Головна | Про нас | Зворотній зв'язок
Другий рівень банківської системи складають комерційні банки. Розрізняють: універсальні і спеціалізовані комерційні банки.
Банки можуть спеціалізуватися, наприклад:
за програмними цілями: інвестиційні (кредитують інвестиційні проекти), інноваційні (видають кредити під проекти, що сприяють науково-технічному прогресу), іпотечні (надають кредити під заставу нерухомості);
по галузях: будівельний, сільськогосподарський, зовнішньоекономічний;
по клієнтам: обслуговуючі тільки фірми, що обслуговують тільки населення та ін.
Комерційні банки - це приватні організації (фірми), які мають законне право залучати вільні грошові кошти і видавати кредити з метою отримання прибутку. Вони виконують два основних види операцій: пасивні - по залученню депозитів і активні - з видачі кредитів. Крім того, комерційні банки проводять операції: розрахунково-касові; довірчі (трастові); міжбанківські (кредитні - з видачі кредитів один одному і трансфертні - з переказу грошей з рахунку на рахунок); з цінними паперами; з іноземною валютою і ін.
АГАЛЬНІ частина доходу комерційного банку становить різниця між відсотками за кредитами та відсотками по депозитах. Додатковими джерелами доходів банку можуть бути комісійні за надання різного виду послуг (трастових, трансфертних і ін.). Частина доходу йде на оплату витрат банку, які включають заробітну плату працівників банку, витрати на обладнання, на використання комп'ютерів, касових апаратів, на оренду приміщення і т.п. Частина, що залишилася після цих виплат сума є прибутком банку, з неї нараховуються дивіденди власникам акцій банку і певна частина може йти на розширення його діяльності.
Історично банки в основному виникли з ювелірних крамниць. Ювеліри мали надійні охоронювані підвали для зберігання коштовностей, тому з часом люди почали віддавати їм свої цінності на зберігання, отримуючи натомість боргові розписки ювелірів, що засвідчують можливість на першу вимогу отримати ці цінності назад. Так з'явилися банківські кредитні гроші.
Спочатку ювелірних справ майстри лише зберігали надані цінності і не видавали кредитів. Це означає, що всі отримані кошти зберігалися у вигляді резервів. Така ситуація відповідає системі повного, або 100% -го, резервування (табл. 8.2). В цьому випадку, якщо в банк на депозит надійшла сума 1000 дол. (D = 1000), зобов'язання банку (пасиви - liabilities) складуть 1000, і його резерви (активи) також будуть рівні 1000 дол. (R = 1000), оскільки вони не будуть видані в кредит (К = 0).
Таблиця 9.2. Спрощений баланс банку при системі повного резервування
У цих умовах банк забезпечує собі 100% -ю платоспроможність і ліквідність. Платоспроможність банку означає, що величина його активів повинна дорівнювати його заборгованості, що дозволяє банку повернути всім вкладникам розміщення в ньому суми депозитів на першу вимогу. Ліквідність - це здатність банку повернути вклади будь-якій кількості клієнтів готівкою. Однак при системі повного резервування, оскільки банк не видає кредити (тому не отримує відсотків по кредитах) і зберігає всі резерви у вигляді грошових купюр (які не приносять доходу на відміну, наприклад, від облігацій), він не тільки позбавляє себе прибутку, але навіть не має можливості оплатити свої витрати. Залежність між платоспроможністю (і ліквідністю) і прибутковістю зворотна (рис. 9.1).
Мал. 9.1. Співвідношення платоспроможності та прибутковості комерційного банку
Чи не видаючи кредитів і підтримуючи 100% -ю платоспроможність і ліквідність, банк повністю усуває ризик і забезпечує собі повна довіра вкладників, але не отримує прибутку. Щоб існувати, банк повинен ризикувати і давати кредити. Чим більше величина виданих кредитів, тим вище і прибуток, і ризик.
Основним джерелом банківських фондів, які можуть бути надані в кредит, є депозити до запитання (кошти на поточних рахунках). Банкіри в усьому світі давно зрозуміли, що, незважаючи на необхідність платоспроможності та ліквідності, щоденні ліквідні фонди банку повинні становити приблизно 10% від загальної суми розміщених в ньому коштів. Зазвичай число клієнтів, що бажають зняти гроші з рахунку, приблизно дорівнює кількості клієнтів, які вкладають гроші. Банки почали видавати кредити і перейшли до системи часткового резервування. Часткове резервування означає, що тільки певна частина вкладу зберігається у вигляді резервів, а решта суми використовується для надання кредитів (табл. 8.3).
У XIX ст. норма резервування (reserve ratio - rr) - частка вкладів, яку не можна було видавати в кредит (частка резервів R в загальній величині депозитів D)
визначалася емпіричним шляхом, методом проб і помилок, встановлювалася самими комерційними банками і була досить високою - як правило, 20%, - через численні банкрутств банки були обережними.
Таблиця 9.3. Спрощений баланс банку при системі часткового резервування
Якщо в банк на депозит надходить сума 1000 дол. (D = 1000), то відповідно до встановленої банком нормою резервування, наприклад, рівний 20%, 200 дол. він зберігає у вигляді резервів (R = D х rr = 1000 х 0,2 = = 200), а 800 дол. видає в кредит (К = D - R = 1000 - 200 = 800 або К = D-rr x D = D (1 rr> = 1000 х (1 - 0,2) = 800).
На початку XX ст. в зв'язку з нестабільністю банківської системи, частими банківськими кризами і банкрутствами функцію встановлення норми банківських резервів взяв на себе центральний банк (в США це сталося в 1914 р), що дає йому можливість контролю за роботою комерційних банків. Ця величина отримала назву "норма обов'язкових резервів" (норма резервних вимог).
Норма обов'язкових резервів (required reserve ratio) являє собою виражену у відсотках частку від загальної суми депозитів, яку комерційні банки не мають права видавати в кредит і яку вони зберігають в центральному банку у вигляді безпроцентних вкладів. Для того щоб визначити величину обов'язкових резервів банку (required reserves - Rобяз), потрібно величину депозитів (D) помножити на норму обов'язкових резервів (rrобяз):
При системі повного резервування норма обов'язкових резервів. а при системі часткового резервування
Якщо із загальної величини депозитів відняти величину обов'язкових резервів, то отримаємо величину, яку банк може видати в кредит, тобто величину його кредитних можливостей (кредитного потенціалу - К):
Якщо банк видає всі ці кошти в кредит, то це означає, що він використовує свої кредитні можливості повністю. Однак банк може частина коштів, які він міг би видати в кредит, залишити у себе у вигляді резервів. Ця величина становить надлишкові резерви банку (excess reserves -). Сума обов'язкових і надлишкових резервів являє собою фактичні резерви банку:
При нормі резервних вимог, що дорівнює 20%, маючи депозити на суму 1000 дол. банк повинен 200 дол. (1000 х 0,2 = 200) зберігати у вигляді обов'язкових резервів, а решта 800 дол. (1000 - 200 = 800) він може видати в кредит. Однак банк може видати в кредит тільки частина цієї суми, наприклад, 700 дол. У цьому випадку 100 дол. (800 - 700 = 100) складуть його надлишкові резерви. В результаті фактичні резерви банку будуть рівні 300 дол. (200 обов'язкових +100 надлишкових = 300).
Якщо банк зберігає надлишкові резерви (понад обов'язкових), то його норма резервування буде дорівнює відношенню фактичних резервів до депозитів і, отже, буде являти собою суму норми обов'язкових резервів і норми надлишкових резервів. В цьому випадку сума коштів, фактично виданих в кредит буде менше величини його кредитних можливостей і може бути підрахована за формулою
Наявність надлишкових резервів у комерційного банку означає, що він може на цю суму видати додатковий кредит:
ак випливає з нашого прикладу, якщо банк видав в кредит 700 дол. його кредитний потенціал становить 800 дол. притому, що він може додатково видати в кредит 100 дол. своїх надлишкових резервів.
Баланс сучасного комерційного банку представлений в табл. 9.4.
Таблиця 9.4. Баланс комерційного банку
У правій частині балансу відображені джерела надходження коштів - пасиви, які включають зобов'язання (депозити) і власний капітал банку, а в лівій - активи, тобто напрями використання коштів вкладників. Основним балансовими тотожністю комерційного банку є рівність пасивів (суми його зобов'язань і власного капіталу) загальної величини активів.