Клірингові валюти - розрахункові валютні одиниці, які існують тільки в ідеальній (рахункової) формі у вигляді бухгалтерських записів банківських операцій по взаємних поставках товарів і надання послуг країнами - учасницями платіжної угоди.
Валютні операції між учасниками валютного ринку неможливі без обміну валютами і визначення його пропорцій. Під обміном однієї валюти на іншу розуміється покупка і продаж іноземної валюти за національну або інші валюти. Співвідношення обміну валют називають валютним курсом, встановлюється він через валютну котирування.
Валютний курс формується головним чином під впливом співвідношення попиту і пропозиції валюти, який визначається в довгостроковому плані станом торгового балансу. Важливу роль для співвідношення попиту і пропозиції відіграють процентні ставки, оскільки завжди прагнуть до найбільш прибуткового вкладення капіталу і інвестують його туди, де вище процентні ставки. Курс валюти, пропозиція якої обмежена, зростає, тоді як курс валюти з надлишковою пропозицією падає.
Великий вплив на формування курсу надає стан і розвиток платіжного балансу. Платіжний баланс визначається в основному співвідношенням експорту й імпорту, однак зростаючу роль відіграють рух капіталів і обмін послугами, які підсилюють певні тенденції нерівноваги торгового балансу.
Безсумнівна вплив на формування курсів, особливо короткострокове, надає економічна політика держави.
Курс іноземної валюти виражається різним чином в різних країнах. У міжнародній практиці прийнято давати котирування з точністю до чотирьох знаків після коми. Найбільш поширеним методом визначення курсу (котирування) валют є пряме котирування (ПК). В цьому випадку певне фіксована кількість іноземної валюти (1, 100, 1000.) прирівнюється до змінюється кількістю національної, т. Е. Фіксовану кількість одиниць іноземних грошей виражається в місцевих грошових одиницях. Наприклад, курс швейцарського франка 72,5505 за голландські гульдени означає, що за 100 гульденів дають 72,5505 швейцарського франка.
Пряме котирування прийнята у всьому світі, але в Англії практикується зворотна (непряма) котирування (ОК), коли вказується, скільки грошових одиниць іноземної валюти припадає на фіксовану кількість національної валюти. Це пояснюється тим, що до 1971 року в Великобританії була відсутня десяткова система, тому зворотний систему було легше використовувати на практиці. Її зберегли і після введення десяткової системи. Котирування виглядає наступним чином: 1 фунт стерлінгів за 1,5215 ам. доларів. Крім Великобританії, зворотне котирування частково використовують у внутрішньому обороті США. Однак у своїй міжнародній практиці банки США застосовують європейський метод прямого котирування.
Якщо в курсовому бюлетені іноземних валют відсутня інформація, що цікавить вас інформація, слід скористатися крос-курсом.
Крос-курс виходить розрахунковим шляхом як співвідношення двох валют, яке випливає з їх курсу по відношенню до будь-якої третьої валюти (наприклад, до долара США).
¨ Потрібно визначити курс: німецька марка / швейцарський франк на основі середніх курсів: долар США / німецька марка і долар США / швейцарський франк. Результат отримують шляхом складання так званого "ланцюгового" рівняння:
X швейц. фр. = 1000 ньому. марок (DM)
2,0215 ньому. марок = 1 дол. США (USD)
1 дол. США = 1,8685 швейц. фр. (SF)
Тоді: 100 німецьких. марок = швейц. франк. ¨
Валютними курсами і в залежності від того, відбувається купівля або продаж валюти.
По курсу покупця (bid) банк купує валюту. Наприклад, курс покупця USD / DM 2,6650 означає, що банк готовий купити у клієнта долари за ціною 2,6650 DM за 1 USD. Таким чином, за одиницю іноземної валюти (USD) пропонується певна кількість національної валюти (DM), яке змінюється з кожним днем.
По курсу продавця банк продає валюту (offered). Наприклад, курс продавця USD / DM 2,6670 означає, що банк готовий продати клієнтові долари за ціною 2,6670 DM за 1 долар.
¨ 1 дол. США = 6,0000 - 6,0020 деномінованих руб. т. е. російський банк готовий купити долар у клієнта за курсом 6,0000 і одночасно продати по 6,0020 руб. за долар США. ¨
Різниця між курсами називається маржею, вона служить для покриття витрат банку і становить прибуток банків з валютних операцій. Точно встановленої величини цієї різниці не існує. Зазвичай маржа становить 5, 10, 20 пунктів, або пипсов (points or pips), так називаються третій і четвертий знаки після коми; перші три цифри, звані "big figure", залишаються при цьому, як правило, незмінними.
Наприклад, USD / DM 6650 - 2,6670. Тут 2,66 - це big figure. 50 - 70 - "points", або "pips"; маржа в даному випадку складе 20 пунктів.
Для кожної конкретної валютної операції маржа залежить від часу і місця здійснення цієї угоди. У періоди кризи маржа істотно вище звичайного рівня. Величина маржі визначається також ринковим оборотом: чим він менший, тим вище різниця між курсами продавця і покупця, і навпаки. Маржа може залежати і від платоспроможності клієнта: чим остання вище, тим менше величина маржі.
Певний вплив чинить і конкретна валюта угоди. Маржа істотно менше по валютах, обсяг угод в яких високий, наприклад, американський долар, фунт стерлінгів, німецька марка, швейцарський франк. В останні десятиліття різниця між курсами покупця і продавця по провідних валют скоротилася. Знизилися витрати по здійсненню торгівлі валютою в результаті впровадження комп'ютерної техніки і значного зростання оборотів цієї торгівлі. Посилилася і конкуренція в цій галузі. Подальше зниження маржі обмежується величиною витрат. Якщо торгівля валютою не покриває витрат будь-якого банку, він все одно від неї не відмовляється, оскільки клієнти можуть звернутися до конкуруючих банкам та за іншими операціями. Прибуток комерційних банків від торгівлі валютою утворюється не тільки за рахунок маржі і розмірів обороту, а й за рахунок значних власних операцій.
Витяг швидкої вигоди з роздрібу цінується на різних ринках отримало назву "арбітраж". Його суть - купити в одному місці дешевше, а продати в іншому дорожче.
Існує валютний арбітраж на основі різниці в курсах і вирівнюючий арбітраж. У першому випадку арбітражери (дилер) намагається купити валюту максимально дешево в одному місці, де курс вище (дилер укладає відразу взаімокомпенсірующіе угоди, причому за рахунок власних коштів або коштів банку). Це різницевий арбітраж в чистому вигляді.
Прямий вирівнюючий арбітраж являє собою використання курсової різниці між валютами боржника та кредитора. У непрямому бере участь третя валюта, яка купується за дуже низьким курсом і продається в місці платежу. Великий розрив у процентних ставках різних країн може привести до того, що міжнародний рух капіталу буде визначатися відсотковим диференціалом (капітали кинуться в ті країни, де існують високі процентні ставки).