Підкажіть, як вилікувати тріхотілломанію. До якого лікаря звертатися, чи можна що-небудь зробити в домашніх умовах?
Необхідно звернутися до одного з фахівців (психоневролога, невролога, невропатолога, психолога, психотерапевта, психіатра).
У резистентних до психотерапії випадках тріхотілломаніі проводять курсове лікування етастеразіном або галоперидолом в середніх дозах. У профілактиці патологічних звичних дій мають значення нормалізація внутрішньосімейних взаімоотно¬шеній, більш м'яке і рівне ставлення до дитини, удов¬летвореніе його потреби в емоційну теплоту, ласку, розумне використання заохочень, систематичні заня¬тія фізкультурою, прищеплення трудових і творчих інте¬ресов.
Лікування навязчивостей і тріхотілломаніі.
У 6-місячному порівняльному дослідженні було продемонстровано переваг сертраліну перед флуоксетином [95]. Через 12 тижнів лікування в групі сертраліну 49,2% пацієнтів оцінювалися за шкалою глобального клінічного враження тяжкості захворювання (Clinical Global Impression of Severity) як легко хворі або не боляче в порівнянні з 24,6% в групі флуоксетина. Лікування сертраліном також призводило до більшої кількості ремісій, ніж лікування флуоксетином. Тривале застосування сертраліну в двох послідовних дослідженнях (52 тижнів + 28 тижнів) добре переносилося пацієнтами і істотно покращувало якість їхнього життя в порівнянні з плацебо. Через відсутність клінічної відповіді або розвитку рецидиву з другого дослідження (28 тижнів) вибуло 9% пацієнтів в групі сертраліну порівняно з 24% в групі плацебо, через побічних явищ - 4,6 і 10,5% відповідно [94] . Таким чином, переносимість сертраліну була краще, ніж переносимість плацебо. Жоден вид побічних явищ не спостерігали у пацієнтів, які отримували сертралін, частіше, ніж в групі плацебо. Кількість загострень в групі плацебо також було достовірно вище, ніж в групі сертраліну (35% проти 12%). Після завершення лікування сертраліном вираженого синдрому відміни не спостерігали.
Ще в двох послідовних дослідженнях (12 тижнів + 40 тижнів) продемонстровані поліпшення протягом наступних 3 місяців лікування стану пацієнтів, які відповіли на короткочасну терапію сертраліном, і відмінна переносимість препарату [96]. В кінці дослідження достовірне перевагу сертраліну над плацебо було зареєстровано за всіма шкалами, використаним для оцінки результатів лікування - Y-BOCS (Yale-Brown Obsessive Compulsive Scale), CGI (Clinical Global Impression severity-of-illness and improvement scales) і NIMH (National Institute of Mental Health Global Obsessive Compulsive).
Ефективність і хороша переносимість пароксетину і флуоксетину при лікуванні ОКР у дорослих і дітей також підтверджені результатами короткочасних і тривалих клінічних досліджень [99-105].
Циталопрам, що є самим виборчим з СИОЗС, менш ретельно вивчений по цим показанням, однак і його переваги перед плацебо були продемонстровані в адекватних клінічних дослідженнях. Наприклад, в 12-тижневому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні, що включало 401 пацієнта з ОКР, статистично достовірні відмінності з плацебо спостерігали при застосуванні препарату в трьох добових дозах - 20, 40, і 60 мг [106]. У невеликому (30 пацієнтів) 10-тижневому рандомізованому сліпому дослідженні була показана рівна антиобсесивних активність циталопраму з флувоксаміном і пароксетином [107].
ІЗЗС надають принаймні частковий ефект приблизно у 75% пацієнтів, а більш ніж у половини хворих призводять до значного зниження частоти і тяжкості обсессий і компульсии. Все ІЗЗС найбільш ефективно усувають патологічні сумніви, агресивні обсессии і нав'язливі бажання. Поліпшення, як правило, настає не раніше ніж через 3 тижні лікування.
При скасуванні ІЗЗС через різні проміжки часу після початкової терапії (до 1 року) у більшості хворих виникають рецидиви [102], тому після досягнення задовільної відповіді на лікування в гострий період рекомендується продовжити підтримує прийом цих препаратів протягом 1-2 років, можливо, в більш низьких дозах [80, 135].
Скасовувати лікування слід поступово. У хворих, які перенесли кілька рецидивів, рекомендується розглянути питання про тривалу або довічної підтримуючої терапії.
При відсутності відповіді на максимальну дозу ІЗЗС протягом 4-6 тижнів зазвичай рекомендують перемикання пацієнта на інший ІЗЗС.
Стратегія посилення лікування передбачає додавання до приймається пацієнтом ІЗЗС ще одного препарату цієї групи або клоназепама, буспірону, традиційних або атипових нейролептиків.
У медичній літературі також описані випадки успішного лікування хворих ОКР клоназепамом.
У резистентних до психотерапії випадках тріхотілломаніі проводять курсове лікування етастеразіном або галоперидолом в середніх дозах.
Хоча бензодіазепіни в цілому неефективні при лікуванні ОКР, в одному контрольованому дослідженні клоназепам перевершував плацебо.
Пароксетин використовується в початковій дозі 20 мг на добу, а максимальна добова доза може скласти 40 мг (не більше 60 мг). Симптоми ОКР повільніше піддаються корекції, ніж симптоми великої депресії. Кожен курс лікування повинен тривати як мінімум 12 тижнів. Кломіпрамін в середній дозуванні 180 мг на добу (діапазон доз 100-250 мг на добу) ефективний також при лікуванні тріхотілломаніі (висмикування волосся) - стану, що відноситься до розладів обсесивно-компульсивного спектра. У тому ж самому дослідженні дезіпрамін35 не виявив ефективності (Swedo et al. 1989).
ТТМ победіма. ТТМ победіма. ТТМ победіма !!