Ростити дітей-взагалі нелегку працю; особливо нелегко ростити дитину з особливими потребами. Батьки змушені приділяти дитин-ку набагато більше уваги, ніж у звичайній ситуації: може бути, постійно відвідувати медітцінскіе установи, проводити відмінності-ні процедури; доводиться спеціально грати і займатися з дитиною - і при цьому ще й знаходити час для власних справ! Діти з особливими потребами часто мають поведінкові проблеми, які стають для батьків додатковим стресом. Навіть просто носити всюди дитини, що не вміє хо-дить, важко і утомливо. А скільки доводиться мити, прати і чистити! Поїздки в поліклініку, відвідування фахівців, раз-особисті заняття і т.д.- все це забирає багато часу. Нарешті, на психіку батьків тисне постійна необхідність спілкуватися з професійними медиками і оббивати пороги різних офі-ціальних установ. Пригнічує і невизначеність того, що чекає на них в майбутньому.
Чи багато хто розуміє, як важко живеться батькам особливих дітей. Якщо ви запитаєте сімейну пару з дітьми, як зміни-лась їхнє життя після появи дитини, вони, швидше за все, відпові-тят: «Так, спочатку важкенько доводилося!» Пам'ятаю, чуючи та-кі відповіді, я відчувала себе нікчемною матір'ю. Їм приходь-лось важко, але вони впоралися - чому ж я не справляюся? Тільки пізніше, народивши другу дитину, я зрозуміла, що зі мною щось все було в порядку; просто життя з особливою дитиною будується зовсім інакше і переживається набагато важче.
Часто батьки майже не отримують підтримки з боку. Друзі та рідні рідко хвалять їх батьківські здібності. Якщо батьки не просять про допомогу, близькі вважають, що у них все в порядку, і ні підтримка, ні підбадьорення їм не потрібні. Таким обра-зом, рішення лягає на самих батьків: тільки їм судити про те, коли визнати, що потребуєш допомоги. Однак подібне визнання найчастіше здається батькам розписом в своїй нез-самостійності; вони переконані, що зобов'язані з усім справлятися самі. Додайте до цього, що інші батьки, чуючи про ігрові групах, системі нагляду та інших видів допомоги батькам осо-Бих дітей, вигукують: «Як же вам пощастило!»
- Серйозно рассмотрітевсе можливості, доступні для вашої дитини. - такі, як місце в Групі підтримки або в Центрі розвитку дитини. Часто подібні пропозиції лякають батьків: адже записатися до Групи підтримки - значить відкрито визнати, що твоя дитина особливий, і обсягів по-дініть його з іншими дітьми, що мають такі ж або, мож-ли, ще більш серйозні проблеми. Однак спробуйте-вать варто, новий досвід може виявитися корисним дитині.
- Зв'яжіться з місцевими батьківськими об'єднаннями. Існує чимало способів познайомитися з іншими роди-ками, котрі відчувають подібні проблеми: через Груп-пи підтримки батьків. Центри розвитку дитини або місцеві відділення федеральних організацій. Є і дру-Гії шляху: можна попросити лікарів допомогти вам налагодити кон-такти з батьками дітей, що мають схожі проблеми. Мож-ли, не всі, з ким ви познайомитеся, припадуть вам до душі; однак, якщо ви спробуєте, то зможете знайти собі хороших друзів. Спілкування з батьками, які пройшли через ті ж випробування, що і ви, і вижили, стане для вас хорошою підмогою. З батьками дітей, що мають ті ж проблеми, що і ваша дитина, або схожі, ви зможете ділитися інформацією, досвідом і новими ідеями. Якщо їх ре-бенок старше вашого, завдяки їм ви краще зрозумієте, що чекає вас в майбутньому, наприклад, як готувати дитину до школи. (Однак варто попередити, що деяким батькам б-кість важко бачити особливих дітей старшого віку або дітей з більш серйозними проблемами, ніж у їх дитини). Крім того, з сім'ями, де є діти з особливими потребами, набагато легше і приємніше дружити будинками; неадекватна поведінка дитини їх не вражає, а їхні будинки зазвичай пере-побудовані і пристосовані відповідно до потреб осо-Бих дітей. При спілкуванні двох таких сімей батьки не Стесі-ються своїх дітей, не відчувають необхідності постійного-но вибачатися і пояснювати.
- Не забувайте про себе. Можливо, ваші власні потреби здаються вам незначними в порівнянні з потребами дитини; але, повірте, якщо час від часу ви будете відпочивати і набиратися сил, дитина від цього тільки виграє! Відпоч-хать можна по-різному: комусь допомагають прогулянки або пла-вання в басейні, комусь необхідно посидіти в тиші і почитати книгу, комусь - пройтися по магазинах і примі-рить кілька суконь. Попросіть друзів або няню доглянути за дитиною, а самі робіть те, що вам подобається. Повернувшись свіжими і відпочили, ви будете більш впевнені в собі і зможете більше дати дитині.
- Не відчувайте себе винними через те, що в чомусь отка-викликають дитині. Ви не завжди можете зробити те, що він хо-чет, і не завжди цього хочете - і це ваше право. Ви так само має право вибирати собі заняття до смаку, як і він; до того ж на вас лежать обов'язки по роботі і по дому, яких у нього немає. Якщо дитина хоче малювати, а у вас зараз немає ні часу, ні бажання відмивати весь будинок від фарби, скажіть «Ні». Нехай дитина звикає, що не всі його бажання негайно виконуються, нехай вчиться поважати бажання і потреби інших. Однак цим засобом виховання не сто-ит зловживати, адже тоді у дитини з'явиться право ска-мовити «Ні» вам!
ЩО МОЖУТЬ БАТЬКИ
Батьки по відношенню до ребенкузанімают унікальне поло-ження. Вони постійно перебувають з ним поруч і знають його краще, ніж будь-хто інший. У дитини немає нікого ближчого і важливіше батьків. Ніщо не допомагає дитині розвиватися так, як їх допомогу, їх підтримка, їхня турбота, їхні зусилля і перш за все - їх любов.
Батькам не слід сумніватися в собі і в своїх роди-нізації здібностях. Не бійтеся покладатися на інтуїцію! Страш-ва звістка про те, що ваша дитина особливий, може підкосити вашу впевненість у собі-особливо, якщо ви нічого подібного не очіку-дали. Та й будь-який батько мимоволі засумнівається в собі, коли над його дитиною клопочеться ціла армія терапевтів і консультантів! Якщо для того, щоб навчити дитину сидіти або тримати ложку, потрібні зусилля фахівців, що ж може зробити дилетант-батько?
Дуже багато! Роль батьків у житті дитини незамінна: батько знає свою дитину так, як не знає його жоден спе-ціалістів. Взаємодія батьків і професіоналів дає найкращі результати в заняттях з дитиною. Спеціаліст може запропонувати підхід, але тільки батьки інстинктивно зрозуміють, чи підходить їхній дитині цей шлях, і, якщо потрібно, запропонувати якісь зміни. Батьки, які довіряють своїм інстинктам, як правило, не помиляються. Якщо ж раптом щось піде не так, роди-тель першим помітить це і звернеться за допомогою.
Дитина живе не в самоті - певні ставлення-ня пов'язують його з батьком, матір'ю, братами і сестрами. А в відносинах завжди беруть участь не один, а двоє. Тому, кажучи про потреби дитини, не слід забувати і про потреби батьків. Коли мати, забувши про себе, весь час і сили присвячує дитині, такі відносини не можна назвати здоровими. З іншого боку, мати, здатна час від часу відволікатися від дитини і займатися собою, більш щаслива і впевнена в собі, а, значить, в кінцевому рахун-ті більше дає дитині. Тому, думаючи про те, що потрібно дитині, не забувайте і про те, що необхідно вам.
Люблячі і терплячі батьки деколи здатні творити чудеса. Однак, перш ніж беззавітно присвячувати себе дитині, слід озирнутися навколо себе і подумати про інші свої інте-сах і обов'язки.
Багато молоді батьки відчувають, що безперервний круго-воріт годування, купання та зміни пелюшок поглинає все їх ча-ма, так що з колишніми заняттями і інтересами доводиться розлучитися. Згодом життя стає легше, і знову з'являється можливість зайнятися аеробікою або усамітнитися з цікавою книгою. Однак батьки особливих дітей часом відчувають себе ві-Новато, коли дозволяють собі відволікатися від дитини і тра-тить час на розваги; така поведінка здається їм неприпустиме-Тімо егоїстичним і легковажним. Зрозуміло, у батьків таких дітей залишається менше вільного часу; однак і для них вкрай важливо час від часу делатьчто-то для власне-го задоволення і підняття самооцінки.