Єлизавета I була єдиною жінкою, з якою російський цар листувався. Всього їй було відправлено 11 послань, проте, найбільш відомо лист 1570 року про дипломатичні і торгові проблеми у відносинах між Англією і Росією. Крім торгових проблем в ньому згадуються «таємні справи великого значення», під якими зазвичай розуміють пропозицію Грозного про шлюб та надання взаємної політичного притулку. Швидше за все, пропозиція про шлюб було відхилено, ніж та був викликаний різкий тон листа.
Послання англійській королеві Єлизаветі
Деякий час тому брат твій, король Едуард, послав кількох своїх людей, Річарда та інших, для якихось потреб по всіх країнах світу і писав до всіх королям, і царям, і володарям, і управителям. А на наше ім'я жодного слова послано не було. Невідомо, яким чином, волею або неволею, ці люди твого брата, Річард з товаришами, пристали до морської пристані у нашій фортеці на Двіні. Тоді ми, як личить володарям християнським, милостиво надали їм честь, взяли і пригостили їх за государевим парадними столами, завітали і відпустили до твого брата. А потім приїхав до нас від твого брата той же Річард Річардом [Ченслер] і Річард Грей. Ми їх також завітали і відпустили з честю. І після того як до нас приїхав від твого брата Річард Річардом, ми послали до твого брата свого посланника Осипа Григоровича Непею. А купцям твого брата і всім англійцям ми дали таку вільну жалувану грамоту, яку навіть з наших купців ніхто не отримував, а сподівалися за це на велику дружбу з боку вашого брата і вас і на вірну службу всіх англійців. У той час, коли ми послали свого посланника, брат твій Едуард помер і на королівство вступила твоя сестра Марія; через деякий час вона вийшла заміж за іспанського короля Філіпа. І іспанський король Філіп і сестра твоя Марія взяли нашого посланника з честю і до нас відпустили, але доручення з ним ніякого не передали. У той же час ваші англійські купці почали здійснювати над нашими купцями багато беззаконня і свої товари почали продавати по настільки дорогий ціною, який вони не варті. А після цього стало нам відомо, що сестра твоя, королівна Марія, померла, а іспанського короля Філіпа англійці вислали з королівства, а на престол посадили тебе. Але ми і в цьому випадку не вчинили твоїм купцям ніяких утисків і запропонували їм торгувати як і раніше.
А до цього часу, скільки не приходило грамот, хоча б у однієї була однакова друк! У всіх грамот друку різні. Це не відповідає звичаєм, прийнятому у государів, - таким грамотам ні в яких державах не вірили, у кожного государя в державі повинна бути єдина друк. Але ми і тут всім вашим грамотам довіряли і діяли відповідно до цих грамотами.
Після цього ти прислала до нас по кримінальних справах свого посланника Антона Янкина [Дженкинсона]. І ми, розраховуючи, що він користується твоєю милістю, привели його до присяги і разом з ним іншого твого купця Ральфа Іванова [Рюттера], як перекладача, бо не було кому бути перекладачем в такому великій справі, і передали з ним усно таємні справи великого значення, бажаючи з тобою дружби. Тобі ж слід було до нас надіслати довірену людину, а з ним Антона або одного Антона. Нам не відомо, чи передав це доручення тобі Антон чи ні; а протягом півтора років про Антона не було звісток. А від тебе ніякої ні посол, ні посланець же не прибував. Ми ж заради цієї справи дали твоїм купцям свою нову жалувану грамоту; розраховуючи, що ці гості користуються твоєї милістю, ми дарували їм свою милість понад колишнього.
Після цього нам стало відомо, що в Ругодів [Нарву] приїхав твій підданий, англієць Едуард Гудиван [Гудмен], з яким було багато грамот, і ми веліли запитати його про Антона, але він нічого нам про Антона не повідомила, а нашим посланцям, які були до нього приставлено, сказав багато ввічливих слів. Тоді ми веліли розслідувати, чи немає з ним грамот, і захопили у нього багато грамоти, в яких для приниження нашого государева гідності і нашої держави написані помилкові вести, ніби в нашому царстві нібито чиняться негідні справи. Але ми і тут поставилися до нього милостиво - веліли тримати його з честю до тих пір, поки не стане відома відповідь від тебе на доручення, передані з Антоном.
Після цього приїхав від тебе до нас посланник в Ругодів [Нарву] Юрій Мілдент [Мідлтон] по кримінальних справах. Ми його веліли запитати про Антона Янкина [Дженкинсона], чи був він у тебе і коли він повинен прибути від тебе до нас. Але посланник твій Юрій нічого нам про це не сказав і наших посланців і Антона облаяв. Тоді ми також веліли його затримати, поки не отримаємо від тебе звісток про справи, доручених Антону.
І нарешті нам стало відомо, що до Двинской пристані прибув від тебе посол Томас Рендольф, і ми послали до нього з платнею свого сина боярського і наказали йому бути приставом при після, а послу надали велику честь. А наказали запитати його, чи немає з ним Антона; він же нашому синові боярському нічого не сказав і почав говорити про мужицьких і торгових справах; а Антон з ним не прийшов. З того часу, як він прийшов в нашу державу, ми багато разів йому вказували, щоб він вступив в переговори з нашими боярами і сказав, чи є у нього наказ від тебе про ті справи, про які ми передали тобі з Антоном. Але він безглуздим чином ухилився. А писав скарги на Томаса [Гловера] і на Ральфа [Рюттера] і займався іншими торговими справами, а нашими державними справами нехтував. Через це-то твій посол і запізнився з'явитися до нас; а потім прийшло Боже послання - морова пошесть, і він не міг бути прийнятий. Коли ж Боже послання - пошесть - скінчилося, ми його допустили перед свої очі. Але він знову говорив нам про торговельні справи. Ми вислали до нього свого боярина і намісника вологодського князя Афанасія Івановича В'яземського, друкаря свого Івана Михайлова та дяка Андрія Васильєва та веліли його запитати, чи є у нього доручення по тим справам, про які ми передавали тобі з Антоном. Він відповів, що таке доручення з ним також є. А ми тому надали йому велику честь, і він був прийнятий нами наодинці. Але він говорив про тих же мужицьких і торгових справах і лише зрідка торкався того справи. У той час нам трапилося відправитися в нашу вотчину Вологду, і ми веліли твоєму послові Томасу їхати з собою. А там, на Вологді, ми вислали до нього нашого боярина князя А. І. В'яземського і дяка Петра Григор'єва і веліли з ним переговорити, як найкраще влаштувати між нами цю справу. Але посол твій Томас Рендольф весь час говорив про торговому справі, і ледь його переконали і поговорили про ті справи. Нарешті домовилися про ці справи, як слід їх влаштувати, написали грамоти і повісили до них друку. Тобі ж, якщо тобі це так розпорядилася, слід було таким же чином написати грамоти та надіслати до нас в якості послів достойних людей і з ними разом надіслати Антона Янкина [Дженкинсона]. Надіслати Антона ми просили тому, що хотіли його розпитати, чи передав він тобі ті слова, які ми йому говорили, чи згодна ти на нашу пропозицію і які твої наміри. Разом з твоїм послом послали свого посла Андрія Григоровича Совина.
Нині ти до нас відпустила нашого посла, а свого посла з ним ти до нас не послала. А наша справа ти зробила не таким чином, як домовився твій посол. Грамоту ж ти послала звичайну, ніби як проїжджу. Але такі справи не робляться без клятви і без обміну послами. Ти зовсім усунулася від цієї справи, а твої бояри вели переговори з нашим послом тільки про торговельні справи, управляли ж усім справою твої купці сер Улян Гаріто [Вільям Гаррард] та сер Улян Честер. Ми думали, що ти в своїй державі государиня і сама володієш і дбаєш про свою государевої честі і вигоди для держави, - тому ми і затіяли з тобою ці переговори. Але, видно, у тебе, крім тебе, інші люди володіють, і не тільки люди, а мужики торгові, і не піклуються про наших государских головах і про честь і про вигоди для країни, а шукають своєї торгової прибутку. Ти ж перебуваєш в своєму девічеськой званні, як будь-яка проста дівчина. А тому, хто хоча б і брав участь в нашій справі, та нам змінив, вірити не слід було.
І раз так, то ми ті справи відставити убік. Нехай ті мужики, які знехтували нашими государскую головами і государской честю і вигодами для країни, а дбають про торговельні справи, подивляться, як вони будуть торгувати! А Московська держава поки і без англійських товарів не бідно було. А торгову грамоту, яку ми до тебе послали, ти прислала б до нас. Навіть якщо ти і не пришлеш цю грамоту, ми все одно по ній нічого робити не будемо. Та й всі наші грамоти, які до цього дня ми давали про торговельні справи, ми відтепер за грамоти не вважаємо.