Уздовж обриву, по-над прірвою, по самому по краю
Я коней своїх нагайкою стьобала, - поганяв, -
Щось повітрю мені мало, вітер п'ю, туман ковтаю,
Чую, з згубним захопленням - пропадаю, пропадаю!
Трохи повільніше, коні, трохи повільніше!
Ви тугу не слухайте батіг!
Але щось коні мені попалися вередливі,
І дожити не встиг, мені доспівати не встигнути!
Я коней напою,
Я куплет допою, -
Хоч трохи ще постою на краю.
Загину я, мене пушинкою ураган змете з долоні,
І в санях мене галопом потягнуть по снігу зранку.
Ви на крок неквапливий перейдіть, мої коні!
Хоч трохи, але продовжите шлях до останнього притулку!
Трохи повільніше, коні, трохи повільніше!
Чи не укажчики вам батіг і батіг.
Але щось коні мені попалися вередливі,
І дожити я не зміг, мені доспівати не встигнути.
Я коней напою,
Я куплет допою, -
Хоч трохи ще постою на краю.
Ми встигли - в гості до бога не буває запізнень.
Так що ж там ангели співають такими злими голосами?
Або це дзвіночок весь зайшовся від ридань,
Або я кричу коням, щоб не несли так швидко сани?
Трохи повільніше коні, трохи повільніше!
Благаю вас з нальоту не летіти!
Але щось коні мені дісталися вибагливі,
Як дожити не встиг, так хоча б доспівати!
Я коней напою,
Я куплет допою, -
Хоч мить ще постою на краю.