Ущільнення м'язів і наявність в їх апоневрозах круглих або поздовжніх вузликів, частіше завбільшки з просяне зерно. Ознака миозита, дерматоміозиту і деяких інших захворювань, найчастіше з яких зустрічається так званий «міофасціальний синдром». Найбільш дрібні за розміром освіти звуться вузликів Корнеліуса, більші - вузлів Мюллера, найбільші, тістоподібної консистенції - Міогелоз Шаде - Ланге. Хворобливі міофасціальні ущільнення, закономірно виявляються при даній патології в різних областях, відомі давно по став класичними описами Cornelius A. (1909), Müller A. (1912), Schade H. (1921), Lange M. (1931). Після робіт вітчизняного невролога Я.Ю.Попелянского 1966-1989гг. у вітчизняній літературі вкорінився термін «осередки нейроміоостеофіброза» або «осередки міофібрози». В англомовній літературі користуються терміном «myofascial trigger points» (міофасціальні тригерні точки). Останнім часом віддається перевагу терміну «міофасціальний критичний пункт (МФТП)».
Критерії діагностики миофасциального синдрому, по Тревелл і Сімонс (1989):
I. «Великі» критерії (необхідна наявність всіх 5):
скарги на локальну або регіональну біль
обмеження обсягу рухів
пальпуємий в ураженій м'язі «тугий» тяж
ділянку підвищеної чутливості в межах «тугого» тяжа (критичної точка)
характерна для даної ураженої м'язи зона відображеної болю
II. «Малі» критерії (необхідна наявність 1 з 3):
відтворюваність болю при стимуляції тригерних точок
здригання при пальпації критичної точки ураженої м'язи
зменшення болю при розтягуванні ураженої м'язи.