Вержібок Галина (м.Мінськ)
«Поведінка - це дзеркало,
В якому кожен показує своє обличчя ».
Таке дво-стороннє участь молодого покоління в подальшому вдосконаленні і раз-вітіі морально-духовних цінностей обумовлює особливу значущість навчений-ня науки і мистецтва мудрості людського спілкування. Поведінка людини, як стверджують психологи, досить часто визначається програмованим сподівання-ням вчинків іншої людини. Ось ці-то очікування виступають в значній мірі потужним стимулом, детермінантою поведінки. «Очікування» як би управ-ляють поведінкою. Чому так відбувається і що ми, старше покоління, очікуємо від поведінки молодших поколінь, ви прочитаєте в наступному розділі. Будемо сподіватися, що вона дасть можливість знайти відповіді і на інші питання, які виникли в процесі читання.
Спочатку кожна людина «засвоює» обов'язковість і необхідність вимог тих чи інших звичаїв, традицій, дій. У змістовному плані вони виступають як певні норми, зразки, стандарти поведінки: не бреши, будь ввічливий, не кричи, не забувай таких слів, як «здрастуйте», «дякую», «дякую» і т. Д. У більшості своїй вони склалися історично, апробовані життєвим опи-те багатьох і багатьох поколінь, відповідають вимогам доцільності і гуманним-ності. Ці норми спрощують контакти між людьми, полегшують в певному сенсі повсякденне спілкування. У спілкування, як відомо, вступають люди різного рівня вихованості, культурних звичок, різного емоційного стану і настрою. Тому незнання цих загальноприйнятих умовностей, закріплених громадською думкою в звичаях, ритуалах, обрядах, традиціях, етикетних нор-мах ускладнює поведінку людини в суспільстві, іноді навіть досить значно.
Ускладнює і незнання деяких специфічних особливостей вікових тре-бований до поведінки людини. Одна справа, коли він є, наприклад, школь-ником молодших класів, і дещо інші вимоги пред'являються до юнака чи дівчини, у яких вже має сформуватися відпові-ності за свою поведінку.
Іншими словами, будь-який акт поведінки будується на трьох підставах: Що, як і коли робити. Вони визначають програму будь-якої дії. Їх єдність - це моральна мудрість поведінки. Вона включає в себе і все ознаки активної позиції особистості: «знаю», «вмію», «вмію застосовувати знання», «стрем-люсь і хочу поступати морально, по законам краси і гармонії». Ієрархію цих ознак культурного поведінки можна представити у вигляді схеми 3.
Безумовно, таке схематичне уявлення психологічних складаю-щих «Я» - дещо спрощене уявлення. Однак воно дозволяє говорити, що культура поведінки є своєрідне, специфічне прояв людського ського «Я», його гідності та самоповаги. Культура поведінки - це «мудре» з життєвої точки зору міжособистісне спілкування.
За словами Льва Толстого, людина подібна дробу, де чисельник - це те, що він дійсно собою являє, а знаменник - то, що про себе уявляє. Чим більше знаменник, тим менше дріб; якщо зна-менатель - нескінченність, дріб дорівнює нулю.
Тому так важливі в повсякденному спілкуванні такі форми поведінки, які здійснюються людиною як би автоматично під впливом глибоко укорінених в психіці, свідомості визна-ділених навичок і умінь, ціннісної орієнтації бути не гірше за інших. У цьому випадку людина просто не замислюється над моральним значенням своїх дій, їх естетично-культурному вираженні. Ось тоді-то і говорять про особистості, що вона морально вихована і що інтелігентність у неї «в крові». Звичні форми культурної поведінки «звільняють» свідомість людини для вирішення більш складних проблем, наприклад, коллизийное ситуацій.
Оволодівши «умовностями» культури поведінки, а, отже, і спілкування, особистість перетворює їх в ціннісно-мотиваційний орієнтир свого ставлення до оточуючих і самої себе. Кожен компонент цього «орієнтира», будь то мотив, установка, звичка, потреба, знання, почуття, переконання, естетична виразність поведінки (етикетні грамотність), вміння, навички, виконує свою особливу роль в забезпеченні культурності поведінки особистості, в вираженні глу-бінних шарів її «Я». Процес становлення, формування моральної Мудрос-ти поведінки, активної участі особистості в цьому процесі можна представити схемою 4.
КУЛЬТУРИ ПОВЕДІНКИ ОСОБИСТОСТІ
Спосіб ціннісного ставлення
(Повага, честь, гідність, відповідальність)
Зрозуміло, всі ці схеми умовні. Але вони дозволяють образно предста-вити механізм взаємозв'язку «роботи» почуттів і розуму в поведінкової діяль-ності людини. При цьому хотілося звернути увагу на особливу роль почуттів і емоцій в культурі спілкування. Саме вони виявляють і виявляють внутрен нюю культуру особистості, її суб'єктивне особисте ставлення до себе, свого поведе-ням. Вони є висловлення власної «Я» по відношенню до оточуючих людей, до речове-предметного світу. Взаємини між людьми завжди супроводжувалося-ються почуттями любові чи ненависті, довіри або байдужості, співчуття або співчуття, ревнощів або заздрості, симпатії чи антипатії. Ставлення особистості до самої себе виражаються такими почуттями, як гордість, сором, відпові-ності, самолюбство, марнославство, цнотливість, честь, гідність, борг.
З по-міццю почуттів і різноманітних емоцій (радість, гіркоту, образа, досада, приниження) людина реагує на все, що його оточує. І робить це він іноді мимоволі, автоматично. Звідси виникають два взаємопов'язані завдання: виховання культури почуттів і виховання умінь володіти ними, не "виплескуючи» їх необ-думаю. Уміння «панувати над собою» значно розширює діапазон становлення «Я». Недарма і етики, і психологи, і медики звертають особливу ува-гу на те, що кожен з нас свою індивідуальність, своє «Я» як само-очевидну реальність усвідомлює саме за допомогою емоційно-чуттєвого переживання різноманітних відносин: «Я - Ти», «Я - Ми». «Я - Вони», «Я - Я» і т. Д. Будь-яке спілкування являє собою складне багаторазове відображення людьми один одного в системі особистісно-індивідуальних «дзеркал». Цілком природно, що саме відображення може бути досить точним або неточним, повним або неповним, навіть спотвореним як в кривому дзеркалі. Світовідчуття, емоційно-чуттєве сприйняття один одного залежить і від світоглядних установок, і від стану морального «здоров'я» особистості, її самооцінки, здатності до самоконтролю своєї поведінки, її емоційно-вольових спонукань, намірів, ціннісних уявлень про те, що добре, правильно, гідно, значимо, порядно.
«Є два способи долати труднощі: або ви змінюєте самі труднощі, щоб було легше з ними впоратися, або, справляючись з ними, ви змінюєте-тесь самі».
Мал. 2. Фактори становлення особистості
Але як би не були схожі самі умови і методи вихованням ня двох, наприклад, індивідів, їх переживання ніколи не будуть тотожні. Всі ми по-різному сприймаємо і переживаємо одні й ті ж події, явища, враження, вчинки людей. Чим багатше внутрішній світ людини, чим глибше і ширше стан його внутрішньої культури, то більша особистісні, індиві-дуальні якості. Природно, що людина і більш вільний по відношенню до своєї «безпосередньому середовищі», програмує ті чи інші норми пове-дення. Бо відмінною рисою людини як особистості є творче ставлення до будь-яких стандартам (моделям) поведінки. Це означає, що особистість завжди вибирає найбільш оптимальну програму дій, оцінюючи можливі наслідки індивідуального вибору того чи іншого варіанту поведінки в конкретних ситуаціях. При цьому поведінкова діяльність індивіда - це завжди певна сукупність безлічі програм (нервово-мозкових, психи-чеських - почуттів, волі, мислення, інтуїції, звичок і т. Д.). З безлічі програм поведений-чеського дії (готових і нових) особистість специфічно інтегрує в своєму духовному світі і культурні традиції як якісь зразки, стандарти, еталони, правила як має і як не повинно вести себе в тих чи інших ситуаціях, будь-яких заданих обставинах . В силу цього будь-який конкретний вчинок людини є єдність індивідуального розуміння (виправдання) і оцінки ситуації, в яку він включений в кожен даний момент комунікації. Неповторність індивіда, унікальність людської особистості, аж ніяк, не скасовує типовість в поведінкових діях, стандартності поведінки різних людей в одних і тих же ситуаціях. Системи значень відповідних коштів і форм спілкування в суспільстві для всіх однакові. Разом з тим завжди є можливість варіацій форм поведінки, способів використання виразних засобів спілкування (зміна тональності мовного звернення людей один до одного може висловити різні почуття і установки, мотиви і прагнення, створити раз-ний мікроклімат спілкування). Саме в цьому проявляється індивідуальність чоло-століття. Вона висловлює щось особливе, специфічне, що відрізняє цю людину від усіх інших.
Культура поведінки особистості
Знання правил поведінки та етикету
Прагнення їм слідувати
Культура поведінки розкриває, показує яким конкретно чином здійснюються в поведінці вимоги моральності, який зовнішній вигляд поведінки людини, в якій мірі органічно, природно і невимушено ці норми злилися з її способом життя, стали повсякденними правилами. Виходячи з цього визначення, випливають загальні нравст-венно-психологічні та естетичні закономірності вихованості культурності поведінки, які сприяють особистості бути нею, а не здаватися, користуватися действи-них повагою оточуючих людей.
Морально розвинена особистість - це людина честі, а честь і гідність взаємопов'язані. Однак форми і способи, якими людина прагне завоювати собі добре ім'я в сфері повсякденних контактів, виявляють, як лакмусовий бу-МАЖК, міру істинних або помилкових цінностей, якими він при цьому руко-ництва. Головним і найважливішим законом Моральних вимог є повага до людини, турбота про його благо. Визначається це тим, що найвищою цінністю ци-вілізованного суспільства є людина, її щастя, благо. «Все для людини, все в ім'я людини», - ось кінцева мета всього суспільного розвитку. Тільки людина здатна до моральності, здатний зважати на інших людей. Його «Я» - найвища цінність тільки тому, що всі інші «Я» - вищі цінності. Своєрідним вираженням цієї цінності є людська гідність. Воно притаманне кожному представнику роду людського в рівній мірі, неза-лежно від статі, віку, національної приналежності, займаного социаль-ного положення, посади і заслуг.
Власне «Я», як і «Я» інших не є механічна сума індивідуально-психологічних властивостей, рис і якостей особистості, тих чи інших психічних функцій. Це надзвичайно складна інтегральне утворення в духовному світі людини. Кожен елемент даного освіти (системи) «працює» на процес становлення Людського в людській особистості. Це треба знати і пам'ятати всім, хто хотів би, щоб про нього сказали, що він вихований, культурний, глибоко порядна людина. Це ОСОБИСТІСТЬ!
Ситуація, що формується особистість не просто об'єкт будь-яких впливів, а активний суб'єкт саморозвитку. Уміння розуміти іншого, стати на його позицію, допускати різні судження з одного питання, забезпечує згоду, терпимість, взаєморозуміння, і розвиває людину як особистість і індивідуальність - це завдання не просто вчителя і учня, але Педагога і Особистості. Гуманістичний характер освіти, спрямований на розвиток особистості як суб'єкта творчої праці, пізнання і спілкування, передбачає нове розуміння виховного процесу і висуває особливі вимоги до педагога (і майбутньому фахівцю, зокрема) з позиції його професійної та людської, в тому числі, гендерної компетентності.
В даний час завдання створення базису культури особистості за допомогою освіти і в системі освіти набуває все більшого значення. Ця потреба, продиктована педагогічною практикою, знайшла відображення і в сучасній Національній доктрині освіти. Удосконалення змісту освіти неминуче зачіпає проблему визначення та операціоналізації поняття «культура людини», яке стає центральним, визначальним цільові орієнтири сучасної освіти. Це відноситься і до поняття «гендерна культура» як одному з аспектів «психологічної культури», загальної культури людини.