Їх любов почалася з театру. В одній з вистав Коте і Софіко грали закоханих, і грали непідробно.
Обидва на той час були невільні, але це не завадило спалахнути великого почуття.
"У сімдесятих роках в театрі Марджанішвілі ми репетирували виставу, в якому я і Софіко грали закоханих. І непомітно той текст про любов почав збігатися з моїм сіюсекундним прагненням:
Софіко сидить на сцені, а мені хочеться її обійняти, поцілувати.
Через якийсь час ми обоє зрозуміли, що не можемо одне без одного. Так "сколотити" наша любов. І пішло-поїхало! "- згадував Махарадзе.
У завуальованих посланнях, в своїх репортажах, Махарадзе на весь світ запрошував Софіко на побачення, а Чіаурелі зізнавалася, що не може прожити без Коте і трьох днів. Свого чоловіка вона пережила все на п'ять років.
Для багатьох молодих людей в Грузії протягом століть прикладом любові і відносин між чоловіком і жінкою були герої знаменитої
на весь світ поеми "Витязь у тигровій шкурі".
Стихи о любви і обмін такими посланнями були найпоширенішим способом прояви любові.
Однак відкрито проявляти свої почуття вважалося соромом. Існуючі в Грузії традиції "заручин з колиски" і "гарігеба" не дозволяли молодим людям самим робити свій вибір.
Винятком були гірські регіони Грузії, де існувало право вільного вибору пари. "Сцорпроба" і "Цацлоба", распространних в Хевсуреті і Тушеті, дозволяли молодим людям, що симпатизує один одному, не тільки зустрічатися,
але і віддаватися пестощів і ходити на побачення.
Нудні вчені давно довели, що насправді любов - це всього лише гормональний процес. Але кожному хочеться вірити в чудо, і всі шукають свою любов - будь вона з акцентом або без.
Sputnik Грузія бажає кожному знайти свою любов, і нехай вона буде щасливою!