Коли я буду царем, що не буде бідних і нещасних, православний Олексіївська

«Боже, зглянься на гине народ твій і про-стри йому руку позбавлення. Боже Всемилостивий, прийми і мою чисту кров для порятунку безневинних дітей, на землі нашої розбещували впродовж та гинуть, і сльози мої за них прийми ».






Молитва св. мученика цесаревича Олексія

Але день, з якого почався історичний шлях горо-да, є також і днем ​​народження людини, чиє життя незбагненними долями Божими виявиться нерозривно-но пов'язана з ним. Ця людина народилася на вісім років раніше, в Хрещенні його нарекли Олексієм і був він спадкоємцем Російського Престолу. У його честь місто і був названий Олексіївському. Народження спадкоємця було довгоочікуваною, вимолив у Бога радістю для його се-мьі. Роком раніше царська подружжя разом з чотирма до-черьмі брала участь в урочистостях з приводу про- славлення великого Саровського старця Серафима. Більше трьохсот тисяч паломників з усієї Росії зібралися тог-да в Саровской обителі. Царствені подружжя молилися Богу зі своїм народом про дарування спадкоємця, і при-нази вали на допомогу преподобного Серафима. І Господь по молитвам Угодника свого благословив їх народженням хлопчика. «Незабутній великий для нас день, в кото-рий так явно відвідала нас милість Божа», - запише в своєму щоденнику Микола Олександрович.

До спадкоємця була призначена російська няня, а пізніше боцман Деревенько і в допомогу йому матроси. Таким об-разом, з перших днів цесаревич був оточений про-простими російськими людьми. Вони стали найближчими спут-никами в його дитячому світі, в спілкуванні з ними формиро-вався душевний вигляд юного спадкоємця. А загальним фо-ном його світу була рідкісна по згуртованості, душевної прихильності і духовній чистоті Царська Сім'я.

Пізніше один з його вчителів говорив: «У душі це-го дитини не закладено жодної поганої або порочить-ної риси. Душа його - найдобріша грунт для всіх доб-яких насіння. Якщо зуміють їх насадити і зростити, то Рус-ська Земля отримає не тільки прекрасного і мудрого Государя, а й чудову людину ».

Йшли роки. Наставав час серйозного навчання. Найбільше Олексій любив уроки російської історії. Треба відзначити, що всі царські діти гаряче любили Росію, між собою говорили тільки по-російськи. На відміну від розбещеного, так званого «вищого світу», кото-рий по-рабськи схилявся перед усім іноземним. Дуже простий, цесаревич абсолютно не пишався тим, що був спадкоємцем престолу. Однією з найбільших його радощів було грати з дітьми і бути серед простих солдатів. Улюбленою їжею Олексія були щі, каша і чорний хліб, «який їдять все мої солдати», як завжди він говорив. Кожен день йому приносили на обід щей і каші з солдатської кухні зведеного полку. Лише одне затьмарювало життя щасливої ​​родини: важка наслед-ного хвороба цесаревича. Як згадує флігель-ад'ютант С.С. Фабрицкого: «Нескінченно важко було ви-діти чарівного в усіх відношеннях дитини, отли-чавшегося великими здібностями, дивовижною па-мятью, кмітливістю не по роках і фізичної красою, яка страждає хронічним захворюванням». Але все ж і батьки його, і він сам не впадали у відчай і смуток. Вони вірили, що Господь Своєю Божественною Промислом, по





предстательству Пресвятої Богородиці подасть їм сили перенести всі випробування з твердої ве-рій і мужністю. У той же час часті страждання роз-ли в характері Олексія Миколайовича милосердя і з-страждання до всіх, хто був хворий або страждав, а також трепетне повагу до батьків і всім старшим. Од-нажд він сказав: «Коли я буду царем, що не буде бідних і нещасних, всі будуть щасливі». Недарма отримати спадкоємця цесаревича шефом було мрією багатьох бій-вих полків Російської Армії. «Господи! - згадує ге-Нера Краснов слова офіцерів і козаків. - Якщо така монаршої милості буде, треба нам який-небудь осо-бенний подвиг зробити ». Чи дивно, що основа-ки нашого міста вирішили назвати його на честь цісаря-віча Алексія?

З народження призначений бути Державним пра-ставники великої країни, він побачив її в один з найтрагічніших моментів. Суть цього моменту гранично точ-но характеризують слова, записані в щоденнику його батька: «Всюди боягузтво, зрада, обман». Після зречення, яке було улесливої ​​хитрістю і підступністю вирвано у Государя зрадниками з вищого гені-ралітета і державної думи, почався останній етап життя Царської Сім'ї. Етап їх мучеництва. Дні, кото-які найкраще можна характеризувати словами сти-хотворении-молитви, знайденої в паперах Великої Княж-ни Ольги Миколаївни:

Пошли нам, Господи, терпіння
В годину буйних, похмурих днів,
Зносити народне гоненье
І тортури наших катів.
І у передодня могили
Вклади в уста Твоїх рабів
нелюдські сили
Молитися лагідно за ворогів.

Він благатиме йому про Росію, про допомогу в покаянні, про відродження чистоти в російських душах, про відновлення процесів-ванні святості і фортеці російської родини.

Дасть Бог, і поверне наше місто своє справжнє ім'я Олексіївського в честь світлого юнака-мученика. І, повір-ті, це буде найкращим пам'ятником всім невинно загинув-шим в більшовицьких катівнях. Адже саме злодейс-кое вбивство Царствених мучеників зіграло головну роль в жахливих подіях XX століття. Це злочин від-крило шлях страшним, демонічним силам, захлестнув-шим Росію, що перетворив її в арену кошмарної бра-тоубійственной бійні, а потім вкрила її мережею кон-центраціонних таборів смерті. І одним з таких гній-ників став наше місто, який вирішив взяти собі нове «ро-романтичної» ім'я Вільний, за яким видно глумлі-вая посмішка. біса. Дуже добре про це написав в одній зі своїх статей наш земляк, краєзнавець Є.В. Паршин: «Так і бачиться якась особа (від себе додам диявола), указующее на карту пальцем (пазуристим) і каже:« Місто Вільний, говорите? Відмінно! Ось і влаштуємо їм тут свободу! »Звичайно, мені можуть заперечити:« А що такого зробив для нашого міста ну хоча б той же Ульянов (Ленін), чиї ідоли стоять по всьому місту? Ах да, саме, за його вказівкою створювалися концлаге-ря ». Але все ж є надія, що прийде час, коли відкине злий могильник кремлівська стіна, і наші ули-ці перестануть носити імена винуватців смерті мілі-онов людей, в порівнянні з якими бандити Басаєва і Масхадова - жалюгідні школярі.

Нехай же Стрепенеться кожне російське серце, і слё-зи невинного хлопця цесаревича Алексія обмиють наші скам'янілі душі, і розбудять їх до нового життя з царем в голові і серці - з Царем Небесним. Бог дасть, і з Царем земним. Богу нашому слава на віки вічні. Амінь.