Рання активізація і застосування індивідуалізованих програм відбивається на подальшу долю людини, який переніс ІМ.
В даний час в лікувальних установах Росії рекомендується програма реабілітації, створена в РКНПК МОЗ РФ. Відповідно до неї виділяють 4 види програм фізичної реабілітації на стаціонарному і стільки ж на постстаціонарном етапах, в основу яких покладено розподіл хворих ІМ на чотири функціональних класу (ФК).
Стаціонарний етап реабілітації
Завданнями лікувальної фізкультури на стаціонарному етапі є:
■ позитивний вплив на психічний стан пацієнта;
■ активізація периферичного кровообігу;
■ зниження напруги сегментарних м'язів;
■ профілактика порушень функції шлунково-кишкового тракту, розвитку пневмонії, м'язових гіпотрофії, артрозу лівого плечового суглоба;
■ активізація противосвертиваючих систем крові;
■ поліпшення трофічних процесів, збільшення капілярного русла, анастомозів і колатералей в міокарді;
■ підвищення функції дихальної системи;
■ поступове підвищення толерантності до фізичних і адаптація до побутових навантажень.
Вплив фізичних тренувань на серцево-судинну систему при інфаркті міокарда
Темп і успішність виконання поставлених завдань залежать від того, до якого ФК належить пацієнт. В основу поділу пацієнтів з ІМ на 4 ФК тяжкості покладені такі показники, як широту і глибина інфаркту, наявність і характер ускладнень, вираженість коронарної недостатності. Ускладнення ІМ в період стаціонарного лікування умовно поділяють на три групи.
Ускладнення першої групи: рідкісна екстрасистолія (не більше 1 в 1 хв) або екстрасхетолія часта, але пройшла як епізод; атріовентрикулярнаблокада I ступеня, що існувала до розвитку справжнього ІМ; атриовентрикулярная (А-V) блокада I ступеня тільки при задньому ІМ; синусова брадикардія; недостатність кровообігу без застійних явищ в легенях, печінці, нижніх кінцівках; перикардит епістенокардичний; блокада ніжок пучка Гіса (при відсутності А-V блокади).
Ускладнення другої групи: рефлекторний шок (гіпотензія); A-V блокада вище I ступеня (будь-яка) при задньому ІМ; А-V блокада I ступеня при передньому ІМ або на тлі блокади ніжок пучка Гіса; пароксизмальні порушення ритму, за винятком пароксизмальної тахікардії; міграція водія ритму; екстрасистолія часта (більше 1 / хв), і / або політопна, і / або групова, і / або R на Т, тривала (протягом всього періоду спостереження) або часто повторювані епізоди; недостатність кровообігу IIA ступеня; синдром Дресслера; гіпертонічний криз (за винятком кризу в гострому періоді ІМ); стабільна артеріальна гіпертензія (АДсіст> 200 мм рт.ст. АДдіст> 100 мм рт.ст.).
Ускладнення третьої групи: рецидивуючий або пролонгована протягом ІМ; стан клінічної смерті; повна А-V блокада; А-V блокада вище I ступеня при передньому ІМ; гостра аневризма серця; тромбоемболії в різних органах; істинний кардіогенний шок; набряк легенів; недостатність кровообігу, резистентна до лікування; тромбоендокардіт; шлунково-кишкова кровотеча; шлуночкова пароксизмальна тахікардія; поєднання 2 і більше ускладнень II групи.
При оцінці реакції хворого на фізичне навантаження, особливо при розширенні режиму, оцінюються ЧСС ЧД, АТ у відповідь на заняття ЛГ, проводяться ЕКГ, ТЕКГ під час занять ЛГ, а також проби з дозованим фізичним навантаженням (в кінці стаціонарного етапу лікування).
Показаннями для перекладу пацієнта з одного ступеня на наступну, крім терміну, є:
■ при перекладі на II ступінь - початок формування на ЕКГ коронарного зубця Т, задовільна реакція хворого на фізичне навантаження I ступені, включаючи ЛГ;
■ при перекладі на III ступінь - задовільна реакція на навантаження II ступені, формування коронарного зубця Т і наближення сегмента ST до ізоелектричної лінії;
■ при перекладі на IV ступінь активності - задовільна реакція на навантаження III ступеня, відсутність нових ускладнень, частих нападів стенокардії напруги (більше 5 раз на добу), недостатності кровообігу II А стадії і вище, частих пароксизмальних порушень ритму (1 раз на 2 доби) та порушень провідності, що супроводжуються вираженими гемодинамічними зрушеннями, початок формування рубцевої тканини.
До моменту завершення стаціонарного етапу фізична активність пацієнта повинна досягти того рівня, коли він міг би обслуговувати себе, підніматися по сходах на 1 поверх, здійснювати прогулянки до 2-3 км в 2-4 прийоми протягом дня без істотних негативних реакцій.
Постстаціонарном період реабілітації хворих на інфаркт міокарда
Реабілітація хворих на ІМ, виписаних із стаціонару, проводиться в реабілітаційному центрі, санаторії та / або поліклініці. На цьому етапі ЛФК займає одне з перших місць.
При направленні пацієнта в реабілітаційний центр або в санаторій знову визначають ФК тяжкості стану. Класифікація, заснована на даних клініко-функціонального дослідження, передбачає виділений чотирьох ФК тяжкості стану хворих на ІМ в фазі одужання. Визначення ФК здійснюється з урахуванням клінічної виразності (латентна, I, II, III ступеня) хронічної коронарної недостатності, наявності ускладнень і основних супутніх хвороб і синдромів, характеру ураження міокарда.
В.А. Єпіфанов, І.М. Макарова