Складно уявити собі компанію, в результаті діяльності якої не утворюється ніяких відходів. І якщо про організацію процесу вивезення сміття, як не крути, доведеться подбати, то, судячи з недавнього рішення Президії Вищого Арбітражного Суду, про сплату «брудних» платежів »в деяких випадках все ж можна забути.
Перефразувавши відому пісеньку, можна сказати, що фірми бувають різні, відповідно і відходи у них різняться. Однак не грає ролі, скидає компанія в навколишнє середовище шкідливі і небезпечні речовини, або весь її сміття становлять кілька цілком нешкідливих папірців, - за «порятунок» від відходів своєї діяльності їй доведеться заплатити.
Як правило всі витрати організації, пов'язані з ліквідацією власного сміття, складаються з двох частин. По-перше, це витрати безпосередньо на вивезення та утилізацію відходів. Причому тут необхідно відзначити, що деякі компанії займаються цим самостійно, більшість же інших укладають відповідний договір із спеціалізованою організацією. По-друге, за «кожну смітинку», викинуту фірмою, доведеться заплатити внески за негативний вплив на навколишнє середовище. Безумовно, всі компанії бажають скоротити свої «сміттєві» витрати таким чином, щоб вони, з одного боку, були мінімальні, а з іншого - не «зіпсували відносини» з контролюючими органами.
Ці «шкідливі-шкідливі» внески
Для цього компаніям доведеться вести облік утворився, використаного, знешкоджених, переданого іншим особам або отриманого від інших осіб, а також розміщеного сміття (п. 1 ст. 19 Закону № 89-ФЗ). На підставі зазначених даних фірми проводять розрахунок фактичної маси відходів, розміщених в звітний період. Він визначається за такою формулою (п. 17 Порядку):
ФМРР = МГО + МПОЛУЧ - МІО - МПО - МПРО,
ФМРР - фактична маса розміщених відходів;
МГО - маса утворених відходів;
МПОЛУЧ - маса відходів, отриманих від інших осіб з переходом права власності;
МІО - маса відходів використаних, утилізованих, знешкоджених;
МПО - маса відходів, переданих іншим особам з переходом права власності;
МПРО - маса відходів, переданих для кінцевого розміщення стороннім організаціям.
Отриману величину відповідно до встановлених для конкретного підприємства лімітами слід розділити на відходи, розміщені в межах лімітів А окрім них. Зазначені ліміти розраховуються кожною компанією самостійно і затверджуються в органах Ростехнагляду. Там повинні розглянути протягом 30 робочих днів отримані від заявника документи та прийняти рішення про затвердження цих граничних величин або про відмову в такому. При другому варіанті розвитку подій представники Ростехнагляду зобов'язані мотивовано обгрунтувати своє рішення.
Повернемося до визначення розміру плати за негативний вплив на навколишнє середовище. Вона буде складатися з двох складових: плати за розміщення відходів у межах ліміту та плати за понадлімітний викид сміття. Відзначимо, що якщо обсяг розміщених організацією відходів не перевищує встановленої межі, то другий доданок для неї дорівнює нулю, іншими словами, величина її «шкідливих» платежів дорівнюватиме платі за розміщення витрат в межах ліміту.
Розраховуються ці складові за такими формулами (п. 4 і 5 Порядку):
ППЛ - плата за розміщення відходів у межах ліміту;
СПЛ - ставка плати за розміщення відходів у межах ліміту;
ОРПЛ - обсяг розміщених відходів (в межах ліміту).
ПСЛ = СПЛ х (ФМРР - МПЛ) х 5,
ПСЛ - плата за розміщення відходів понад установлений ліміт;
СПЛ - ставка плати за розміщення відходів у межах ліміту;
ФМРР - фактична маса розміщених відходів;
МПЛ - маса відходів в межах встановлених лімітів.
Коли сплати внесків можна уникнути?
Однак не завжди організації, які встигли «обзавестися» в результаті своєї діяльності сміттям, будуть платниками «шкідливих» внесків. Таких витрат цілком можна уникнути, причому, як це зробити законним шляхом, компаніям підказали самі представники Ростехнагляду. Отже, подібні платежі в бюджет можна не перераховувати в наступних випадках:
У всіх інших випадках платити за своє сміття фірмі доведеться самостійно.
Як вже говорилося вище, витрати на вивезення сміття складаються найчастіше з двох складових: це витрати на вивезення (самостійний або із залученням сторонніх організацій) і на утилізацію сміття, а також плата за негативний вплив на навколишнє середовище (за умови, що вона стягується безпосередньо з «виробника» відходів). Відповідно, обидві статті витрат слід відобразити в податковому обліку.
Плата за розміщення відходів компанії в межах встановлених лімітів буде зменшувати оподатковуваний прибуток в складі матеріальних витрат (подп. 7 п. 1 ст. 254 НК). Зменшити ж базу з цього податку на суму плати за понадлімітне розміщення сміття фірмам не вдасться. Про це свідчать положення пункту 4 статті 270 Податкового кодексу.
Що ж стосується коштів, витрачених на оплату послуг сторонньої організації з вивезення сміття, то вони можуть бути враховані при оподаткуванні прибутку в складі інших витрат, пов'язаних з виробництвом і реалізацією (подп. 49 п. 1 ст. 264 НК). Однак при цьому не слід забувати про положеннях пункту 1 статті 252 Кодексу, які вимагають відповідного економічного обґрунтування і документального підтвердження даних витрат.