Чи був Сталін ефективним менеджером? Це питання, через яке мучило вітчизняну інтелігенцію, комуністів і анти-комуністів, студентів-істориків і сивих ака-Демік - не має простої відповіді. І я відповіді на нього не знаю.
Подання про Сталіна як про жорстоке керівника, для якого «люди - гвинтики», а «незамінних НЕТ», звичайно, багато в чому вірне. Терор 30-х років прокосив не тільки військове керівництво, а й керівні кадри промисловості. Це мирний час, а що вже тут говорити про військовому. Крім пре-даності справі директорами правил страх. Все так. Оправдая-вать або намагатися пояснити жорстокість Сталіна якимись ра-нальних причинами я не буду. Жах перед ним, перед його репресивною системою був відмінним машинним маслом, ко-лось дозволяло ритмічно крутитися шестерінки радянської промисловості.
Скажу більше - легко бути ефективним управлінцем в зак-ритом неправовій державі, де жоден твій кращий кадр нікуди не дінеться, що не втече, чи не буде перекуплений конкурента-ми. Мрія директора фірми: сидить персонал в офісі, прикутий-ний ланцюжками до батарей парового опалення, і не нарікає.
Кожен співробітник - в твоїй повної влади, і тільки від тебе залежить його добробут і саме життя. Так управляти, ко-нечно, легко, не те що Путіним-Медведєвим сьогодні.
Але - для балансу, чи що - приведу ще уривки з воспомі-наний закоханого в Сталіна маршала авіації Голованова. За посадою він брав участь у багатьох виробничих радячись-пах. Два епізоди. Один прямо ніби «Сталін-кейс стаді» по менеджменту, другий - свого роду притча.
Відставав Красноярський танковий завод. Вирішили призначити нового директора. Нарком запропонував свого заступника.
- А скільки він отримує? - запитав Сталін.
- Сім тисяч рублів.
- А директор заводу?
- Три тисячі рублів.
- А він згоден туди поїхати?
- Він комуніст, товариш Сталін.
- Ми все не есери, - відповів Сталін.
Викликали цього товариша.
- Є думка, - сказав Сталін, - призначити вас директором заводу. Ви згодні?
- Якщо треба, поїду.
Сталін запитав у нього про сім'ю, дітей.
- Давайте зробимо так: ми збережемо тут для сім'ї вашу зарплату, а ви там, як директор, будете отримувати свої три ти-сячі. Чи згодні?
І людина з радістю поїхав до Красноярська.
Обговорювалося питання про збільшення випуску бойової тех-ки. Нарком верстатобудування Єфремов сказав, що така мож-ливість є, але для цього потрібна допомога і, зокрема, необхідно збільшити управлінський апарат до восьмисот че-ловек.
Сталін, як зазвичай, ходив по кабінету і уважно слу-шал Єфремова. Коли той закінчив, звернувся до нього:
- Скажіть, будь ласка, ви чули прізвище Бугров?
- Ні, товаришу Сталін, такого прізвища я не чув.
- Тоді я вам скажу. Бугров був відомим на всю Волгу МУКОМОЛ. Всі млини належали йому. Лише його мука продавалася в Поволжі. Йому належав величезний флот. Оборот його торгівлі визначався багатьма мільйонами руб-лей. Він мав величезні прибутки.
Сталін зробив коротку паузу і запитав:
- Як ви думаєте, яким штатом мав Бугров для управління всім своїм господарством, а також контролем за ним?
Ні Єфремов, ні решта присутніх не знали цього. Верховний ходив і мовчки набивав люльку. Нарешті вимовив:
-Раз ви все не знаєте, я вам скажу. У Бугрова були: він сам, прикажчик і бухгалтер, якому він платив двадцять п'ять ти-сяч рублів в рік. Крім того, бухгалтер мав безкоштовну квар-тиру і їздив на Бугровский конях. Мабуть, бухгалтер коштував таких грошей, дарма Бугров платити йому не став би. Ось і весь штат. Але ж капіталіст Бугров міг би набрати і більше працівників. Однак капіталіст не витрачатиме гроші, якщо це не викли-ється крайньою необхідністю, хоча гроші і є його власністю. - І, помовчавши, подумавши, Сталін продовжував: -У нас з вами власних грошей немає, вони належать не нам з вами, а народу, і тому ставитися до них ми повинні особ-но бережливо, знаючи, що розпоряджаємося не своїм добром. Ось ми і просимо вас, - звернувся до наркома Сталін, - подивіться з цих позицій наші пропозиції і дайте нам їх на підпис.
-Я не знаю, - говорив Голованов, - що представив Єфремов на затвердження Сталіну, але в одному абсолютно впевнений, що числа в вісімсот людина там не було.
Сталін не носив ніяких орденів - не треба вірити парадних портретів, - крім зірочки Героя Соціалістичної Тру-да. Її він не знімав. Одного разу прокинувся в день народження, а зірочка пришпилена до свежевиглаженному кітелю. Дочка Світло-лана приколола. З тих пір, згідно з легендою, і не знімав.
Чомусь мені здається, що за великим рахунком він імен-но так сам себе і сприймав: як Героя Социалистическо-го Праці.
Уривок з книги В. Мединського «Війна»
P.s. Анатолій Вассерман - один з найрозумніших людей країни, учасник багатьох інтелектуальних телепередач, колись, за його власним визнанням, був затятим антисталіністом. Але після ретельного вивчення (на протязі 5 років) сталінської епохи він прийшов до висновку, що дії Сталіна, в цілому, відповідали тодішнім реаліям.