Лікувально-оздоровчих закладів на курортах
Удосконалення сан.-курортної допомоги та умов для відпочинку трудящих спирається на розвиток відповідної матеріальної бази: тільки за роки 10-ї п'ятирічки (1976 - 80) побудовані і введені в експлуатацію санаторії, пансіонати і будинки відпочинку профспілок на 70 тис. Місць; всього в профспілкових установах за ці роки лікувалося і відпочивало ок. 47 млн. Чол .; на буд-во, благоустрій та оснащення проф. сан.-курортних закладів і закладів відпочинку в 1976 - 80 витрачено бл. 1 млрд. Руб. Економічно виправдали себе буд-во та експлуатація таких великих комплексів, розрахованих на 1 тис. І більше місць, як об'єднання пансіонатів в Адлері (7 тис. Місць), Піцунді (3 тис. Місць), санаторії "Ленінські скелі" в П'ятигорську (1300 місць), "Пікет" в Кисловодську (1200 місць), пансіонат "Буревісник" на Горьківському м. (1000 місць) і мн. ін. Розширення мережі санаторіїв та закладів відпочинку в р-нах Сибіру, Уралу, Д. Сходу, Казахстану і Ср. Азії, в Центр. областях Росії зробило сан.- курортну допомогу більш доступною населенню.
Пансіонат 'планерного' поблизу Москви
Осн. тип лік. установи на курортах - санаторій, де в леч.-профилактич. цілях застосовують природні лік. фактори в поєднанні з дієтотерапією, лік. фізкультурою, фізіотерапією і ін. методами лікування. Все більшого значення набувають також місцеві (розташовані поза курортами) санаторії, особливо для хворих, к-рим рекомендовано перебування в звичних кліматичних. умовах або протипоказані далекі поїздки.
Санаторії для дорослих і для дітей можуть бути або однопрофільними - для лікування однорідних захворювань, або багатопрофільними, що складаються з декількох спеціалізованих відділень. Осн. спеціалізація, проведена з урахуванням вимог мед. науки і потреби населення в сан.-курортному лікуванні, передбачає санаторії для хворих із захворюваннями органів кровообігу; травлення; дихання (нетуберкульозного характеру); руху; нервової системи, обміну речовин; нирок і сечових шляхів; гінекологіч. захворюваннями; шкірними захворюваннями. Є санаторії і відділення більш вузького профілю, куди хворих направляють згідно зі спеціально розробленим мед. показаннями. Напр. спеціалізовані санаторії створені для лікування хворих з активними формами туберкульозу легенів, кістково-суглобовий туберкульоз і т. д. Функціонують спец. санаторії для климатич. лікування запальних захворювань нирок: "Байрам-Алі" (туркмени. РСР), "Сітораі Махи-Хаса" (узб. РСР), а також "Київ" (Ялта), "Янга-Тау" (Башк. АРСР) і ін. для лікування хворих з наслідками травм (захворювань) хребта і спинного мозку на курортах організовані санаторії та відділення: ім. Н. Н. Бурденко (Саки), "Слов'янський" (Слов'янськ), "Латвія" (Кемері) і ін. Є також спеціалізовані санаторії для лікування хворих з професійними захворюваннями органів дихання нетуберкульозного характеру (пневмоконіози), на бронхіальну астму, діабет і ін. відповідно до встановленого профілем санаторій обладнується лік. і диагностич. кабінетами і забезпечується кваліфікованими лікарями-фахівцями.
Терміни лікування хворих у санаторіях диференційовані гл. обр. в залежності від характеру і тяжкості захворювання і типу курорту; вони варіюють, як правило, від 20 до 45 днів. Так, на климатич. курортах та в приміських санаторіях, де проводять лікування хворих із захворюваннями органів дихання (нетуберкульозного характеру) і функціональними розладами нервової системи, термін лікування 24 дня; в санаторіях та відділеннях для лікування хворих з професійними хворобами легень - 30 днів; для хворих з наслідками травм і захворюваннями спинного мозку - 45 днів, і т. д. У ряді випадків по мед. показаннями лікарські комісії санаторіїв продовжують терміни лікування (доповнить. перебування в санаторії оплачується за рахунок організації, яка направила хворого на лікування, або за рахунок самого хворого). Терміни перебування хворих в санаторіях туберкульозного профілю - індивідуальні, залежно від стану хворого, нерідко тривалі.
Поряд з санаторним на мн. курортах організовано амбулаторно-курсовочное лікування хворих, до-рої здійснюється гл. обр. курортними поліклініками, які мали необхідними леч.-диагностич. кабінетами і лабораторіями, кваліфікованими лікарськими кадрами. Розміщуються амб. хворі в пансіонатах, готелях та в орендованих у місцевих жителів приміщеннях, харчуються в діетіч. столових курортів. При наявності відповідних умов їх прикріплюють для лікування і харчування до санаторіїв. На амб.-курсовочное лікування направляють гл. обр. хворих, котрі мають потреби в дотриманні сан. режиму (більш легкі форми захворювань).
Вся діяльність курортів і санаторіїв підкоряється вимогам лік. процесу і раціонального для хворих і відпочиваючих режиму. Курортний режим регулює порядок і час роботи загальнокурортних лікувальних (ванні будівлі, грязелікарні, пляжі і ін.), Видовищних та побутових установ і підприємств, товариств. транспорту, торгівлі, забезпечує дотримання санітарних умов, тиші і т. д. Організуючим початком усього життя санаторію є санаторний режим. к-рий неухильно проводиться і контролюється всім персоналом. Він регламентує правила поведінки хворого, загальний розпорядок дня, порядок роботи леч.-диагностич. кабінетів і лабораторій, форми і час проведення культурно-масових заходів і т. д .; він передбачає також призначення лікарем індивідуального режиму відповідно до загальним станом хворого і характером його захворювання.
Санаторно-курортне лікування - лише один з етапів лікування хворого, воно повинно бути погоджено з попередніми і наступними леч.-профилактич. заходами. Його ефективність значною мірою визначається правильним відбором хворих на курорти і в санаторії, к-рий здійснюється органами охорони здоров'я відповідно до встановленого М3 СРСР порядку. Показання та протипоказання до сан.-курортного лікування розробляються н.-и. ін-тами і затверджуються МОЗ СРСР (див. Санаторно-курортний відбір). Хворий не може бути прийнятий в санаторій без сан.-курортної карти, к-раю містить мед. рекомендацією лікаря і зав. відділенням (гл. лікаря) лікарні або будь-якого ін. лік. установи, що направляє його на сан.-курортне лікування. Ці рекомендації враховують стадію захворювання, загальний стан хворого, наявність супутніх захворювань, результати обстеження хворого безпосередньо перед направленням до санаторію і попереднього лікування в поліклініці або стаціонарі, складність поїздки на курорт (віддаленість від місця проживання, пересадки та ін.), Климатич. особливості курорту, ймовірні погодні умови сезону, коли хворий буде знаходитися на лікуванні в санаторії.
Прийнято наступний порядок направлення хворого в санаторій. Лікар видає йому на руки довідку (за затвердженою М3 СРСР формі) з рекомендацією сан.-курортного лікування, типу курорту (санаторію), виду лікування (санаторне, амб.) І пори року (літо, будь-який сезон і т. П.). Ця довідка не замінює сан.-курортної карти і не дає хворому права бути прийнятим на лікування в санаторій або на амб.-курсовочное лікування. Вона видається лише для подання за місцем отримання путівки: в профспілковий комітет, де залишається після видачі путівки. Отримавши путівку, хворий відвідує лікаря, к-рий перевіряє відповідність путівки і мед. рекомендацій, заповнює і видає хворому сан.-курортну карту. Термін дії довідки і сан.-курортної карти 2 міс. Встановлений порядок видачі сан.-курортних карт забезпечує правильний відбір хворих на сан.-курортне лікування. Для хворих на туберкульоз прийнято інший порядок: на сан.-курортне лікування їх направляють районні (міські) протитуберкульозні диспансери. У дитячі санаторії хворих направляють спец. сан.-курортні відбіркові комісії, що функціонують при дитячих поліклініках, дитячих відділеннях, протитуберкульозних та псіхоневрологіч. диспансерах і т. д.
Сан.-курортні установи для дітей спеціалізовані, мають у своєму розпорядженні світлими, упорядкованими корпусами, спортмайданчиками, басейнами, навчальними та ігровими приміщеннями. Передбачається раціональне поєднання лікування, навчально-воспитат. роботи і відпочинку. Оскільки дитячі санаторії приймають дітей у віці від 1 року (на курортах, як правило, від 5 років) до 14 років включно, а в санаторії для дорослих приймаються особи, які досягли 16 років, профспілки починаючи з 1964 створюють спец. мережу санаторіїв і відділень для підлітків у віці від 15 до 17 років. Створено також мережу санаторіїв для батьків з дітьми (у веденні профспілок), де отримують лікування і діти і батьки. Такі санаторії функціонують і будуються (в т. Ч. За рахунок коштів від проведення Всесоюзних комуністичних суботників) в Криму і на Кавказі (Анапа, Євпаторія, Єсентуки, Желєзноводськ, Кисловодськ, П'ятигорськ, Сочі), на курортах Кульдур (Хабаровський край), Моршин (Львівська обл.) і в ін. р-нах країни.
Турбаза 'Золоте озеро' на березі Телецкого озера (Алтайський край)
З 1971 почалася організація абсолютно нового типу дитячих оздоровить. установ - спеціалізованих санаторних дитячих таборів цілорічної дії (див. Табір піонерський); буд-во їх ведеться великими комплексами. Вони призначені для ослаблених або страждають початковими формами захворювань, гл. обр. органів дихання (нетуберкульозного характеру), дітей, к-які проходять тут курс комплексного курортного лікування і одночасно навчаються за програмою загальноосвітньої школи. Великі спеціалізовані санаторні піонертабору функціонують в Анапі, Євпаторії і на ін. Курортах.
З метою більш широкого лік. використання курортних факторів за місцем проживання, в звичних кліматичних. умовах, без відриву від роботи розпочато буд-во міських водогрязелікарня в великих містах і пром. центрах на базі виведених на поверхню хв. вод і близько розташованих покладів лік. грязей. Такі установи вже діють в Краснодарі, Омську, Саратові; будуються в Іркутську, Києві, Кизилі, Липецьку, Магнітогорську, Мінську, Пермі, Саранську, Хабаровську, Чебоксарах, Якутську і ін.
В СРСР набув поширення особливий тип леч.-профилактич. установ - санаторій- профілакторій, де трудящі отримують лікування у вільний від роботи час. Сан.-профілакторії оснащені суч. мед. обладнанням, в них поряд з медикаментозним лікуванням застосовують, зокрема, бальнео- і фізіотерапію. Як і в санаторії, в них направляють хворих з метою попередження подальшого розвитку захворювання, його загострення і ускладнень. Організація профилактич. і леч.-оздоровить. роботи в сан.-профілакторіях проводиться з урахуванням специфіки виробництва та умов праці. Важливою проблемою курортної справи є підвищення профилактич. і оздоровить. ролі закладів відпочинку. Триває розвиток і зміцнення матеріальної бази пансіонатів і будинків відпочинку, впорядковуються будівлі, території, паркове та водне господарства, будуються спортивні споруди. У мн. закладах відпочинку створені зуболікарські кабінети, кабінети фізіотерапії (а в сівши. і сх. р-нах країни - фотарії), плавальні басейни з використанням природних термальних вод.
У 1978 Президія ВЦРПС прийняв спец. постанову "Про заходи щодо дальшого розвитку сімейного відпочинку". У ньому визначені конкретні завдання по розширенню мережі та благоустрою установ для відпочинку сім'ями, вдосконалення методів організації такого відпочинку, підвищення культури обслуговування відпочиваючих. У 1981 сімейний відпочинок забезпечували ок. 340 панс. і до. (Св. 120 тис. Місць), турбаз і готелів (50 тис. Місць). У їх числі висококомфортабельні найбільші об'єднання пансіонатів в Адлері; пансіонати "Восток-6" і "Буревісник" (на 1 тис. місць кожен) поблизу Ленінграда; д. о. "Моніно" (1 тис. Місць) поблизу Москви і мн. інші. У кожній союзній республіці і майже у всіх краях і областях РРФСР є здравниці профспілок для сімейного відпочинку. Путівки виділяються трудящим на пільгових умовах або безкоштовно в цілому на родину (незалежно від місця роботи інших членів сім'ї). Приймаються діти (з батьками) у віці від 4 до 15 років. Створено відповідну оздоровить. база; обладнані аеросолярії, пляжі, спортивні та ігрові майданчики. Передбачено додатковий штат лікарів-педіатрів і вихователів. Поряд з пансіонатами і д. О. що перебувають у віданні профспілок, хв-в і відомств, створена і розвивається швидкими темпами мережу баз відпочинку підприємств (в 1981 св. 6 тис. на 634 тис. місць). У них також створюються умови для відпочинку сім'ями.
Отримує подальший розвиток організація відпочинку трудящих, які приїжджають на курорти без путівок. Нам н. курортах (напр. Анапа, Туапсе, Юрмала, Пярну) госпрозрахункові організації (за участю виконкомів місцевих Рад нар. депутатів) надають допомогу приїжджають в розміщенні, організації харчування, культурно-побутового та мед. обслуговуванні.
Будинки відпочинку в бухті Мурашина (Приморський край)
Наростають масштаби проведеної в нашій країні роботи по поліпшенню сан.-курортної допомоги та відпочинку трудящих. Тільки за роки 10-ї п'ятирічки в р-нах Сибіру, Уралу і Д. Сходу здано в експлуатацію св. 9 тис. Місць в здравницях профспілок (удвічі більше, ніж за роки 9-ої п'ятирічки в 1971 - 75) і витрачено на ці цілі св. 160 млн. Руб.
Розширюються і впорядковуються курортні зони на узбережжях Чорного та Азовського морів, в Карпатах, на Ризькому узбережжі, в Азербайджані і т. Д. Збільшується число не тільки сан.-курортних установ, д. О. панс. і профілакторіїв, але і готелів в туристських і курортних центрах, зонах масового відпочинку.
Пансіонат 'Автомобіліст' в Хості
Здійснюється подальший розвиток міст-курортів Сочі і Кисловодська, буд-во на курортах Чорноморського узбережжя Криму. Затверджено генеральний план розвитку Великої Ялти, планування курорту Іссик-Куль. Це сприяє комплексно-цільовим вирішення проблем містобудування, розвитку промисловості і сільського господарства в р-нах, де курортна справа є профілюючою галуззю народного господарства. Прийнято постанови про подальший розвиток сан.-курортних і туристських установ Литви, Молдови, Туркменії, Узбекистану і про розвиток курорту Піцунда в Грузії. У широких масштабах здійснюються заходи з капітального ремонту та благоустрою сан.-курортних закладів профспілок і відомств з метою підвищення комфортабельності, створення найкращих умов відпочинку трудящих.
Оппенгейм Д. Г. Сорок років радянських курортів, М. 1957; Курорти СРСР, під ред. С. В. Курашова, Л. Г. Гольдфайля, Г. Н. Поспєлова, М. 1962; Полторанов В. Санаторно-курортне лікування та відпочинок в СРСР, М. 1971; його ж, Санаторно-курортна допомога і організація відпочинку трудящих в СРСР, в кн. 60 років радянської охорони здоров'я, [під ред. Б. В. Петровського], М. 1977, с. 219 - 28; Довідник по курортології і курортотерапіі, під ред. Ю. Є. Данилова і П. Г. Царфіс, М. 1973; Гольдфайль Л. Г. Полторанов В. В. Короткий посібник з направлення хворих на курорти і в місцеві санаторії, М. 1974; Козлов І. І. Як відпочивають трудящі в СРСР, М. 1976; його ж, В. І. Ленін і розвиток санаторно-курортної справи в СРСР, М. 1982; Козлов І. І. Слуцький С. Я. профактиву про порядок направлення робітників і службовців на курорти, М. 1977; Здравниці профспілок СРСР, під ред. І. І. Козлова, 5 видавництво. М. 1 979.