чарівні сни
Одного разу, коли сонечко покотилося спати за сині гори, Маленька Чарівниця не полягали спати, як звичайно, а забралася на найвищу ялинку. Її очі вже почали злипатися, як раптом по срібній зоряної сходах прямо з чорного неба почала тихенько спускатися Нічна Фея. В руці у неї була кошик, в якій щось мелодійно дзвеніло. Маленька Чарівниця ледь не впала з дерева, витягаючи шию і намагаючись туди зазирнути.
- Обережно! - Нічна Фея змахнула рукою, і прямо під ноги Маленькій Чарівниці скотилася срібна дорожка.- Іди сюди, цікава дівчинка. Я покажу тобі, що в мене є.
- Іду, йду, - зраділа Маленька Чарівниця і підстрибом побігла до Феї.
Але не встигла вона підійти, як, звідки не візьмись, налетів крижаний вітер, підхопив чарівну кошичок і забрав геть.
- Ах! - сплеснула руками Нічна Фея.- Це був Злий Чарівник! У корзиночці лежали сни жителів долини! Тепер ніхто не зможе прокинутися. Навіть сонечко обов'язково має подивитися свій сон, інакше і воно ніколи більше не встане.
- Який жах! - злякалася Маленька Волшебніца.- І що, тепер ранок ніколи не настане? Швидше в погоню!
Нічна Фея змахнула рукою, і місяць перетворилася в срібну карету, а зірки - в шістку коней. І вони помчали слідом за Злим чарівником.
За дрімучими лісами, в замку з моху, мухоморів і поганок Злий Чарівник поставив кошик зі снами на підвіконня і міцно заснув. Нічна Фея бризнула на чорне вікно срібним пилом, і вікно відкрилося. Маленька Чарівниця схопила кошичок, і вони поспішили назад в Чарівну долину.
- Нам треба поспішати, - турбувалася Фея. - Допоможи мені роздати сни. Найголовніше - знайти сон сонця!
Маленька Чарівниця заглянула в кошик: сни були схожі на світні різнобарвні намистинки. Вона зачерпнула жменю намистин і побачила, що всі вони різні. Усередині кожної щось відбувалося.
- Ой, я знаю, це сон маленького зайчика, - зраділа Маленька Чарівниця, побачивши, як всередині намистинки зростає величезна, немов будинок, морква, навколо якої скаче заєць.
- А це сон ведмедика! - Усередині намистинки бджоли накривали на стіл, за яким сидів задоволений ведмедик.
- А це чий сон? - ахнула Маленька Чарівниця.
Усередині намистинки по блакитному небу пливли пухнасті хмари, літали вогняні метелики, салютом сипалися різнокольорові іскорки, а внизу виднілася вся Чарівна долина.
- Це сон сонця! - вигукнула Нічна Фея.
Тим часом Злий Чарівник прокинувся, побачив, що кошичок зі снами пропала, і полетів за маленької чарівниці, немов чорний вітер.
Все ближче і ближче гримів грім, все яскравіше виблискували блискавки, але тут Маленька Чарівниця розмахнулася що було сил і кинула сонця намистинку зі сном. Сонечко позіхнув, протягнуло до неї промені і перетворило Злого Чарівника в сухий лист.
- Спасибі тобі, Маленька Чарівниця, - шепнув з небес тихий голос Нічний Феї. - Приємно було познайомитись.
Маленька Чарівниця помахала їй рукою і побігла роздавати сни жителям Чарівної долини.
Ірина Гурина, рис. Юлія Щетинкина