Мальтузіанство і неомальтузіанство
2.4 Людина і космос
Говорячи про взаємодію суспільства і природи, ми оперували в основному масштабом однієї планети - Землі. Однак, як ми вже відзначали, поняття природи в широкому сенсі слова охоплює весь об'єктивний матеріальний мір.Связь людства і космосу багато століть оцінювалася філософами в кращому випадку чисто умоглядно, на рівні наукових гіпотез і припущень. Ці міркування носили, як правило, загальногуманістичні характер типу: "Людина - син Землі, дитя космосу" і т.п. Вивчення питання про єдність космосу і всіх його складових, включаючи навколишнє середовище і людство, остаточно перемістилося в XX в. зі сфери астрономії та астрології в філософію. Багато в чому це відбулося завдяки роботам українських вчених, в першу чергу представників українського космізму, таких, як А.Л. Чижевський, Л.Н. Гумільов та ін. Л. Гумільов багато працював над концепцією пасіонарності. На думку вченого, саме виникнення і подальший розвиток етносів залежить від багатьох природних, в тому числі і космічних, факторів (сонячної активності, магнітних полів і ін.). Розвиток етносів визначається головним чином наявністю в них особливих людей - пасіонаріїв, які мають сверхенергіей, непереборним прагненням до наміченої мети, нехай навіть ілюзорної.
Саме активністю і діяльністю пасссіонаріев пояснюються, на думку Гумільова, головні історичні події в житті народів. Пасіонарії впливають на маси шляхом пасіонарної індукції. Діяльність же самих пасіонаріїв, їх активність тісно пов'язана з ландшафтом, історичним часом і космічними факторами.
2.5 Суперечності у взаєминах природи і суспільства
Особливе місце у вивченні взаємовідносин природи і суспільства представляють наявні між ними протиріччя. Історія спільного існування людини і природи являє собою єдність двох тенденцій. По-перше, з розвитком суспільства і його продуктивних сил постійно і стрімко розширюється панування людини над природою. По-друге, одночасно стає дедалі більше рівень протиріч, дисгармонія між людиною і природою.
Природа, незважаючи на всі незліченну різноманіття її складових частин, є єдине ціле. Ігнорування людиною цілісного діалектичного характеру природи призводить до негативних наслідків як для природи, так і для суспільства.
Особливо негативним як для природи, так і для суспільства стає безцеремонне втручання людини в навколишнє середовище в наші дні, бо наслідки цього втручання через високого рівня розвитку продуктивних сил вельми істотні і часто непередбачувані.
Будь-яке вторгнення в природу навіть в самих скромних масштабах повинно бути всебічно прораховано і обгрунтовано. У свою чергу необхідна також постійна турбота про підтримку динамічної рівноваги між природою і суспільством. Тому потрібно не тільки брати у природи, а й віддавати їй (посадки лісів, риборозведення, організація національних парків, заповідників тощо).
Рівень впливу людини на навколишнє середовище залежить в першу чергу від технічної озброєності суспільства. Вона була вкрай мала на початкових етапах розвитку людства.
Однак з розвитком суспільства, зростанням його продуктивних сил ситуація починає змінюватися кардинальним чином. XX ст. - це століття науково-технічного прогресу. Пов'язаний з якісно новим стосунками науки, техніки і технології, він колосально збільшує можливі масштаби впливу суспільства на природу і ставить перед людством цілий ряд нових, надзвичайно гострих проблем, в першу чергу - екологічну.
3. Сучасна екологічна проблема
Що таке екологія? Під цим терміном, вперше вжитим німецьким біологом Е. Геккелем (1834-1919) в 1866 р розуміється наука про взаємини живих організмів з навколишнім середовищем. Вчений вважав, що нова наука буде займатися тільки взаємовідносинами тварин і рослин з середовищем їхнього життя.
Сьогодні екологічну ситуацію в світі можна охарактеризувати як близьку до критичної: знищені і продовжують знищуватися тисячі видів рослин і тварин; значною мірою знищений лісовий покрив; стрімко скорочується наявний запас корисних копалин; світовий океан не тільки виснажується в результаті знищення живих організмів, але і перестає вже бути регулятором природних процесів; атмосфера в багатьох місцях забруднена до гранично допустимих розмірів, а чисте повітря стає дефіцитом; на Землі вже неможливо виявити жодного квадратного метра поверхні, де б не знаходилося штучно створених людиною елементів.
Стала цілком очевидною згубність споживчого відносини людини до природи лише як до об'єкта отримання певних багатств і благ. Для людства стає Життєво необхідним зміна самої філософії ставлення до природи.
Які ж заходи необхідні для вирішення екологічної проблеми? Перш за все, слід перейти від споживче технократичного підходу до природи до пошуку гармонії з нею.
Для цього, зокрема, необхідний цілий ряд цілеспрямованих заходів по екологізації виробництва: природозберігаючі технології і виробництва, обов'язкова екологічна експертиза нових проектів, створення безвідходних технологій замкнутого циклу.
Полягають міжнародні концепції з охорони навколишнього середовища, здійснюються найрізноманітніші спільні розробки і програми. Активізувалася діяльність громадських організацій із захисту навколишнього середовища - "Зелені" ( "Грінпіс").
Екологічний інтернаціонал Зеленого Хреста і Зеленого Півмісяця в даний час розробляє програму щодо вирішення проблеми "озонових дір" в атмосфері Землі.
Інша міра, спрямована на поліпшення взаємин людини і природи, - розумне самообмеження у витрачанні природних ресурсів, особливо енергетичних джерел, мають для життя людства найважливіше значення.
Підрахунки міжнародних експертів показують, що якщо виходити з сучасного рівня споживання, то запасів вугілля вистачить ще на 430 років, нафти - на 35 років, природного газу - на 50 років. Термін, особливо по запасах нафти, не такий вже і великий.
У зв'язку з цим необхідні розумні структурні зміни в світовому енергобалансі убік розширення застосування атомної енергії, а також пошук нових, ефективних, безпечних і максимально нешкідливих для природи джерел енергії. Ще одним заходом вирішення екологічної проблеми, і може бути в перспективі найважливішою з усіх, є формування в суспільстві екологічної свідомості, розуміння природи як іншого істоти, над яким не можна панувати без шкоди для себе. Екологічне навчання і виховання в суспільстві повинні бути поставлені на державний рівень і проводитися з раннього дитинства. При будь-яких осяяннях і прагненнях, народжуваних людським розумом, незмінним вектором поведінки людства має залишатися його прагнення до гармонії з природою.
Список використаної літератури
Мальтузіанство і неомальтузіанство
Інформація про роботу «Проблема взаємини суспільства і природи»