Своєю кішки у мене немає, та й у сусідів теж. Тому рибалячи, всю дрібну рибёху відпускав назад додому. Але днів десять тому на роботі, на прохідній, де зустрічаю машину, з'явилася приблуда - пухнаста з ангельськими очками кішечка.
Харчується вона тим, що охоронниці принесуть (несуть не дуже то й багато), до того ж взялася активно винищувати мишаче населення в окрузі. Ось і з'явився у мене привід забирати риб'ячий дріб'язок з озера. Що з успіхом і зробив у неділю.
А в понеділок зазнав три штучки на прохідну, залишивши решту в холодильнику у себе на підприємстві. Особливого ажіотажу риба у кішки не викликала. Вона не виписувала кола навколо, не кричала несамовито, втрачаючи свідомість від запаху - понюхала і відійшла. З'їла її протягом дня, коли ми вже поїхали з території.
Шубка у миші - во! (Кішка сигналізувала піднятим трубою хвостом, замість великого пальця), м'ясо - во, низькокаллорійний! (Про це можна судити по худорбі самої кішки). Дієтична миша зимового фасону, бери! А навіщо вона мені?
Закінчивши процедуру з пропусками, пішов до машини. Кішка, схопивши миша, риссю побігла за мною і сіла біля дверей, всім виглядом показуючи: а миша як же. Довелося вилізти, забрати дрантям. Природно, за першим поворотом миша полетіла в сніг.
Вчора кішка сиділа з другої мишею, сьогодні за поворотом полетіла вже третя. Якщо такими темпами справа піде, як би не довелося відкопати мишей і з їх шубок замовити манто або шапку))).