Основні космодроми світу.
Байконур - перший і найбільший в світі космодром, розташований на території Казахстану. Має міжнародне значення. Можливі запуски всіх типів ракет-носіїв. Один з трьох космодромів планети, поряд з космодромами Мис Канаверал, США і Цзюцюань, Китай, для запуску апаратів з космонавтами на борту. Орбіта МКС була підібрана з урахуванням широти Байконура - з нього планували здійснювати (і здійснюють) основні запуски.
Космодромом проводиться в середньому близько 50% всіх запусків космічних апаратів Росії, а за сумарною масі виведених корисних навантажень - понад 80%, в тому числі 100% запусків на геостаціонарну орбіту. Будівництво. Походження назви. Ракета-носій Р-7, сконструйована для доставки водневої бомби і використовувалася в подальшому як прототип для пілотованих космічних польотів, зажадала створення нового полігону для випробувань для неї минають.
При виборі місця для будівництва керувалися такими критеріями: великий, малонаселений район, землі якого мало використовувалися в сільськогосподарському виробництві і поблизу якого існувала якась залізнична магістраль. Таке місце знайшлося - напівпустеля в Казахстані, через яку протікала одна з найбільших річок Середньої Азії Сирдар'я і проходила залізниця, що з'єднує Москву зі столицею Узбекистану Ташкентом.
Космодромів в світі налічується більше двох десятків. Всі вони мають схожу структуру і різняться лише деталями конструкції стартових комплексів. На разме- щення космодромів в конкретних точках земної поверхні впливають декілька факторів. Одним з найважливіших є балістика польоту.
Справа в тому, що з мінімальними енергетичними затратами космічний апарат (КА) виводиться на орбіту, нахил якої відповідає географічній широті космодрому. Найбільш критична широта космодрому при виведенні на геостаціонарні орбіти, що лежать в площині екватора. На них розміщують супутники зв'язку і ретранслятори телепередач, тобто перш за все комерційні КА.
Космодром для запуску геостаціонарних супутників повинен знаходи- тися в більш низьких широтах. В цьому відношенні найкращі місця займають новий євро- пейських космодром Куру, розташований на широті близько 5град. бразильський космодром Алькантара з широтою всього 2,2град. і плавучий космодром Sea Launch, який може вести запуски прямо з екватора.
При старті з екватора ракета носій (РН) відразу отримує додаткову швидкість 465 м / с. в напрямку на схід, обумовлену обертанням Землі. (Для Плесецка величина цієї додаткової швидкості дорівнює 211м / с, для Байконура - 315). Тому, до речі, траєкторії запуску РН зазвичай прокладаються в східному напрямку. Виняток становить Ізраїль - зі сходу розташовані недружні країни, і він змушений проводити запуски в зворотному напрямку, долаючи обертання Землі.
Іншим фактором є розташування «полів падіння» - районів падіння відпрацьований ступенів та ін. Частин ракет. Найменше проблем Виникає в тому випадку, коли вони розташовуються в акваторії океану. Саме тому переважна більшість космодромів світу розташоване на узбережжі. Зокрема, на східному узбережжі США на мисі Канаверал в 1958р. був побудований космодром (в 1963р. він отримав назву - Космічний центр ім.Джона Кеннеді).
Мис Канаверал має широту 28,5град. - це майже найпівденніша точка континентальної частини США, що давало американським ракетникам певну перевагу перед радянськими.
Одна з серйозних проблем, пов'язаних з космодромами, - їх несприятливий влі- яние на навколишнє середовище. В першу чергу це обумовлено застосуванням в якості компонентів палива отруйних і агресивних речовин. Азотна кислота, азотний тет- раксід (чотириокис азоту) і гептил (несиметричний диметилгидразин), здатні завдати значної шкоди рослинності і здоров'ю людини і тварин. Поряд з катастрофами компоненти палива потрапляють в навколишнє середовище і в процесі повседнев- ної діяльності космодрома- це витоку компонентів палива при зберіганні, заправці ракети.
При падінні «нижніх» ступенів РН залишилися надлишки палива (недозаправка може привести до втрати дорогого супутника) потрапляють в навколишнє середовище. Наприклад відпрацьована другий ступінь РН «Протон» містить 600-900кг. гептилу і 1000-1500кг. азотного тетраксіда. Як правило, другі ступені ракет, що запускаються з космодрому Байконур, потрапляють в так званий район падіння № 326.
Перші ступені запущених з Байконура ракет падають на території Казахстану і Туркменії. Велика частина друге ступенів падають в Томській і Новосибірській областях. Існують і інші райони падіння, наприклад в Якутії.
За радянських часів практично єдиним фактором для вибору траси запуску була побудова оптимальної траєкторії польоту ракет. В результаті по країні розкидані десятки районів падіння, займаючи в цілому 4,8 млн.га. на яких не можна жити і працювати.