Останнім часом працівники все частіше звертаються за захистом своїх трудових прав до суду. І якщо винуватцем порушення став роботодавець, то він буде зобов'язаний компенсувати працівникові моральну шкоду. В результаті актуальним стає питання про підстави, які можуть привести до вказаних наслідків для фірми, і про облік сум таких компенсаційних виплат.
За статтею 21 Трудового кодексу працівник має право на компенсацію моральної шкоди, заподіяної йому в зв'язку з виконанням трудових обов'язків. А роботодавець зобов'язаний його компенсувати (ст. 22 ТК). Під моральною шкодою розуміються зазнають громадянином фізичні і моральні страждання (ст. 151 ЦК).
Особи, які вважають, що вони піддалися дискримінації в сфері праці, вправі звернутися до суду із заявою про відновлення порушених прав, відшкодування матеріальної та компенсації моральної шкоди (ст. 3 ТК).
До дискримінації в сфері праці можна віднести, зокрема:
- неправомірне оформлення трудових відносин з працівником;
- незаконне переведення його на іншу роботу;
- незаконне звільнення співробітника з роботи.
Досить часто в порушення закону роботодавці укладають з працівниками не трудовий, а цивільно-правові договори (наприклад, підряду, возмездного надання послуг і ін.). Це пояснюється тим, що тоді не потрібно забезпечувати права і гарантії, надання яких є обов'язковим для осіб, які працюють за трудовими договорами (наприклад, надання щорічних оплачуваних відпусток, оплата тимчасової непрацездатності і т. П.).
В цьому випадку дискримінація виявляється в:
- відсутності можливості просування по роботі (ст. 2 ТК);
- відсутності залежності між оплатою праці і кваліфікацією працівника, складністю виконуваної роботи, тобто об'єктивними характеристиками трудової діяльності (ст. 143 ТК);
- можливості недотримання правил перекладу на іншу роботу, передбачених в трудовому законо видавництві (ст. 72-74 ТК);
- свідомо строковий характер договору, розірвати який простіше, ніж безстрокові трудові договори (ст. 58 ТК).
Тому якщо в судовому порядку буде встановлено, що договори цивільно-правового характеру фактично регулюють трудові відносини між працівником і роботодавцем, до таких відносин будуть застосовані норми трудового права (абз. 3 ст. 11 ТК). Співробітник-підрядник в цьому випадку має право вимагати відшкодування матеріального, а також компенсації моральної шкоди.
Поширені також випадки дискримінації при переведенні працівника на іншу роботу. Переклад на іншу роботу визнається незаконним, якщо він зроблений з порушенням законодавчо встановленого порядку. Наприклад, у випадках:
- перекладу працівника на іншу постійну роботу без його письмової згоди (ст. 72 ТК);
- перекладу співробітника на тимчасову роботу за відсутності угоди сторін трудового договору, укладеного в письмовій формі (ст. 72.2 ТК).
У разі визнання перекладу працівника на іншу роботу незаконним, суд відновить його на колишній роботі. За рішенням суду співробітнику необхідно виплатити різницю в заробітку за весь час виконання нижчеоплачуваної роботи і грошову компенсацію моральної шкоди (ст. 394 ТК).
Найбільш масовим порушенням в сфері охорони праці є дискримінація співробітника при звільненні з роботи. Звільнення визнається незаконним, якщо порушений порядок розірвання трудового договору з працівником або співробітник звільнений не у тій підставі, по якому він повинен бути звільнений відповідно до закону.
Суд визнає звільнення незаконним, а працівника - знаходяться в вимушеного прогулу, зокрема:
- у разі недосягнення згоди сторін трудового договору про його припинення (п. 1 ст. 77 ТК);
- при непопередження роботодавцем співробітника в письмовій формі не менш ніж за 3 дні до звільнення (п. 2 ст. 77, ст. 79 ТК);
- при відсутності фактичної ліквідації організації, наприклад при реорганізації (п. 1 ст. 8 ТК);
- при відсутності фактичного скорочення чисельності та штату працівників (п. 2 ст. 81 ТК).
У цих та інших випадках незаконного звільнення на вимогу співробітника він підлягає негайному відновленню на колишній роботі. Йому виплачуються середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та грошова компенсація моральної шкоди (ст. 394 ТК).
У Трудовому кодексі закріплено, що розмір компенсації моральної шкоди визначається угодою між працівником і роботодавцем. Тобто передбачена можливість досудового врегулювання питання про компенсацію моральної шкоди в грошовій формі (абз. 1 ст. 237 ТК). Загальні критерії визначення компенсаційних сум за заподіяння працівникові моральної шкоди можуть бути розроблені фірмою і закріплені в колективних договорах.
При провалі досудового врегулювання питання про компенсацію моральної шкоди його може дозволити суд з урахуванням конкретних обставин справи. Причому він може вирішити суперечку про компенсації моральної шкоди одночасно з розглядом справи про незаконність переведення працівника на іншу роботу (його звільнення з роботи) або ж шляхом розгляду самостійного позовної заяви працівника.
Справи про дискримінацію можуть розглядатися також мировим суддею, оскільки вони стосуються індивідуальних трудових спорів.
Моральна шкода під урахуванням
У бухобліку нарахування компенсації потрібно відображати проведенням:
Дебет 91-2 Кредит 73
- нарахована компенсація моральної шкоди, заподіяної працівникові.
Обов'язок роботодавця компенсувати моральну шкоду працівнику передбачена трудовим законодавством. Підстава і розмір такої компенсації визначає суд (ст. 151 і п. 2 ст. 1101 ЦК). З суми моральної шкоди, виплаченого фірмою на підставі судового рішення, ПДФО утримувати не потрібно (п. 3 ст. 217 НК).
Оскільки компенсація моральної шкоди не пов'язана ні з режимом роботи, ні з умовами праці, вона не передбачається в трудових або колективних договорах. Тому її не можна віднести до витрат на оплату праці за статтею 255 Податкового кодексу. Крім того, не можна включити зазначену суму і у позареалізаційні витрати при розрахунку податку на прибуток (подп. 13 п. 1 ст. 265 НК).
Бухгалтер ТОВ «Альтери» зробив в бухобліку такі проводки:
Дебет 91-2 Кредит 73
- 10 000 руб. - нарахована компенсація моральної шкоди;
Дебет 73 Кредит 50
- 10 000 руб. - виплачена компенсація моральної шкоди працівнику.
ТОВ «Альтера» застосовує загальну систему оподаткування. податок на прибуток сплачує щомісяця.
Бухгалтер ТОВ «Альтери» не включив витрати на виплату компенсації моральної шкоди до складу витрат, що зменшують оподатковуваний прибуток фірми.
У бухобліку була зроблена проводка:
Дебет 99 Кредит 68 субрахунок «Розрахунки з податку на прибуток»
- 2400 руб. (10 000 руб. × 24%) - відображено постійне податкове зобов'язання з компенсації моральної шкоди.
Така позиція контролюючих служб не беззаперечна.
Джерело: журнал "Московський бухгалтер"