Існує вже безліч якщо не явних, то непрямих підтверджень існування загробного світу. І це не тільки звичні вже всім нам привиди. Потойбічні феномени можуть виявлятися не тільки на візуальному, але і на аудіальний рівні, стверджують парапсихологи. Тобто ми можемо не тільки бачити, а й чути голоси вже померлих людей ...
Ось яка неймовірна історія трапилася під час Великої Вітчизняної, напередодні нового 1943 року. Йшла Сталінградська битва, наші війська вже перейшли в наступ. І ось в ході чергового рейду в тил ворога загинув учасник розвідгрупи Микола Іванов. Куля влучила йому прямо в серце.
Мела завірюха. Бійці нашвидку вирили в снігу могилу і, попрощавшись із загиблим товаришем, вирушили своєю дорогою. На нічліг зупинилися в похилої рибальського халупі на березі Дону. І раптом вночі пролунав виразний стукіт у двері, а за ним - голос: "Ну що ж ви, хлопці, мене залишили в заметі. Мені холодно. Впустіть погрітися ..." Голос належав, без сумніву, похованого незадовго до того Колі Іванову ... Природно, розвідникам стало не по собі. Звичайно, їм доводилося всяке видать за свою фронтову біографію, але щоб голос з того світу ... Все-таки вирішили відкрити двері. Нікого, тільки вітер вив, кидаючи в халупку оберемками снігу. Вирішили, що все-таки привиділося. Закрили знову двері, закурили. І все повторилося: стук у двері, жалібний голос їхнього товариша. І знову за дверима лише вітер і сніг. Розвідники до самого світанку так і не змогли заснути. На ранок вийшли з халупки - ніяких слідів ...
Шведський кінодокументаліст Фрідріх Юргенсон одного разу почув на магнітофонного стрічці голоси своїх покійних рідних. З тих пір він став досліджувати явище так званих "електричних голосів". Пізніше до нього приєднався латвійський психолог Костянтин Рауд. З'ясувалося, що запис "голосів з того світу" виходить найбільш чіткої, якщо присутні якісь фонові шуми. На думку Раудіва, потойбічні мешканці здатні синтезувати ці вібрації в звуки власного голосу.
У 1978 році Джойс Маккарті з англійського міста Уайтхет з подивом виявила, що замість зберігалися у неї записів Донни Саммер на плівці чути зовсім інші звуки: чиїсь крики, шум обвалу, дзюрчання води. Дівчина віднесла плівку на фізичну кафедру місцевого університету, але вчені не змогли розгадати таємничий феномен. Правда, місцеві історики докопалися до відомостей про те, що будинок Маккарті стоїть на місці колишньої вугільної шахти, де в 1878 році сталося нещастя і загинули люди. Коли запис очистили від шумів, вдалося розрізнити на ній імена, які, судячи з усього, належали кільком шахтарям, колись загинули в цій місцевості.
Британські дослідники Джон Марк і Алан Дженкінс провели ряд дослідів в громадському будинку в Кенфіге (Уельс), де також відбувалися аномальні явища. Вони виходили з припущення, що у всьому можуть бути "винні" матеріали, з яких побудований будинок, що було колись заїздом. Не виключено, що вони здатні зберігати звуки, подібно магнітофонного плівці, так як деякі види цегли містять комбінації кварцу і залізних солей, також використовуються при виробництві плівок. В ході експерименту Марк і Дженкінс вставляли у внутрішні стіни електроди і пропускали крізь них струм напругою понад 20 000 вольт. Дійсно, через кілька годин вдалося записати на плівку загадкові звуки, такі, як гра на органі, собачий гавкіт, а також голоси, які говорили на валлійському говіркою.