Вітаю Вас, шановний Сергію Миколайовичу.
Прочитав Вашу книгу "Людина майбутнього" - цікаво. Хвилює мене ще й інше. Прочитав Вашу думку про те, що відбувається в нашій країні і з нашим народом. Що толку від того, що всі говорять і говорять про те, як у нас крадуть, брешуть з екрану, пишуть всяку Чухно в друкованих ЗМІ? Толку-то немає. Я давно вже втратив віру в цю країну, в цей народ. Вибачте за прямолінійність. Я людина чесна. Мені шкода мій народ. Народ по природі своїй не дурна, але довірливий. Тому і шкода, що дурять його постійно. А він, вибачте, - все це хаває і хаває. І кінця цьому не видно.
Ну ось Ви. Говоріть, пишете, семінари проводите або як там ще. в загальному, спілкуєтеся з народом. А толку? Якби це вплинуло хоч якось на мізки чиновників, всіх тих, хто зараз перебуває при владі, рулить цим великим дірявим "пароплавом", а так це черговий корявий понт. Вибачте. Цю країну балаканиною не врятувати. Мені прикро за державу. Хоча яка вона держава?
Лікувати країну треба починати з виховання своїх дітей. З виховання моральності, духовності нації в цілому. А як це зробити? Та ніяк. Пізно. І Ви зі своєю кришталевою совістю, душею, помислами, правильними поглядами на життя не врятуєте цю країну, цей народ від загибелі. Вибачте ще раз за прямоту. Як все це бачу, розумію - так і кажу. Ваш відповідь мені не обов'язковий. Легше мені не стане. Та й гірше - теж.
Положення вУкаіни погане, я згоден.
Знову починається наростання відцентрових тенденцій. Області, регіони, республіки все більше думають про себе. І паралельно цьому, і цілком закономірно спостерігається вибух злодійства. В першу чергу, через пряме нанесення шкоди державі. У будь-якій державі повинен бути присутнім центр, який все об'єднує. Такий центр вУкаіни є, це Київ. У неї є влада. У неї є гроші. У неї є величезні сировинні, промислові та військові ресурси. У неї є практично все, крім головного. У Москви начисто відсутні моральність і ідеологія. І це - головна причина катастрофічної ситуації. Через це кожен тягне ковдру на себе і йде масовий розпад колективної свідомості. Відсутність моральності, патріотизму в такій багатонаціональній країні, як Україна, рівнозначне смертному вироку.
Тільки моральна людина в критичній ситуації думає спочатку про країну, про інших людей, а потім - про себе. В даний час ситуація в країні зворотна. Аморальні люди демонструють свою невразливість і всесильність. І головним ідеологічним гаслом країни стає гасло: «Рятуйся, хто може!». Причому ця атмосфера стосується всіх рівнів суспільства. Це змова, «в якому бере участь вся країна», як влучно зазначив Михайло Жванецький. І ті чесні люди, які намагалися зрушити цю махину морального розкладання, були або вбиті, або звільнені.
За останні 20 років вУкаіни створена система колективної безвідповідальності. У багатьох нормальних людей виникає відчуття розпачу. Особливо у тих, хто розуміє, що нічого змінити не можна.
Тепер я хочу сказати про себе.
А потім я дізнався, що є речі, які важливіші майбутнього. Є то, від чого майбутнє залежить. Те, що впливає на майбутнє і формує його. Цим головним фактором виявилася наша душа. Рятуючи нашу душу, ми можемо змінити наше майбутнє або взагалі створити його заново. А душа рятується любов'ю і вірою в Бога, що, в принципі, одне й те саме.
Не переживайте занадто сильно через те, що Україна вмирає і у неї немає майбутнього. Створюйте нове майбутнє і нову країну. Рятуйте свою душу. І врятуєте Україну.