Володимир Семенович Висоцький
розбійницька пісня
Як у невиразній волості,
Лютої, злий губернії
випадали молодцу
Всі шипи та терни.
Він образи зачерпнув, зачерпнув
Повні пригорщі,
Ну, а горя, що сьорбнув, -
Не буває гірше.
Пий отруту, хоч залийся!
Благо, грошей не беруть.
Наскільки мотузочок не вийся,
Все одно совьешься в батіг!
жене невдах
Світом з торбинкою.
Життя тече між пальчиків
Павутинкою тонкою.
А яких повело, спричинило
За лихий дорозі -
Тих вітрами сволоклі
Прямо в остроги.
Тут на милість не сподівайся -
Зціпити зуби, та терпіти!
Наскільки мотузочок не вийся -
Все одно совьешься в батіг!
Ах, лиха сторона,
Наскільки в тебе ні нишпорити,
Лобним місцем ти красна
Так мотузкою слизьке ...
А повішеним сам диявол-сатана
Голи п'яти лиже.
Сміх, досада, мати чесна! -
Ні пожити, ні вижити!
Ти не вий, не плач, а смійся -
Сліз-то нині не пробачать.
Наскільки мотузочок не вийся,
Все одно укоротять!
Вночі думи клопітно.
Теслі Не баріться.
Чи не встигнути до заутрені -
Боляче рано вішають.
Ти про це не шкодуй, не шкодуй, -
Що тобі відстрочка!
А на мотузочці твоєї
Немає ні вузлики.
Краще ляж та обігрів -
Я, мовляв, кари не просплю ...
Наскільки мотузочок не вийся -
А совьешься ти в петлю!