Як чортеня окраєць викуповувати.
Виїхав бідний мужик орати, чи не завтракамші, і взяв з собою з дому окраєць хліба. Перевернув мужик соху, відв'язав сволока, поклав під кущ; тут же поклав окраєць хліба і накрив каптаном. Заморити кінь і зголоднів мужик. Встромив мужик соху, отпрёг кінь, пустив її годуватися, а сам пішов до каптані пообідати. Підняв мужик каптан - немає окраєць; пошукав, пошукав, покрутив каптан, потрёс - немає окраєць. Здивувався мужик. «Дивна справа, - думає. - Чи не бачив нікого, а забрав хтось окраєць ». А це чортеня, поки мужик орав, поцупив окраєць і сів за кущем послухати, як буде мужик лаятися, і його, чорта, поминати.
- Ну, так, - каже, - не помру з голоду! Видно, тому потрібно було, хто її забрав. Нехай їсть на здоров'я!
І пішов мужик до колодязя, напився води, відпочив, зловив кінь, запрёг і став знову орати.
Зніяковів чортеня, що не навела мужика на гріх, і пішов позначитися нàбoльшeмy чорту. З'явився до нàбільшого і розповів, як він у мужика окраєць забрав, а мужик замість того, щоб вилаятися, сказав: «на здоров'я!» Розсердився нàбільший диявол.
- «Коли, - каже, - мужик в цій справі верхà над тобою взяв, ти сам в цьому винен: не вмів. Якщо, - каже, - мужики, а за ними і баби таку звичку візьмуть, нам вже нè при чому і жити стане. Не можна цього справи так залишити! Іди, - каже, - знову до мужика, заслужи цю окраєць. Якщо ти в три роки терміну не візьмеш верхà над мужиком, я тебе в святій воді викуповую!
Злякався чортеня, побіг на землю, став придумувати, як свою провину заслужити. Думав, думав і придумав. Обернувся чортеня доброю людиною і пішов до бідному мужику в працівники. І навчив він мужика в сухе літо посіяти хліб в болоті. Послухав мужик працівника, посіяв в болоті.
У інших мужиків все сонцем спалило, а у бідного мужика виріс хліб густий, високий, колосистий. Прогодувати мужик до нови, і залишилося ще багато хліба. На літо навчив працівник мужика посіяти хліб на горах. І випало дощове літо.
У людей хліб повалявся, попріли і зерна не лилося, а у мужика на горах облому хліб вродився. Залишилося у мужика ще більше зайвого хліба. І не знає мужик, що з ним робити.
І навчив працівник мужика затерти хліб і вино курити. Накурив мужик вина, став сам пити і інших поїти. Прийшов чортеня до нàбільшого і став хвалитися, що заслужив окраєць. пішов нàбільший подивитися.
Прийшов до мужику, бачить - скликав мужик багатіїв, вином їх пригощає. Підносить господиня вино гостям. Тільки стала обходити, зачепилася за стіл, пролила стакан. Розсердився мужик, вилаяв дружину:
- Бач, - каже, - чортова дурепа! хіба це помиї, що ти, клишоногий, таке добро на земь ллєш?
Толконул чортеня нàбoльшeгo ліктем: Примічай, - каже, - як він тепер не пошкодує окраєць.
Вилаяв господар дружину, став сам підносити. Приходить з роботи бідний мужик, непроханий; привітався, сів, бачить - люди вино п'ють; захотілося і йому з втомилися винця випити. Сидів-сидів, ковтав-ковтав слину, - не дав йому господар; тільки про себе пробурмотів: «Хіба на всіх вас вина напасешся!»
Сподобалося і це нàбільшого чорту. А чортеня хвалиться - «Почекай, то ли еще будет».
Випили багаті мужики, випив і господар. Стали вони все одне до одного підлещуватися, один одного хвалити і масляні облудно мови говорити.
Послухав, послухав нàбoльшие, - похвалив і за це. - Коли, -каже, - від цього пиття так лісіть будуть так один одного обманювати, вони у нас все в руках будуть. - Стривай, - каже чортеня, - що далі буде; дай вони по іншому стаканчику вип'ють. Тепер вони, як лисиці, один перед одним хвостами виляють, один одного обдурити хочуть, а подивись, зараз як вовки злі стануть.
Випили мужики по іншому стаканчику, стала у них мова голосніше і погрубее. Замість масляних промов стали вони лаятися, стали один на одного обозляться, зчепилися битися, ісколупалі один одному носи. Вплутався в бійку і господар, побили і його.
подивився нàбільший, і сподобалося йому і це. Це, - каже, - добре.
А чортеня каже: «Почекай, то ли еще будет! Дай вони вип'ють по третьому. Тепер вони як вовки розлютились, а дай термін, по третьому вип'ють, зараз як свині стануть ».
Випили мужики по третьому. Рассолоделі зовсім. Бормочат, кричать, самі не знають що, і один одного не слухають. Пішли розходитися - хто порізно, хто по-двоє, хто по-троє - повалятися все по вулицях. Вийшов проводжати гостей господар, впав носом у калюжу, вимазався весь, лежить як борів, хрюкає.
Ще більше сподобалося це нàбільшого.
«Ну, - каже, - добре питво ти вигадав, заслужив окраєць. Скажи ж ти мені, каже, як ти це питво зробив? Не інакше ти зробив, як напустив туди спершу лисячій крові: від неї-то мужик хитрий як лисиця став. А потім - вовчої крові: від неї-то він розлютився як вовк. А під кінець підпустив ти, видно, свинячої крові: від неї-то він свинею став ».
- Ні, - каже чортеня, - я не так зробив. Я йому все тільки і зробив, що хліба зайвого зародив. Вона, ця кров звіряча, завжди в ньому живе, та їй ходу немає, коли хліба з нужду народжує. Тоді він і останній окраєць не шкодував, а як стали лишки від хліба залишатися, став він вигадувати, як би себе потішити. І навчив я його потісі - вино пити. А як став він Божий дар в вино курити для своєї потіхи, піднялася в ньому і лисяча, і вовча, і свиняча кров. Тепер тільки б вино пив, завжди звіром буде.
похвалив нàбільший чортеня, простив його за окраєць хліба і у себе в старших поставив.
ІСТОРІЯ Письма І ДРУКУВАННЯ.
В основу оповідання «Як чортеня окраєць викуповував» Толстой взяв білоруську легенду про походження хлібного вина, саме в тому її вигляді, як вона викладена А. Н. Афанасьєвим в його книзі «Народні українські легенди», М. 1859 р збірки І. П. Боричевського «Народні слов'янські розповіді». Харків. 1844. Кінець оповідання запозичений з наведеного в тому ж виданні Афанасьєва розповіді про походження хлібного вина, який був записаний від татар Нижегородської губернії. З викладом Афанасьєва перша частина розповіді Толстого дуже схожа, в деяких місцях навіть дослівно, як видно з наступного: «Жив-був бідний мужик; взяв він чуть-ли не останню окраєць хліба і поїхав на ріллю. Поки він працював, прийшов чорт і потягнув окраєць. Захотілося мужику пообідати; хвать - хліба немає! Дивну пригоду, сказав мужик; нікого не бачив, а окраєць хтось забрав. А, на здоров'я йому! авось з голоду не помру. Прийшов чорт в пекло і розповів про все нàбільшого дияволу. Чи не сподобалося сатані, що мужик не тільки не вилаяв злодія, а ще сказав йому на здоров'я. І послав він назад чорта: іди, заслужи Мужикова окраєць. Обернувся чорт доброю людиною і пішов до мужику в працівники: в сухе літо засіяв йому ціле болото - у інших селян все сонцем спалило, а у цього мужика вродив чудовий хліб; в мокре, дощове літо засіяв по пологим горах - у інших все подмокло і пропало, а у цього мужика знову урожай на славу. Куди подіти хліб. Чорт і взявся зa роботу: давай затирати та висиджувати горькуху, і таки примудрився »(стор. 182).
Друга частина розповіді, як сказано вище, взята з подібного ж розповіді про походження хлібного вина, який існує серед нижегородських татар. У цьому оповіданні є доповнення, дуже коротко викладене Афанасьєвим, яким як основою скористався Толстой. У ньому говориться, що «готуючи вино, чорт підсипав туди спочатку лисячій, потім вовчої, а нарешті і свинячої крові. Тому, якщо людина трохи вип'є - голос буває у нього гладенький, слова масляні, так лисицею на тебе і дивиться; а багато вип'є - зробиться у нього лютий, вовчий характер; а ще більше вип'є - і якраз опиниться в грязі, немов боров ».
Рукописів, що містять в собі цю розповідь, збереглося три; всі належать до Архіву, переданому В. Г. Чертковим в ГТМ, де зберігаються в папці 11 під №№: 7, 8 і 9 та коректурний відбиток в гранках - в БЛ, шифр - V, I, 1.
1) № 7, 4 ° 3 лл. нелінійованому паперу. Автограф. Перша редакція. Заголовки немає. З невеликими помарками і перекреслення. Початок: «Виехал' бідний мужік' орати». Л. 2 містить закреслений уривок, написаний рукою А. П. Іванова, початок: «. вслухався в читання Євангелія. Але з деякого часу ». (4 рядки). Див. Варіант. Перша редакція.
2) Рукопис № 8. 4 °, 6 арк. + 2 лл. (На л. 1 -заглавіе). Копія з попередньої рукою В. Г. Черткова, з поправками і доповненнями Толстого. Назва: «как чертенок' окраєць викупал'». Початок: «Виехал' бідний мужік' орати». Друга редакція. Текст на 5 і 6 арк. дуже перекреслений Толстим, переписаний знову під заголовком: «Пріложенiе».
3) Рукопис № 9, F °, 3 лл. лінійованої паперу. Копія рукою H. Л. Озмідова, з поправками Толстого чорнилом і олівцем поправками рукою переписувача; деякі з цих поправок залишені, інші закреслені рукою Толстого. Назва: «как чертенок' окраєць викупал'». Початок: «Виехал' бідний мужік' орати». Друга редакція з невеликими поправками.
4) Коректурний відбиток в гранках для изд. «Твори гр. Л. М. Толстого, М. 1886 »з поправками Толстого. 1 + 1/2 смуги. Належить БЛ. 1.
В основу цього видання покладено текст «Творів гр. Л. М. Толстого », ч. Дванадцята, М. 1886 стор. 473-476.