Ім'я - Пол - Значення
Поширені японські прізвища:
Судзукі ( "Дерев'яний дзвіночок")
Ватанабе ( "Прогулянка по околицях")
Танака ( "Центр поля") (Я от думала як перекладається прізвище Тору з мого тесту)
Ямамото ( "Підніжжя гори")
Такахасі ( "Високий міст")
Кобаясі ( "Маленький ліс")
Муракамі ( "Глава села")
Накамура ( "Центр села")
Куроки ( "Чорне дерево")
Оонісі ( "Великий захід")
Традиційні жіночі імена:
Йоко ( "Дитя океану")
Юко ( "Дитя ночі")
Харуко ( "Дитя весни")
Йосікі ( "Хороший дитина")
Ханако ( "Дитя квітки")
Фудзіко ( "Дитя гліцинії")
Сецуко ( "Сніговий дитина")
Мінамі ( "Південна краса")
Міккі ( "Стовбур дерева")
Сакура ( "Японська вишня")
Традиційні чоловічі імена:
Рюносуке ( "Син дракона")
Син'ітіро ( "Чоловік" + "перший син")
Кюіті ( "Лук" (зброя) + "перший син")
Кендзі ( "Меч" + "другий син")
Такидзи ( "Багато радості" + "другий син")
Кендзо ( "Меч" + "третій син")
Манабу ( "Старанний в навчанні")
Хіросі ( "Широкий, просторий")
Такео ( "Боєць")
Рока ( "Квітучий очерет")
1. в імені може використовуватися ключове слово - сезонне явище, відтінок кольору, дорогоцінний камінь і т.д.
2. в імені може полягати побажання батьків стати сильним, мудрим або сміливим, для чого використовуються відповідно ієрогліфи сили, мудрості і сміливості.
3. також можна піти від вибору найбільш вподобаних ієрогліфів (в різних написаннях) і їх комбінації один з одним.
4. з недавніх пір стало популярно називати дитину, орієнтуючись на слух, тобто в залежності від того, наскільки бажане ім'я пріятственно слуху. Вибравши бажане вимова, визначають ієрогліфи, яким буде записуватися це ім'я.
5. завжди було популярно називати дитину на честь знаменитостей - героїв історичних хронік, політиків, естрадних зірок, героїв серіалів і т.п.
6. деякі батьки покладаються різні ворожіння, вірять, що кількість рис в ієрогліфах імені та прізвища має поєднуватися один з одним.
Найбільш часті закінчення японських імен:
Стародавні імена і прізвища
До початку Реставрації Мейдзі прізвища були тільки в аристократів (Куге) і самураїв (буси). Все решта населення Японії задовольнялося особистими іменами і прізвиськами.
Жінки аристократичних і самурайських сімей також зазвичай не носили прізвищ, так як не мали права спадкування. У тих випадках, коли прізвища у жінок все-таки були, вони не міняли їх при вступі в шлюб.
Прізвища ділилися на дві групи - прізвища аристократів та прізвища самураїв.
На відміну від числа прізвищ самураїв, число прізвищ аристократів практично не збільшувалася з найдавніших часів. Багато з них сходили до жрецькому минулого японської аристократії.
Ієрархія знатності аристократичних родів почала складатися в VI столітті і проіснувала до кінця XI століття, коли влада в країні перейшла до самураїв. Серед них особливою повагою користувалися клани Гендзі (Мінамото), Хейке (Тайра), Ходзьо. Асикага. Токугава. Мацудайра. Хосокава. Сімадзу. О так. Цілий ряд їх представників в різний час були Сьогун (військовими правителями) Японії.
Особисті імена аристократів і високопоставлених самураїв формувалися з двох ієрогліфів (ієрогліфів) "благородного" сенсу.
Особисті імена самураїв-слуг і селян часто давалися за принципом "нумерації". Перший син - Ітіро. другий - Дзіро. третій - Сабуро. четвертий - Сіро. п'ятий - Горо і т.д. Також, крім "-ро". для цієї мети використовувалися суфікси "-емон". "-дзі". "-дзо". "-суке". "-бе".
За вступ самурая в період юності він вибирав собі інше ім'я, ніж те, що йому дали при народженні. Іноді самураї міняли свої імена і протягом дорослого життя, наприклад, щоб підкреслити наступ її нового періоду (підвищення на посаді або переїзд на інше місце служби). Пан мав право перейменування свого васала. У разі серйозного захворювання ім'я іноді міняли на ім'я будди Аміди. щоб звернутися до його милості.
За правилами самурайських поєдинків перед боєм самурай повинен був назвати своє повне ім'я, щоб противник міг вирішити, чи гідний він такого суперника. Зрозуміло, в житті це правило дотримувалося куди рідше, ніж в романах і хроніках.
В кінці імен дівчат з благородних сімей додавався суфікс "-хіме". Його часто перекладають як "принцеса", але насправді він використовувався по відношенню до всіх знатним панночкам.
Для імен дружин самураїв використовувався суфікс "-годзен". Часто їх називали просто на прізвище і звання чоловіка. Особисті імена заміжніх жінок практично використовувалися тільки їх близькими родичами.
Для імен ченців і черниць з благородних станів використовувався суфікс "-ін".
Сучасні імена і прізвища
В ході Реставрації Мейдзі всім японцям були присвоєні прізвища. Природно, що велика їх частина була пов'язана з різними прикметами селянського життя, особливо з рисом і його обробкою. Ці прізвища, як і прізвища вищого стану, також зазвичай складалися з двох ієрогліфів.
Найбільш поширені зараз японські прізвища - Судзукі. Танака. Ямамото. Ватанабе. Сайто. Сато. Сасакі. Кудо. Такахасі. Кобаясі. Като. І то. Муракамі. Оонісі. Ямагуті. Накамура. Куроки. Хига.
Чоловічі імена змінилися менше. Вони все також часто залежать від "порядкового номера" сина в сім'ї. Часто використовуються суфікси "-іті" і "-кадзу". означають "перший син", а також суфікси "-дзі" ( "другий син") і "-дзо" ( "третій син").
Імена, що містять "син". зазвичай вважаються невдалими і нещасливими, тому що "син" по-японськи - "смерть".
Більшість японських жіночих імен закінчуються на "ко" ( "дитина") або "-ми" ( "краса"). Дівчаткам, як правило, даються імена, пов'язані за змістом з усім красивим, приємним і жіночним. На відміну від чоловічих імен, жіночі імена зазвичай записуються кандзі, а хіраганою.
Деякі сучасні дівчата не люблять закінчення "ко" в своїх іменах і вважають за краще його опускати. Наприклад, дівчина на ім'я "Юріко" може називати себе "Юрі".
Згідно із законом, прийнятим за часів імператора Мейдзі, після укладення шлюбу чоловік і дружина за законом зобов'язані прийняти одне прізвище. У 98% випадків це прізвище чоловіка. Уже кілька років в парламенті обговорюється поправка до Цивільного кодексу, яка дозволяє подружжю залишати дошлюбні прізвища. Однак поки вона ніяк не може набрати необхідну кількість голосів.
Після смерті японець отримує нове, посмертне ім'я (каймё), яке пишеться на особливій дерев'яній табличці (іхай). Ця табличка вважається втіленням духу покійного і використовується в поминальних обрядах. Каймё і іхай купуються у буддійських ченців - іноді ще до смерті людини.