- А тепер труси! - зажадала Матильда.
- Ти в своєму розумі? - закричав Костя.
- У своєму, в своєму! Якщо у мене в ванній на мотузочці дві пари чоловічих трусів висіти буде, більше нічого і не потрібно!
Хлопчаки з реготом пішли у ванну.
- Киньте їх там в тазик! - крикнула їм услід Матильда.
Незабаром вони повернулися, як-то ніяково щулячись.
- Не біда! - веселилася Мотька. - Чай, не зима, що не замерзнете! І взагалі вам пора звалювати! А то не дай бог Раїса вас запримітить! Аська, іди з ними, повернешся пізніше, ніби з матір'ю посварилася через коханця. Так одягнися скромніше. А то все у тебе занадто фірмове.
- А через скільки мені приходити?
- Години через два! Подзвони два рази, щоб я знала, що це ти. І попередь своїх, що у мене ночувати залишишся.
Ми стрімголов скотилися по сходах, не чекаючи ліфта. Так було менше шансів зіткнутися з Раїсою.
Вдома я переодягнулася, як веліла Мотька, і повідомила тітці Липі, що переночую у неї.
- Що за мода, вічно ночувати не вдома! Те Матильда у тебе, то ти у Матільди? - бурчала тітка Липа.
- Ви ж самі завжди говорите, щоб ми пізно по вулиці не бігали, - нагадала я тітці Липі. - А нам треба допізна посидіти за уроками!
- Ох, дуриш ти мені голову, Аська, ох, дуриш!
- Навіть не збираюся!
- Ну гаразд, що з тобою робити!
Покрутившись будинку години півтори, я помчала до Матильди. Подзвонила два рази і почула:
Мотька відкрила двері і підморгнула мені.
- Аська, що трапилося?
- До неї знову цей прийшов ... коханець.
- Гаразд, заходь, що в дверях стояти!
- Моть, а можна я у тебе нині переночую?
- Ночуй, мені не шкода! Правда, тут до мене ще подружка зайшла ...
У кімнаті за столом сиділа Раїска і пила чай з великого кухля.
- Вітання! - сказала вона. - Від старих штиблет!
- Познайомтесь, це Рая, а це Ася.
- Сідай, попей чайку, душа відігріється! - запросила мене Раїса.
- Ти прямо як стара баба говориш! - засміялася Мотька.
- Ага, це тітка моя завжди так до чаю запрошує. Сідай, подруга, чого ти Кукса? Мати мужика привела? Подумаєш, велика справа! Мужик-то хоч нічого, не п'яниця?
- Начебто ні, - зніяковіла я.
- І то хліб! Гаразд, скажи спасибі, у тебе мати є, хоч якась, а ми з Матільдою взагалі круглі сироти.
- У неї брат є ... - згадала я про залишені у ванній труси.
- Брат, що брат ... У мене он сестричка молодша є, а толку що? Одні тільки турботи зайві ...
- Порівняла теж! Старший брат і молодша сестричка! Це зовсім різні речі! - з гордістю за брата промовила Мотька. - Мені краще!
- Та що там казати, яке порівняння! У тебе і дах над головою своя, чи не тітчин! І взагалі, дивлюся, ти не кисло живеш! Сама собі господиня: над душею ніхто не стоїть ... Добре!
- А тобі у тітки погано? - запитала я.
- Та чого хорошого ... Вона мене змушує ... - Раїса з сумнівом глянула на мене.
- Нє, Рая, ти її не бійся, вона своя в дошку! - сказала Мотька.
- Мало того, що я в наметі працюю, так вона мене ще й крадене збувати змушує.
- Крадене? - ахнула я. - А краде хто?
- Ой, дівчата, душа горить! У вас випити нічого?
- Випити? - злякалася Мотька. - Ні!
- А у брата твого?
- Що ти! - втрутилася я. - Брат у неї в зав'язці! Раніше пив здорово, а тепер кинув, вже два роки ні граммулечкі!
Мотька з вдячністю на мене глянула, вона, видно, розгубилася.
- Тоді щас, я в намет змотати!
І вона кулею вилетіла з квартири.
- Чорт, на найцікавішому місці випити їй закортіло, - пробурчала Мотька.
- По-моєму, вона якраз і хоче все нам розповісти, а без випивки не наважується, - припустила я.
- А ти молодчина, Аська, виручила мене, а то мені цей братик якось заважає. Я про нього весь час забуваю.
- Поки мене не було, вона нічого цікавого не говорила?
- Ні, все розповідала, як до неї мужики в наметі пристають. Добре, що ти прийшла, вона з цієї теми збилася.
Незабаром повернулася Раїска з пляшкою портвейну.
- Ось! Зараз вип'ємо!
- Ні я не буду! - заявила я.
- Не любиш, чи що?
- Мати забороняє, вона у мене лікар.
- Так вона ж не дізнається. Ти спробуй!
- Я теж не буду, гидота!
- А чого ж я тоді бігала?
- Тобі захотілося випити, ти і пий! - не дуже люб'язно заявила Мотька.
- Гаразд, правильно, ви ще дрібні, а я вип'ю!
І вона налила собі півсклянки світло-коричневої рідини.
- Ваше здоров'я, подруги!
Вона сьорбнув зі склянки.
- Добре! Даремно ви відмовилися! - Рая допила вино. - Так на чому ми зупинилися?
- На тому, що в тебе душа горить! - нагадала Мотька.
- А, так! - знітилася Раїса. - Якщо я відмовлюся, вона мене з дому вижене, а куди я піду? Моїх грошей кімнату зняти не вистачить, і потім сестричку шкода ...
- А скільки твоїй сестрі? - поцікавилася я.
- Десять. Без мене тітка з неї взагалі чортзна-що зробить.
- Рай, ти ось говорила, тітка крадене збуває, - запитала я. - А краде вона сама?
- Ні що ти! Вона стара, хвора, ноги як стовпи, де їй красти.
Ми з МотЬк перезирнулися.
- А хто краде щось? - навпрошки запитала Мотька.
- Не дуже то я знаю.
- Але ти ж кажеш, вона з дому не виходить, значить, товар їй додому приносять? - здогадалася я.