В економічному плані дуже важливими були права козаків в області землеволодіння та землекористування. Військове землеволодіння і засноване на ньому переважне право козаків на законодавчо гарантоване отримання земельної частки (паю) створювали значну економічну основу досить міцного положення їх господарств, фінансового і матеріального добробуту.
До економічних прав козацтва слід віднести і звільнення їх від сплати прямих державних, в тому числі і поземельних, податків і подушного податку [6], а також земського збору. Відповідно до юридичними нормами «Положень» про військову повинність козацьких військ на час перебування козаків на військову службу вони звільнялися від всіх особистих грошових і натуральних повинностей. Виняток становили податки на майно, яке служиві козаки платили нарівні з усіма [74].
Козаки також мали право брати купецькі і промислові свідоцтва, які дозволяли займатися торгівельною і дрібної виробничою діяльністю. (Виняток становили козаки, що перебували в служилої розряді, які не мали права виходити з військового стану і були зобов'язані відбувати військову повинність на загальних для всіх козаків підставах.) На початку XX століття вони могли займатися безмитної торгівлею без будь-яких часових обмежень, але тільки на територіях козацьких областей. (Поза межами військових земель цього права козаки не мали.) За козацькими військами були закріплені виняткові права користування перебували на їх територіях надрами, морськими, річковими і озерними водами. А видобуток корисних копалин і рибальство в багатьох військах були важливими джерелами доходів.
Козаки також мали права на безкоштовне отримання медичної допомоги та початкову освіту в військових медичних і освітніх установах.
Виходячи на службу, кожен козак зобов'язаний був за свій рахунок придбати стройового коня, вартість якого була дуже значною, кілька комплектів обмундирування, все необхідне спорядження. Так, згідно з офіційно затвердженим номенклатурному переліку, що називалася арматурним списком, кожен козак повинен був мати «сідло з приладом» (тобто зі стременами, попругами і так далі), вуздечку, два мундира з шароварами і начеревник, дві шинелі, кожушок овечий або критий (ватяний, обшитий міцним сукном), теплу поддевку, теплу фуфайку з шоломом, дві папахи, дві кашкети, дві гімнастичні сорочки, дві пари чобіт, два башлика, портупею, патронташ, холодна зброя (шашку, піку з погонних ременем, наконечником і поножніком; кубанцям і ті рцам - ще й кинджал), а також необхідне білизна і «різну дрібниця по арматурному списку», аж до бухч (сумочок з нитками і голками) і Ухнальов (цвяшків для підков) [78].
Необхідно враховувати також, що всі зазначені фінансові витрати козацтва на несення військової служби становили тільки прямі грошові витрати. До них звичайно ж треба додати і непрямі матеріальні втрати, пов'язані з відривом від виробничо-господарської діяльності найбільш працездатного чоловічого козачого населення. (Чисельність щорічно служили в армії козаків по відношенню до загальної кількості козачого населення, за деякими даними, в 13 разів перевершувала неказачьего населення в цілому по країні [88].)
Витрати, безпосередньо пов'язані з матеріальним забезпеченням виходу козаків на службу, досить серйозно позначалися на стані їх господарств. Дана обставина відзначалося і офіційними військовими і урядовими органами.
Крім цього козацтво було обтяжене прямими фінансовими і також натуральними повинностями. Фінансові - це обов'язкові грошові платежі козаків, відповідно до встановлених в кожному війську порядками та розмірами, в військові і станичні або, як їх іменували в той час в офіційних документах, громадські бюджети. А козаки тих військ, території яких знаходилися в плані адміністративно-територіального поділу в межах тих чи інших губерній, несли додатково ще і губернські грошові повинності, складові по 0,9 копійки за десятину земельного паю або по 56 копійок з душі [89]. Забайкальські козаки, як уже зазначалося, внаслідок явних недоглядів в законодавстві, єдині до 1906 року щорічно сплачували і подушний податок. Державний земський збір, від сплати якого козаки особисто були звільнені, виплачувався із загальних військових сум кожного війська.
Натуральні повинності включали як загальні для всього населення того чи іншого війська, козацького і неказачьего, земські повинності, так і ті, які несло виключно козацтво. Земські - це виконання дорожніх, постових, пожежних і ряду інших приватних обов'язків. Власне козачі натуральні повинності поділялися на загальновійськові, станичні і господарські. Причому крім загальних для всіх козацьких військ обов'язків у багатьох з них, в основному на сході країни, існували і особливі, додаткові обов'язки. Так, найважливішим обов'язком далекосхідного козацтва була охорона державного кордону [90]. До прикордонній службі активно залучалися забайкальські, Семіречинські, амурські та уссурійські козаки.
У станицях всіх військ, крім Оренбурзького, також був встановлений обов'язковий щорічний збір хліба або грошей на його покупку в громадські станичні хлібні магазини (склади). Це був продовольчий страховий фонд на випадок надзвичайних обставин (неврожай, загибелі посівів і т.п.). З цих же хлібних магазинів видавалися насіннєві та продовольчі позики нужденним козачим господарствам, виявлялася безоплатна допомога козакам та їхнім родинам в екстраординарних випадках (втрата або тяжка хвороба годувальника сім'ї, пожежа і т.п.). На відміну від всіх інших військ в Оренбурзькому станичні хлібні магазини поповнювалися за рахунок зберігалася, так званої громадської оранки (тобто посіву, збирання та обмолоту зерна, вирощеного на громадських станичних землях).
Якщо ж в цілому оцінювати економічний аспект співвідношення прав і обов'язків козацтва, то на початку XX століття досить значні грошові витрати, які несли козаки, ще покривалися за рахунок доходів, більша частина яких йшла за рахунок тих, що були у них економічних пільг [97].
Разом з тим мав місце і відомий консерватизм мислення, значно впливав на очевидне панування у свідомості козаків практично повністю усталених традиційних поглядів на існуючі суспільні і політичні порядки, на основи політичного ладу і державного устрою, які називали себе козакам непорушними. Це стало серйозною перешкодою об'єктивної оцінки дійсності з їх боку.
Зростаюча необхідність суттєвих коригувань і навіть певних реформаційних перетворень в системі прав і обов'язків козаків диктувалася вимогами життя, її умов, що змінилися. Це цілком чітко усвідомлювалася і представниками військових і навіть урядових органів влади і частково самим козацтвом, особливо козацької інтелігенцією.