Однією з ключових проблем української судової системи в галузі цивільного та арбітражного судочинства є виконання судових актів. Досить часто у своїй роботі практикуючий юрист може зіткнутися з ситуацією, коли він, пройшовши всі три інстанції розгляду спору і маючи на руках рішення суду і виконавчий лист, не може добитися виконання рішення. Причин цьому може бути багато: наприклад, недостатньо оперативна робота судового пристава - виконавця, який в силу завантаженості часом просто не в силах виконувати весь обсяг роботи, який приходить до нього з судів. Але в першу чергу це пов'язано з небажанням іншого боку виконувати прийняте судом рішення. Про те, як вплинути на відповідача, щоб він виконав судове рішення, - в матеріалі «ЕЖ».
Не всі учасники цивільного обороту готові в добровільному порядку виконувати рішення суду, а існуючі публічні заходи, які повинні забезпе-чувати виконання рішень суду, не завжди стимулюють боржника до виконання. Сформована ситуація призвела до того, що -Вас Україна за допомогою розширювального тлумачення основних принципів Цивільного кодексу України ввів в практику такий інститут, як астрент, який представляє собою примус відповідача до сплати позивачу певної суми грошей за кожен день (тиждень, місяць) невиконання боржником судового рішення, що примушує його вчинити будь # 8209; яку дію чи утриматися від певної дії 1.
Для чого потрібен астрент?
У разі невиконання боржником зобов'язання кредитор має право вимагати у суді виконання зобов'язання в натурі, якщо інше не пре-ду-смот-рено ГК РФ, іншими законами або до-гово-ром або не випливає із суті зобов'язання. Суд на вимогу кредитора має право присудити в його користь грошову суму (п. 1 ст. 330) на випадок невиконання зазначеного судового акту в розмірі, що визначається судом на основі принципів справедливості, пропорційності і неприпустимість вилучення вигоди з незаконного або недобросовісної поведінки (п. 4 ст . 1).
Пункт 1 ст. 308.3 ГК РФ
Призначувана судом грошова сума нараховується до моменту виконання боржником судового акта. Це стимулює боржника до його якнайшвидшого виконання.
Порядок застосування судової неустойки
Таким чином, якщо кредитор має право вимагати виконання негрошового зобов'язання в натурі, а боржник не виконує таке зобов'язання, кредитор має право звернутися з вимогою до суду про присудження судової НЕ-неустойки.
Вимога про присудження судової неустойки може бути заявлена як одночасно з винесенням судом рішення про примушення до виконання зобов'язання в натурі, так в пос-ледующем, при виконанні рішення суду. На підставі судового акта про спонукання до виконання зобов'язання в натурі та про присудження судової неустойки видаються окремі виконавчі листи щодо кожного з цих вимог.
Судовий акт в частині стягнення судової неустойки підлягає примусовому виконанню лише після закінчення визначеного судом терміну виконання зобов'язання в натурі. Факт невиконання або неналежного виконання рішення суду встановлюється судовим приставом - виконавцем.
У разі якщо суд виносить рішення, в якому зобов'язує боржника виконати зобов'язання в натурі, таке рішення повинно містити термін для його виконання. Після закінчення такого терміну при невиконанні боржником зобов'язання почнеться нарахування судової неустойки (за умови, що рішення про стягнення судової неустойки виносилося одночасно з рішенням про виконання зобов'язання в натурі). При встановленні терміну виконання зобов'язання суд враховує можливості відповідача по його виконанню, ступінь затруднительности виконання судового акта, а також інші заслуговують на увагу обставини. Тому відповідачу з метою захисту своїх інтересів необхідно надати докази, які будуть обґрунтовувати реальний термін, в який він зможе виконати рішення суду. Наприклад, якщо суд покладає на боржника обов'язок передати речі, визначені родовими ознаками, а частина таких речей відсутній у боржника, пос-Ледней може надати до суду докази, що підтверджують строки, протягом яких такі речі можуть бути поставлені боржника третіми особами.
У разі якщо позивачем був заявлений негаторний позов, забезпе-чити виконання такої вимоги також можливо за допомогою астрента - про це прямо говорить п. 28 Постанови № 7.
Визначення розміру судової неустойки
Сума судової неустойки не враховується при визначенні розміру збитків, завданих невиконанням зобов'язання в натурі: такі збитки підлягають відшкодуванню понад суму судової неустойки (п. 1 ст. 330, ст. 394 ЦК України).
Таким чином, судова практика визнає можливість збільшення розміру судової неустойки в завісімос-ти від того, коли саме буде виконано судове рішення відповідачем. Даний спосіб визначення розміру судової неустойки є більш вигідним для позивача, так як прогресивний розмір судової неустойки служить ще більшим стимулом для відповідача виконати рішення суду в найкоротші терміни.
Обмеження застосування астрента
Як вже було зазначено, судова неустойка не застосовується щодо грошових зобов'язань. Однак, крім зазначеного правила, судова практика виробила інші випадки, коли астрент не застосовується.
При вирішенні питання про застосування астрента для спонукання до виконання зобов'язання в натурі необхідно враховувати, чи допускають норми закону або до-гово-ра примушування до виконання такого зобов'язання в натурі. Існує значна кількість зобов'язань, примушування до виконання в натурі яких неможливо в судовому порядку. Так, наприклад, якщо виконавець відмовляється від виконання своїх пісень на концерті, організатор заходу не зможе вийти з позовом до суду про спонукання виконавця до виконання зобов'язання в натурі - якщо організатор заявить таку вимогу, йому буде відмовлено. Причиною відмови буде саме неможливість задоволення вимоги про спонукання до виконання зобов'язань в натурі. Неможливість задоволення такого позову унеможливлює і задоволення вимоги про застосування судової неустойки. У таких випадках, коли кредитор не може вимагати у суді виконання зобов'язання в натурі, необхідно звертатися до суду з позовом про відшкодування збитків.
До обставин, що обмежують застосування судової неустойки, відносяться:
неможливість передати індивідуально-визначену річ кредитору з # 8209; за того, що така річ загинула - в такому випадку кредитор має право розраховувати тільки на відшкодування збитків. Іншим чином йдуть справи з обов'язком передати речі, визначені родовими ознаками, у разі загибелі таких речей або їх годину-ти, якщо обов'язок може бути виконана боржником шляхом придбання потрібної кількості речей у третіх осіб. Передача індивідуально-визначеної речі, зокрема, в оренду, у безоплатне користування, на зберігання не перешкоджає задоволенню вимоги кредитора - набувача цієї речі до боржника - відчужувачу про виконання зобов'язання передати річ у власність. В такому випадку до участі в справі залучаються орендар, ссудополучатель, хранитель. Якщо ж виникають обставини, при яких неможливість виконання зобов'язання в натурі виникла вже пос-ле винесення судом рішення, боржнику і кредитору необхідно враховувати, що з моменту виникнення таких обставин судова НЕ-неустойки не підлягає стягненню;
прийняття органом державної влади або органом місцевого самоврядування акта, яким виконання зобов'язання в натурі буде суперечити.
Сторонам до-гово-ра необхідно враховувати, що вони не мають права виключити застосування ст. 308.3 ГК України - така відмова кредитора від права стягнути неустойку буде недійсним, якщо в силу вказівки закону або до-гово-ра або в силу суті зобов'язання кредитор не позбавлений права вимагати виконання зобов'язання в натурі. Однак сторони не позбавлені права виключити застосування судової неустойки на стадії виконання рішення суду. Тобто сторони можуть укласти мирову угоду про припинення зобов'язання по сплаті судового неустойки наданням відступного (ст. 409 ЦК України), новацією (ст. 414 ЦК України) або прощенням боргу (ст. 415 ЦК України).
Універсальне правонаступництво не припиняє прав на стягнення судової неустойки, зобов'язання по її сплаті переходить до правонаступника в повному обсязі.
Стягнення судової неустойки ретроспективно з моменту невиконання судового акта
Чи може позивач, який вже має рішення суду, яке набрало законної сили, але яке не виконується відповідачем, звернутися до суду із заявою про стягнення судової неустойки та стягнути судовий неустойку не з моменту вступу в силу ухвали суду про стягнення судової неустойки, а ретроспективно - з моменту, коли відповідач повинен був виконати рішення суду? На перший погляд це питання не повинен викликати труднощів, проте думки судів з цього питання розділилися.
Крім того, необхідно мати на увазі, що суди часто відмовляють у стягненні судової неустойки в разі, якщо пос-ле подачі заяви про стягнення судової неустойки відповідач все # 8209; таки виконує рішення суду.
Підводячи підсумок, можна відзначити, що судова неустойка є дуже важливим і корисним інструментом в роботі юриста-практика. Широкий спектр справ, в яких може бути використаний цей інститут, дозволяє підвищити шанси позивача на якнайшвидше виконання рішення суду. Однак слід мати на увазі, що не завжди цей інститут зможе працювати так, як хотілося б позивачеві. Ефективність судової неустойки безпосередньо пов'язана з матеріальним становищем відповідача - якщо відповідач є сильною компанією в матеріальному плані, то застосування астрента буде дієвим механізмом, так як ніяка компанія не захоче втрачати кошти. Зовсім інакше йдуть справи з компаніями, які не мають серйозних активів. Тому юристу при вирішенні питання про використання судової неустойки та про її розмір можна порекомендувати брати до уваги матеріальне становище відповідача. Необхідно виробити таку стратегію, яка в першу чергу буде сприяти виконанню рішення суду.