- Чи правда, що суспільство різко хитнувся вліво?
- Політична реальність може запропонувати їм інші варіанти вибору?
- Головна тенденція сьогодні - висунення двох відносно нових фігур: Лужков і Примаков. Лужков додає у вазі не поспішаючи, але вже давно, і якщо так піде, то він може випередити всіх. Друга фігура взагалі фантастична - це Примаков, на якого ще недавно ніхто не звертав уваги. Сьогодні його діяльність схвалюють близько 60% населення - безпрецедентно для нашої країни, де звикли лаяти владу. Порівняйте: діяльність президента схвалюють всього 6%. Правда, президент - фігура крайня, і він сам поставив себе в таке становище. З інших прем'єрів публіка непогано ставилася до молодого попереднику Примакова - Кирієнко підтримувала приблизно половина населення, що вище, ніж коли б, то не було у Черномирдіна. А у Черномирдіна показники давно були краще, ніж у Єльцина. Що стосується Примакова, то найцікавіше тут те, що йому адже поки не вдалося зробити нічого реального на своєму посту.
- У чому секрет такої популярності?
- Він закрив собою пролом в керівництві країни, коли з'ясувалося, що Черномирдін провалився, у президента популярність нульова, варіантів немає, влада ніхто взяти не може і не хоче. Це почасти завдяки йому люди поступово оговтуються від шоку: курс долара спокійний, ціни ростуть, але поки терпимо. Словом, загального обвалу не сталося. І якщо так буде тривати і далі, то населення буде вести себе спокійно. Але ми знаємо, що нинішньому спокою ми зобов'язані деяким запасам, які ще є (я маю на увазі і моральні запаси, тобто терпіння, витримку), і емісії, яка вже йде. Якщо обвал все ж трапиться, то ставлення до Примакова зміниться. Однак поки альтернативи йому не видно - з ним ніхто не бореться. Навіть обійдений їм московський мер.
- Населення усвідомлює, що при владі перебуває лівий уряд?
- Приблизно чверть опитаних; в основному з числа прихильників комуністів, вважає (або сподівається?), що стався поворот вліво: вони побачили те, чого їм хотілося. А демократично налаштовані громадяни цього ніби не помічають. Ймовірно тому, що біля кабінету занадто вузький коридор можливостей для популістських жестів.
- Що таке протестний електорат і як ви його оцінюєте кількісно?
- Протестують ті, хто не приймає поточної політики, - це 30 - 40% населення, причому не тільки ліві. Сюди входять всі, кому не платять зарплату, наприклад. Територіально це, перш за все, глибинка, малі міста, Далекий Схід і т.д. При тому, незважаючи на гостроту протесту, осідлати цей рух комуністам не вдається. Тепер вони взагалі не можуть на нього претендувати, так як входять в уряд. Протестному електорату також близькі Лебідь і Жириновський.
- А хто з виборців піде за Лужковим?
- У наш важкий час хотілося б закінчити чимось життєствердним.
- В ході останнього дослідження ми запитав і у респондентів: на що ви орієнтуєтеся - вижити за всяку ціну, жити не гірше за інших або жити
краще за інших? І отримали такі відповіді: виживати збираються 28%; жити не гірше за інших - 50%, 19% прагнуть жити краще за інших вУкаіни, 9% - не гірше, ніж в Європі або США, а 3% розраховують підняти свій життєвий рівень вище середньоєвропейського. Так що оптимізму наші люди поки не розгубили.
Наталя Ніжин,
"Известия", 3.12.98 №227