Як зберегти нам храм душі своєї, щоб не входило в нього ні-що нечисте і вороже Духу Божому і не приводило його в відбутися у-яние запустіння і падіння? Для цього треба захистити його руки Господь, надійною вартою.
1. Постав на сторожі душі своєї здорове міркування і суворе
увагу до самого себе. Привчи думка свою дивитися на землю і все земне очима віри, бачити тут те, що є насправді, - одну су-ету суєтствій, одне тління і прах, один привид, який рано чи пізно зникне з очей наших. Возлюби всім серцем небо і життя вічне, то зроби їх, як і повинно, першою і головною метою всієї жит-ні твоїй, осередком всіх помислів і прагнень твоїх, всіх надій і бажань твоїх. Тоді все, що здається важливим і великим на землі, з'явиться нікчемним, все здається приємним втратить свою принадність, все шановане дорогоцінним з'явиться не мають ніякої ціни і гідності. Все, що тепер зваблює, полонить і захоплює серце людське на шлях омани і гріха, виявиться настільки низьким і нікчемним, що буде порушувати одне тільки огиду.
2. Постав на сторожі душі своєї страх Божий. Привчи свою думку, свою уяву, свою пам'ять, своє бажання - словом, всі сили душі своєї бути завжди в святому вездепрісутствіі Божому. Що б ти не робив, пам'ятай, що робиш перед Богом?; про що б не думав, думаєш перед Господом; чого б не хотів, бажаєш перед оча-ми Божими, що світле око Боже повсякчас дня і ночі ви-дит тебе, досліджує всю глибину серця твого. Не допускай і в мис-ли своєї того, щоб який-небудь рух душі і тіла твого, яка-небудь думка або бажання могли сховатися від всезнання Божого. Тоді весь розум і серце твоє здійсняться страхом і благоговінням перед Бо-гом, все бажання твоє утвердиться в волі Божої. Предзрех Господа пре-до мною вийму, - говорить пророк Божий і цар Давид, - яко одесную мене є, щоб я не захитався. [1]
3. Постав на сторожі своєї душі пам'ять смертну, і навіки не згрішив. У присудженого до смерті не може бути іншої думки, як думка про вічність і суд Божий, іншого бажання, крім бажання блаженного життя за труною, іншого страху, крім страху вічних
мук, іншої надії, крім надії помилування на суді Бо-жиємо. Ніщо тих країв не полонить його, ніяка насолода гріховна не звів його, ніякі скарби не притягнуть до себе його серця, ніякі задоволення не можуть потішити почуттів його. Все тимчасове ті-ряется всяку ціну в очах його ... А що ж все ми, що не засуджені на смерть від самого народження нашого? І що чекає нас по смерті, що не Страшний суд Божий? Про що ж і думати нам більш, що не про смерть і суд Божий? Але так не подумає хто, щоб ця безперестанних-ва думка про смерть ослабила ревнощі до корисних занять і наші діла земним або зробила життя нашу занадто сумною. Пам'ять про смерть страшна тільки для гониться і грішників, а для ис-істинного трудівника вона є спонукання до праці і полегшення праці, для праведника вона сповнена відради і втіхи. Ніщо так не втішає істинного подвижника благочестя, як наближення того жаданого години, коли він може разрешітіся і зі Христом бути, [2] коли, лежачи на смертний одр, він може сказати з апостолом: ... під-вігом добрим борючись, протягом Сконч, віру соблюдох: інше у бо соблю-дається мені призначається вінок праведности, егоже віддасть ми Господь в день він, Праведний Суддя ... [3]
4. Ніяка стража так пильно не пильнує храму душі нашої від усього нечистого і ворожого Духу Божому, як справжня, здійснений-ва любов до Господа. Хто щиро, від усієї душі і серця любить Господа, той не тільки не зробить, але і не буде придивлятися до нічого проти-ного волі Божої, нічого такого, чим ображається святість Божого, від чого відвертається любов Божа, ніж порушується праведний гнів Божий; хто любить Бога, той, навпаки, намагається робити все любе Богом, знаходить відраду і втіху у виконанні за-поведемо Божих, для того пожива й питво є святе слово Господнє, у того життя і дихання є безперервна молитва до Господа. Сп-ято досконала любов до Господа є та життєва сила душі ве-ючий, яка тягне її до всього доброго, святому, небесному, сочетавает в єдиний дух з Господом, вселяє в неї Господа Ісуса Хрис-та, з Отцем і Святим Духом. Маєш заповіді Моя і дотримувалися їх, тієї є любиш Мене, - говорить Господь, - а люблячи Мене полюбить його Мій Отець ... <…>... І до нього пріідема, і оселю закладемо в нього сотворімо ... [4]
Список літератури: [1] Пс. 15, 8. [2] Флп. 1, 23. [3] 2 Тим. 4, 7-8. [4] Ін. 14, 21, 23.