Казка про ведмедя, який не міг заснути (майорів максим александрович)

Чи не спав в барлозі самотній ведмедик.
То в бік вперлася йому шишка,
Те капає вода вже на живіт,
Те вітру вихор його кличе.
Але він не спить не тому,
Все просто - погано одному.
І ось уже шістнадцять років,
Як з'явився він на світ.
Але повелося в лісі тому так,
Що самотній був ведмедик як,
Квітки дивовижного вид,
Що в полі жита один стоїть.


Вирішив наш ведмедик в ліс йти.
Ради мудрого знайти.
Ось вибрався на світло.
У лісу відшукати відповідь.
Пішов спершу він на схід,
В душі побачивши там паросток
Проблем рішення своїх,
Рад безліч чужих.
Ось видно на снігу сліди.
Чи не заподіє господар їхні біди,
Адже ведмедик наш в лісі король
Йому дана така роль.
Схоже десь годину назад
Біг лисиці тут хитрий зад.
Медведю нашому вона
Рада б мудрий дати могла.
Поспішає наш друг,
Cтупая по її слідах.
Але бачить раптом,
Що потрапив до вовків.
Він з ними не дружив,
Але ніби як і не вража.
Ось їх ватажок до нього йде,
В зубах він зайчика несе.
І мовить ведмедик наш:
-Косого мені ти щас віддаси,
Тобі він один мій ні до чого.
Я життя врятувати хочу йому,
Іль може ти мені даси пораду.
-Тобі нічим не допоможу.
Косого лише я отпущу.-
Тримав волчара той відповідь.
Зараз же вони свої пащі він розтулив
І зайця до ведмедику підштовхнув.
І відразу вовки разошлісь-
Справи у них свої знайшлися.
Задоволений заєць був долею:
-Тепер же, ведмедик, друже мій.
Проси що хочеш, підкажу,
Дорогу до щастя вкажу.
-Скажи мені зайка як мені бути,
Як мені з такою проблемою жити?
Усунути давно я не можу.
-Тобі я ведмедик допоможу.
Он бачиш гай на горі,
Там в старому древньому пні.
Живе мій найкращий друг.
Підкаже він тобі твій шлях,
Але є у одного злий недуга
Він чує погано, не забудь.
-Спасибі зайка дорогою,
Вирушай ка додому.

Покрокував наш ведмедик вгору,
Чекаючи там успіх.
Ось він бачить старий пень.
Під кінець довгий день.
Ніч спускається з небес.
Скоро темний стане ліс.
Дивиться ведмедик, а з пня
Пильно дивиться два вогню.
Виліз раптом звідти їжак.
-Ну ти, ведмедик, блін даєш.
Налякав ти щас мене,
Навіть вибрався з пня.
Тільки голосніше говори.
Або двічі повтори.
Мишка наш по голосніше бас
Зробив, ніби контрабас.
-Я навіщо тебе шукав.
Друг твій зайка мені сказав,
Що ти повинен точно знати,
Від чого я буду спати.
-Так я знаю в чому проблема,
Це складна дилема.
Ти не спиш вже рочок,
Тому що самотній.
Старий пугач повинен знати
І дорогу підказати
До милої дівчинки однієї,
Що дружити повинна з тобою.
-Де ж пугач той живе?
-Там де риба по річці пливе.
-Зрозумів, їжачок, до свиданья,
Буду продовжувати поневіряння.

І пішов наш друг до річки,
Що дзюрчала далеко,
Але вже давно на ліс
Темряви впав завіс,
Але наш ведмедик не боявся,
Шлях його все тривав.
Ось він чує річки плескіт.
Вже в очах ведмедя блиск.
Бачить він стоїть сосна
І густа, і висока.
Там на гілці на великий
Сидить пугач молодий.
Мишка наш до нього підходить,
Розмова він з ним заводить.
-Друг мій пугач підкажи
І дорогу вкажи,
До милої дівчинки однієї,
Що дружити повинна зі мною.
-Знаю, Міша, я її.
Серце говорить моє,
Що вона тобі допоможе.
Ніч тебе турбувати
Перестане. Будеш спати.
Буде з ким тобі грати,
Разом будете дружити,
Разом час проводити.
-Ну а де її шукати?
Як дорогу мені дізнатися?
-Іди Миша уздовж річки,
І поки рибалки
Чи не побачаться далеко
Там наліво поверни,
Уздовж дороги ти пройдеш
І направо повернеш.
Пробирайся прямо там
По болотах і кущам.
Там ти вийдеш прям до хати,
Що сподобається тобі.
Ти в віконце постукай,
Стоячи чекай, мовчи.
Вийде дівчинка сама,
Буде щаслива вона.
-Так і зроблю я один,
Ти вирішив мій злий недуга.

Йшов наш ведмедик до ранку.
Бачить біла хата
За болотами варто
І манить, манить, манить.
Постукав наш друг у вікно,
Відчинилося раптом воно.
Бачить дівчинка - ведмідь.
Чи не боїться навіть адже!
Вона відразу зрозуміла,
Що давно його чекала.

Разом весело гуляли,
Цілий день вони грали,
Ну а ввечері вона
Читала казку про слона.
Мишка наш тепер заснув,
Навіть сни собі повернув.
Спить тепер він добре,
Дуже навіть глибоко
Чи не розбудиш ти його,
Мишка одного мого.
Ну а дівчинка тепер
Кращий друг його, повір.
Разом стали жити вони,
Разом бачать тепер сни ...

Мама книжку відклала
І доньку поклала
-Спи малятко, спи,
Швидше давай засни.