Тільки що подивилася, і анітрохи не шкодую. Дуже пронизлива зворушлива історія, залишає приємний післясмак. Чи не диво, що цей фільм - повна копія іншого, Vinnaithaandi Varuvaayaa, перекладається як Ти дістанеш заради мене небеса, або якось так. Почнемо з того, що цей фільм - на мові телугу, а той - тамили. Склад акторів в обох фільмах різний, фільми вийшли майже одночасно на двох мовах, але їх долі і любов у глядачів різні. Прямо як у героїв цього сюжету. Чи не пускаючись в подробиці, скажу, що фінал у них різний, мені, мабуть, навіть більше сподобався б фінал зможеш ти дістати небеса заради мене, але я поки його не дивилася.
Що об'єднує ці два фільми, так це основна сюжетна лінія, композитор і режисер. Хочу поділитися своїм недавнім відкриттям. Виявляється, для індійського кіно - це природний сучасний процес, так званий тренд, що фільми випускаються одночасно на мовах телугу і тамили, хінді (Боллівуд) і телугу або тамили, і так далі. Склад акторів не завжди абсолютно різний, іноді акторів хінді змушують розучувати цілі монологи на телугу. Проте, це існуючий (і, напевно, небесцельний) процес. Все-таки, в країні більше 20 офіційних мов, хоча хінді прийнятий майже скрізь, але я не зустрічала фільмів на хінді, дубльованих на телугу або тамили, на них дублюють фільми Голівуду (а правда, прикольно було б подивитися, як, наприклад, Гаррі Поттер вимовляє заклинання на тамили? Отака абракадабра в квадраті.)
Тепер власне до фільму. Дуже гарний, саме гарний, з точки зору підібраних пейзажів, побудови кадру, операторської роботи, навіть власне поворотів сюжету і емоцій, пережитих героями і переданих глядачам. З самого початку, любов головного героя зображена з такою зворушливістю, з таким тонким гумором, що не помітила, коли стала співпереживати герою і хотіти, щоб його любов не виявилася нещасливою. Отже, на початку є чарівність, багато чарівності. Далі в тканину розповіді вплітається темна нитка розчарування. Тоді здається, все, капут, знову всюдисущий екзистенціалізм з його вибором, бути самим собою, жити в гармонії зі своїми почуттями, поруч з коханою людиною, або підкоритися зовнішньому тиску невблаганного світу. Ось тут починаєш не на жарт переживати, коли здається, всі надії героя впали.
Індійське кіно продовжує тенденцію, яка вперше, думаю, яскраво проявилася, найраніше, в Весіллі в сезон дощів Світи Наїр. Під зовнішнім тиском розкріпаченого Заходу індійське консервативне суспільство здається, вікові підвалини і традиції поступаються місцем вільним звичаям сучасного життя. Ахаха, не скажу більше нічого, дивіться і переживайте самі, яким буде фінал, з'єднаються чи герої, чи зможуть подолати заборони?
Музика. Великий і Неповторний А.Р.Рахман. В Індії шанований не менше кіногероїв, як національний герой, думаю, ще до знакової перемоги Мільйонера з Нетрів, а після і поготів. Особисто мені в цьому фільмі не вистачило хоч крапельку драйвовою ритмічної музики, вона вся мелодійна, така, знаєте, співуче, неспішна, але це моя думка, мій погляд. Швидше, така музика в більшій мірі відповідає атмосфері фільму, так що все в порядку. Та й А.Р.Рахман славиться мелодійними композиціями.
Дуже рада, що подивилася, не вважаю час даремно витраченим.
На завершення трохи не в тему. Фільм про хлопця хінді і про дівчину малайалам. Дивилася один фільм на мові малайалам, Блакитний лотос називається, Neelathamara. Дуже всім рекомендую. Не те, щоб він схожий на цей, (він взагалі інший, і за атмосферою, і за сюжетом), але для гурманів це буде смачним десертом.
Оцінка за гру, сюжет, зміст, талант -