- Юра, ви виглядаєте найщасливішою людиною на світі! Можна сказати, що сьогодні найкращий день у вашому житті?
- Так можна сказати, оскільки сьогодні у мене зовсім нічого не складалося. Уже в першій тренувальної спробі я сильно вдарився головою і зламав дошку! Здавалося, що зовсім не мій день. Але я ніколи не здаюся! Мені навпаки цікаво, коли щось не виходить. Дуже забавно, якщо я падаю. У цей момент мені самому цікаво, що зможе зробити Юрій Подладчіков, коли у нього нічого не йде. Особливо на чемпіонаті світу! І ось коли все проти тебе, але підсумок виходить таким, як на цей раз - це справжній кайф!
- Можете описати свої почуття, після успішного приземлення в другій спробі?
- Це неможливо (сміється)! Першу-то спробу я зірвав саме в кінці. А в другій найскладніший трюк у мене був якраз-таки останнім. Та ще й місця для його виконання залишалося зовсім мало. Я приземлився і в голові промайнуло: «Ну і що ?!»
- Після приземлення ви вже розуміли, хто новий чемпіон світу?
- У підсумку я випередив японця Таку Хіраоку всього на пів-бала, але чому відразу був впевнений - це перемога! Я адже робив трюки в обидві сторони, а він лише в одну. Хоча по ходу змагань я зовсім не стежив за оцінками. Але, все-таки, було б дуже дивно, якби ці пів-бала програв я. Що ж я, цілий день даремно перекидався в снігу (сміється) ?!
- Які думки були, коли ви виходили на вирішальну другу спробу?
- Хочу бути чемпіоном світу, дуже хочу бути чемпіоном світу (сміється)! Думки були тільки такі. Все-таки, хотілося підтвердити свій високий рівень. Чемпіонат світу - це зовсім не етапи Кубка світу. Це набагато крутіше! Я щасливий!
- Це було добре помітно по вашим дивацтв на п'єдесталі. Ви самі по собі такий або це все переможні емоції?
- Я завжди такий (сміється). Може, це звучить і неправильно, але я був би радий і другому місцю. Я ж спочатку взагалі думав, що закінчу цей день останнім! Не виходило абсолютно нічого. Але віра в себе дозволила мені перемогти. Батьки завжди говорили мені: завжди і в будь-якому випадку потрібно вірити в себе.
- Щоб виконати такі шалені трюки, потрібно бути божевільним?
- Потрібно вірити в себе! Відчувати тіло, погоду, обстановку, атмосферу і сильно хотіти. Але головне, звичайно - віра! Спочатку я не міг зробити нічого, але не здавався. З кожною спробою у мене виходило все більше і краще. На тренуванні перед стартом я навіть не міг вилетіти з пайпа! Зате як злітали японці ... Ми всі були просто в шоці! Але раптом, в першій спробі я теж почав злітати також. В кінці я допустив дурну помилку, і отримав мало балів, але, головне - я відчув, що і в цей день все можливо. Потрібно було тільки вийти на другу спробу максимально сконцентрованим.
- Японці показували чудеса на розминці, але на змаганнях у них нічого не вийшло. У вас ситуація зворотна. Це психологія?
- Виключно. У цьому сенсі я псих! Якщо у мене щось не виходить, я вбиваю, щоб цього домогтися. А ось якщо все йде легко - драйв і адреналін зникають. А в змаганнях завжди потрібен їх запас. Ти ж ніколи не знаєш, що нового припасено у суперників. Виходячи на старт, я як би підписую сам з собою контракт, що не буду мінімізувати свою програму. У нашому виді спорту адже може піти сніг, з'явитися туман - і дуже швидко можна відмовитися від якогось складного трюку.
- А ви ніколи так відмовляєтеся?
- Так, я роблю. В цьому і є змагання з самим собою! На старті потрібно не дивитися по сторонах, не звертати увагу на інших спортсменів, а зосередитися на роботі з собою. Потрібно думати: в чому я ще можу виграти сам у себе?
- Вам було б цікавіше, якби в чемпіонаті світу брав участь дворазовий олімпійський чемпіон, легендарний Шон Уайт?
- Було б дуже цікаво! Хоча і японці мене вразили на тренуванні. На моїй пам'яті тільки цей самий Шон Уайт вмів вилітати так високо при такому снігу. Взагалі забавно змагатися при такій кількості снігу. Нерідко в таких умовах старти скасовують. Що стосується Уайта - у мене сьогодні ще було в запасі парочка відмінних трюків. У нас взагалі великі плани. Ми спеціально пропустили останні старти, щоб відточити нові програми. І поки все йде дуже добре! Зараз головне триматися і не втрачати концентрацію. Якщо і далі все буде продовжуватися в тому ж дусі, я і Шона Уайта дістану!
- Які у вас найближчі плани?
- Наступного тижня у нас X-games. Найважливіше змагання в цьому році.
- Навіть важливіше чемпіонату світу?
- Звичайно! На Х-games завжди будують найкращі, найбільші пайпи. Рівень там вище, ніж навіть на Олімпійських іграх! На X-games все просто - вау (сміється)! Це треба бачити…
- Але Олімпійські ігри для вас важливіше?
- Безумовно! Це логічно. Але якщо десь і показувати нові трюки - тільки на X-games.
- Програма там у вас буде набагато складніше, ніж на чемпіонаті світу?
- Набагато. Там у мене великі плани. Буду пробувати нові трюки, які ще ніколи не робив. Подивимося, чи вийде чи ні.
- Багато хто виступає і в хаф-пайп, і в Слоуп-стайл. Може, на Олімпіаді в Сочі і ви спробуєте другу дисципліну?
- Раніше і я так робив, але все-таки вирішив, що часу на це не вистачить. Потрібно сконцентрувати на чомусь одному.
- Чому ви взагалі перейшли з російської команди в швейцарську?
- У мене були проблеми з тренерами збірної Росії. Працювати разом ми не могли абсолютно. Я адже виріс в Швейцарії, там тренувався, навчався. А в Росії на мене навіть дивилися косо, оскільки я мав можливість вибрати з-за цього. Особисті відносини з тренерами були дуже складними, навіть поганими. Ця ситуація зовсім не подобалася і моїм батькам. Все складалося дуже складно, тому над переходом я навіть не замислювався. У Швейцарії я виріс і почав кататися тоді, коли у мене ще не було FIS-ліцензії. Швейцарці знали, що у мене російський паспорт, але все одно всіляко мені допомагали. Я катався і навчався у кращих місцевих райдерів і був частиною цієї команди. Але, так як я громадянин Росії, виступати мені потрібно було за російську команду.
- Тепер щось прояснюється.
- Але ж я ще добре виступав, але ніякої підтримки від цього в російській команді я не відчував. Допомоги зовсім не було.
- Ви частинка великого механізму, і зараз вам не хочеться його руйнувати.
- Так Так. Навіщо щось змінювати, якщо все добре виходить? Хоча, коли я приїжджаю в Росію - реально кайфую (сміється)! Мені в ній все дуже подобається, і я люблю її навіть більше, ніж мої батьки. Як тільки я приїжджаю, відразу починаю об'їдатися російської їжею (сміється).
- Що особливо подобається?
- Олів'є! Цей Новий рік я вперше провів ні з батьками і сам робив цей салат (сміється)!
- Вийшло?
- І дуже добре! Ще я люблю пельмені. У Швейцарії всього цього немає. Коли я відвідую родичів, їм дуже багато (сміється).
- Російська душа.
- Звичайно, я відчуваю себе росіянином. Це не питання. Але прапор мене ніколи не цікавив. У дитинстві мене дражнили «російським швейцарцем», потім, після приїзду в Росію, називали «швейцарським російським». Це така жесть (сміється)! А що було б, якщо б я знову повернувся в російську команду?
- Ваше повернення в Росію в майбутньому взагалі можливо?
- В якому плані? Жити або виступати?
- І те і те.
- Щодо жити - це рішення, я думаю, буде приймати моя майбутня дружина (сміється).
- І якщо вона виявиться росіянкою ...
- Тоді 100 відсотків - я повернуся (сміється).
- А є вже кандидатка?
- Поки немає.
- Значить, вам швидше треба знайти російську подругу!
- А хто ж проти (сміється)!
- А виступати за Росію готові?
- Я ніколи не говорив «ні». Для мене зараз важливо показувати результат. Я буду виступати там, де кращі умови. Не буду говорити, за кого мені хочеться виступати - мені просто хочеться кататися на сноуборді. Я дуже люблю своїх російських фанів, які ще залишилися. Вони розуміють, чому все так вийшло. Знаю, що є люди, які дивляться не прапори, а на саму красу сноуборду. А сноубординг - міжнародний вид спорту! Я зовсім не проти колись виступати за Росію. Але зараз немає сенсу щось змінювати, у мене все добре виходить в швейцарській команді.