Капості, п'акость, -і, ж. (Розм.).
1. Предмет, що викликає огиду. Притягнув зі смітника якусь п.
2. Гидке вчинок з метою зашкодити кому-н .; огидні слова. Зробити п. Кому-н. Говорити капості.
Капості ж. (Від каст, кістка, скверна, і привід па; того ж кореня: бруднити; Пакша і пакоща, по поняттю про яснами і про Шуей. Опака, виворотом; кащей тощо. Напр. В змовах: Щоб пройшла йому в усі кістки та капості, через що Шімкевіч. марно прийняв небувалий корінь пакій, а Рейф перське непекі) скверна, гидота, гидота, скверность лукава і зловмисна, шкода злорадний, диявольський; псування, спотворення; | нечистота, погань, кал, дермо. Та не кий корінь прикрості, виспрь прозябаяй, капость створити, Євр. XII. 15. Старцю не твори капості (Тіма. V. 1.), т. Е. На зло, в образу йому. Будь-яку капость до себе застосуй. Нині творяться Одне капості, а добра мало. Капость брехні глибоко проникла побут наш. На капость всякого стане, на добро не стане. Всяку капость валять на вулиці. Капосний, поганий, бридкий, мерзенний; | нечистий, поганить; | шкідливий, зловмисний, капості творить. Пакощь, пакоща півд. капость, капосний вчинок, справа. Ймовірно Пакша, лівша, як збочення, від пакоща, сокращ. пакща. Пакостити, пакостити, робити, творити капості, на зло і шкоду кому; чинити такого не на користь собі, а з одного зловтіхи. Аще паскудять, бігай, точию НЕ крамоли, нижче ратуй. Гад в саду паскудить, Карбишев, кріт, миша. | Заважати, перешкоджати або псувати, гадити; | бруднити, оскверняти. -ся, страдат. і возвр. за змістом мови. Пакощенье, дійств. по глаг. Допакостіл таки, що попався. Запакують руки. Напаскудив на столітті своєму багато. Дитина Опака. Отпакостіл становий, вигнали його. Попакостіл, подпакостіл небагато. Справа спаскуджені, треба парепакостіть його знову. Пропак вік свій. Пакостлівих пес, кішка, нечиста в кімнатах. Біс не п'є і не їсть, а капості діється, говір. про Святоші. Пакостлів (блудлів, прокудлів) як кіт, роблю (боягузливий) як заєць. Капосний, -ница, іно вим. покоснік, пакостун м. -нья ж. Пакощанка, пакостень, пакостюх пск. хто напаскудив, або взагалі пакостити; негідний, шкідливий, недоброзичливий; поганий шалу, пустун, який будує шкідливі жарти, на зло іншим; неохайний, хто мажеться під себе. Собака, хоч погана, та чесна, а кішка пакостніца. Пакостничеству пор. капость, як дію, | як капость, шкода, як наслідок; | властивість капосника.
Капості ж. розм. 1) Завдані кому-л. або чогось л. умисний шкоду, неприємність. 2) Мерзкая, бридка річ; погань. 3) Непристойна, цинічне слово, вираз.
Капості капості, ж. (Розм. Фам.). 1. Завдані кому-чему-н. навмисне шкоду, неприємність. На моїй совісті немає жодної капості. Салтиков-Щедрін. Обидва відчули себе ніяково, неначе зробили якусь капость. Чехов. Намагалася зжити їх з квартири, роблячи їм різні капості. М. Горький. 2. Мерзкая, бридка річ, погань. Не можна їсти таку капость. 3. Непристойна, цинічне вираз, слово. Говорити капості кому-н.