В Україні, в принципі, не проблема. Для цього потрібно заявити про свою кандидатуру, зібрати кілька десятків голосів (кількість залежить від величини міста), продумати передвиборчу програму, заручитися повагою і підтримкою виборців, знайти гроші на передвиборну кампанію і т.д. І посаду міського голови (чи то пак мера) світить вам так само, як і іншим кандидатам.
Мер міста Чигирин (Черкаська область, Україна) Вадим Зелений, наприклад, на передвиборну кампанію витратив близько 30 $ - стільки коштувало роздрукувати листівки з передвиборчою програмою. Городяни вибрали наймолодшого кандидата, можливо, до речі, тому, що містечко маленьке, і життя будь-якого жителя - як на долоні.
У Чигирині, як і в невеликих білоруських містах, працює міська Рада депутатів (законодавча влада) і виконавчий комітет (виконавча влада). В Україні мер міста на першій же установчій сесії міськради пропонує депутатам склад виконавчого комітету, кандидатуру заступника голови виконкому (не є депутатом), секретаря міськради (депутат), і депутати відхиляють або стверджують кандидатури. За словами Вадима Зеленого, стати заступником голови виконкому він запропонував одному зі своїх суперників на виборах, людині з багаторічним досвідом роботи в органах місцевого самоврядування, і той охоче погодився співпрацювати. Секретар міськради, як правило, запрошується мером зі своєї команди. І в подальшому команда з трьох чоловік (мер, заступник, секретар) працює практично цілодобово, причому працює, за нашими мірками, майже на громадських засадах - зарплата у мера Чигирина зараз становить близько 180 $.
Зате проблем - хоч греблю гати. Грошей в бюджеті, як завжди, не вистачає, і, що найприкріше, не вистачає на нагальні потреби.
В Україні держава делегує органам місцевого самоврядування повноваження в сфері освіти, охорони здоров'я, культури, спорту і т.д. і на здійснення цих повноважень з державної скарбниці виділяються гроші. Але виділяються не просто так, а згідно зі спеціальною формулою за кількістю учнів, койко-місць в лікарнях і т.д. З одного боку, це добре - формула абсолютно прозора, і будь-який городянин може перерахувати, чи правильно їм виділили кошти. Але часто буває так, що виділених за формулою грошей вистачає тільки на зарплати, а школам-лікарням потрібні ще й світло, опалення, крейда і т.д.
Крім того, у міської влади є ще і власні повноваження, на виконання яких місцева влада повинна знаходити кошти самостійно. Йдеться про ЖКГ, самої «хворої» сфері на всьому пострадянському просторі.
Держава, за словами Вадима Зеленого, не вкладає гроші в ЖКГ, воно повністю віддало його в руки місцевого самоврядування. Як і тарифи за комунальні послуги - в руки населення: в Україні 100% їх вартості жителі платять за ринковими цінами (в Білорусі - близько 60%). Де взяти грошей на ремонт іржавих труб і каналізації?
В Україні міську Раду депутатів готує, приймає, виконує і контролює виконання бюджету міста. Основний дохід міста - це прибутковий податок, частина якого залишається в місцевому бюджеті, інші за значимістю - частина земельного податку, орендної плати, державного мита, єдиний податок, дуже популярний зараз у підприємців, приватизація землі та комунальної власності. Як невелике доповнення - ринковий збір, збір за парковку, за вигул собак, за бджіл і т.д.
Депутати самі встановлюють ставку орендної плати, причому роблять це диференційовано, держава може позначити ставку тільки «від» і «до». Якщо, наприклад, підприємець хоче зняти офіс в центрі міста - ставка оренди може бути максимальною, і залежить від прибутковості бізнесу і необхідності його для городян. Якщо приватний підприємець захотів взяти в оренду занедбаний будинок культури на околиці міста - будь ласка, забирай за мінімальною ставкою, тільки відремонтуй. А якщо бізнесмен хоче купити землю, він проводить експертну оцінку майна та приносить заяву, яка розглядається на сесії міськради. І депутати вирішують: людина землю орендує давно, територія доглянута, бізнес процвітає, чому б і не продати. Тим більше що гроші ці за законом можуть йти тільки на капітальні вкладення.
Підприємців взагалі мало не на руках носять - аби податки платили.
Місто може перевиконати бюджет - в цьому випадку половина цих грошей перераховується в республіканський бюджет, а половина - йде на місцеві потреби. Але недовиконати бюджет органи місцевого самоврядування не мають морального права, оскільки вони, і перш за все обраний жителями мер, відповідальні за те, що вони роблять перед населенням, перед своїми виборцями. Городян не хвилює, чому немає грошей, їх хвилює, чому немає води в будинку, і чому не горять ліхтарі на вулиці. Тому і крутяться українські чиновники, як можуть, щоб виправдати вибір народу: латають труби, ремонтують дороги, пишуть проекти для залучення в місто іноземних інвестицій.
У Білорусі ж мера в європейському розумінні цього слова, як обраного більшістю голосів городян, немає. Кандидатура голови міськвиконкому пропонується вищим ограни управління, облвиконкомом. Міська рада депутатів має право відхилити кандидатуру. Але тільки двічі. На третій раз «мер» міста призначається без згоди міськради ...