і пролетарський" міг в найкоротший термін стати одним з найбагатших людей Росії і продовжити свій буревестнічій працю на тодішніх "Багамах" острові Капрі.

Як і багато хто з тих, хто побачив у сталому в 1917 році режимі "свою владу", Максим Горький помилився. Окрилений, він намагається розгорнути бурхливу діяльність, але всі його починання закінчуються пшиком. Він намагається створити власну політичну партію, але товариші з маузерами делікатно дають зрозуміти, що то час скінчився, і тільки світова популярність рятує письменника від долі інших конкурентів-більшовиків. У голодуючої, обовшівевшей столиці він хапається за грандіозний проект: висвітлити для тріумфуючого пролетаріату всю світову історію в драматичних творах! Як мінімум тисяча п'єс! Годівниця на десятиліття! Сколочується літературна бригада, в неї входять і Блок, і багато інших знаменитостей. Хто знає, скільки з них вижило б, якби цей задум "буревісника" вигорів! Переводила купи паперу, але нова влада зовсім не збирається оплачувати самозваний проект, для неї поки "наган" зразка 1895 року виглядає цілком зручним засобом і переконання, і освіти.

По-крупному про Горького згадують знову лише в тридцяті роки, коли у незабутнього Йосипа Віссаріоновича дійшли руки до наведення ладу в такій непередбачуваній і навіженої сфері народного господарства, як письменство. Для створюваної структури потрібен був символ, фігура світового масштабу, а вибір виявився досить обмеженим: блискучий, але не приховує своєї безідейності (безідейності в сенсі усвідомлення вчення про роль пролетаріату) Олексій Толстой або Максим Горький. Вибір припав на останнього він стає першим керівником Спілки письменників СРСР.

Зараз нерідко пов'язують смерть Горького з діяннями Сталіна. Безумовно судити про це неможливо. Можна сказати лише одне: смерть великого письменника була дуже своєчасною. Йому, що зумів перетворити літературна праця в професію, все-таки навряд чи було б терпимо брати участь в низведении його до різновиду чиновної служби.







Схожі статті