Раз прийшов до мене сусід якось у неділю.
Слухай, дід, підемо в балет. Буде представленье ...
Цей будинок: Великий театр, будівля велика.
Зібрався народ солідний - справа, знати, благе ...
У касі нам про лебедів казку обіцяли.
Ми ж з десятка два **** їй, замість них бачили.
Почалося все добре: музика грала.
Лампи, люстри, дзеркала, все навколо блищало.
Раптом на сцену скок козою: дівка молода.
Сором-то, Господи, який. Адже, майже, нагая.
На **** е лише тільки був: шовковий на **** нік
Весь покритий сріблом, як попівський Різник.
Ну, і годинка прийшло - просто кара.
**** у стали одягати в Боже одеянье.
Спідниця віялом стирчить, щоб **** а не пріла.
Піднявшись на миски, і, як би полетіла.
Білій ручкою вабить; знати, кличе когось.
Чую, хтось щас прийде: у кого - полювання.
Тим часом ця коза, явно, втомилась.
Крутонула пару раз, як статуя встала.
Нахилилася і тремтить вся зайшлася в знемозі.
Гей! Чи знайдеться мужик в цьому великому домі?
А народ сидить, мочить, дивиться на дів.
Хочеш і дід, але мій аскет, підняв сорочку.
А жіночка все варто, ніжкою ніжку сова.
Видно, чекає когось, хто її підгорне.
Через штори, нарешті, молодець крадеться.
Цей, думаю, вопрёт, вдосталь наебётся.
Жеребець він хоч-куди, мотовило з руку.
А він санчата їй загнув і жбурнув, як суку?
Ось і весь кордебалет, не дійшло до справи.
Я б такого не посмів: щоб **** а - терпіла!
----------------------