"Як звірі Новий рік зустрічали"
Зібралися якось взимку на галявинці звірі: Зайка - Побегайка, Білка - Рижехвостік, Їжачок-Ні голови, Ні ніжок, пташки Клести - Довгі хвости та Ведмідь Мишко. Стали дивуватися - куди це ялинка пішла, пеньок без нагляду залишила? Глядь, а від пенька сліди йдуть. Полетіли Клести - Довгі хвости по слідах та незабаром повернулися. Розповіли, що дізналися.
Ялинку, виявляється, в дитячий сад відвезли, посеред залу поставили, на гілки іграшки повісили, свічки запалили. А діти ошатні навколо ялинки хороводи водять, Новий рік зустрічають.
- От би і нам Новий рік зустріти, - мрійливо зітхнув Мішутка.- Ялинок-то у нас цілий ліс!
- Зате іграшок немає, - пробурчав Їжачок-Ні голови, Ні ніжок.
-А давайте додому збігаємо і принесемо, у кого що є, на ялинку повісимо. Чим не іграшки? - запропонувала Білка - Рижехвостік.
На тому і порішили. Принесли, хто, що на зиму собі заготовив: Зайка - морквину, Білка - горішки, Їжачок - гриби і навіть яблуко! Клести шишки на ялинці поправили, щоб видніше було. А Мишко стільники воскові від меду приніс. Мед-то він вже давно з'їв, а віск ось без діла лежав. Тепер у нагоді - свічки з нього зліпили і на гілки поставили. Так запалити - то нічим!
Тут сорока на дереві цокоче: «Візьміть і мене Новий рік зустрічати, я вам свічки запалю» Хто її, злодійку, не знає? Вічно щось стягне, ось і не любили її звірі. А вона так і є - стягнула у мужика, що ялинку рубав, запальничку!
Запалили звірі свічки і стали Новий рік зустрічати. Всю ніч навколо ялинки хороводи водили, пісні співали і в догонялки грали. Так расшумелись, що розбудили злого Вовчик - облізлі хвостище. Виліз він з свого лігва і на шум побіг. Дивиться, а під ялинкою делікатеси бігають, в квача грають. Вискочив Вовк на галявину, хотів Зайчика схопити, а він скок-підскоки за пеньок та в лісок. Кинувся Вовк на Білку, а вона - стриб на ялинку та в дупло, тільки її й бачили. Сорока і Клести крилами змахнули і в гнізда полетіли, не дотягтися. Їжачок в клубок згорнувся, голками наїжачився - піди, візьми його. А Мишко розсердився, ногою ображено тупнув, відвернувся і поліз до себе в барліг спати. Так Вовк, піймавши облизня, і пішов геть.
Тут хуртовини замели, морози тріскучі пішли. Затягнулася зима, а у звірів вже й припаси закінчуються, ще б трохи, щоб до весни дотягнути. Тут і згадали вони, як Новий рік зустрічали! Кинулися щодуху до ялинки, а на ній чого тільки немає! І горіхи, і гриби, і морквина, і шишки і навіть яблуко! Зраділи звірі - ось так новорічний подарунок! Зняли все, додому віднесли. Зайка - морквину, Білка - горіхи, Їжачок - гриби і яблуко, Клести насіння в шишках подзьобали, так до весни і дотягли. Правда, від Мішуткіна воску нічого не залишилося, свічки-то згоріли. Так йому і не треба було: з одного боку - не їстівні, а з іншого ... Ведмеді-то взимку сплять!
Олена, спасибі за казку! Здивувалася теж, що "ялинка пішла, пеньок без нагляду залишила.")
Добре написано, лаконічно і натяк є. )
Любушка, спасибі за приємний відгук!)
Вашу казку прочитала, сподобалося!
Спасибі Вам, Олена !!
"Чудеса завжди трапляються всупереч усьому. Чим більше всупереч, тим чудеснее диво".