І ось, як ще нижче Трондхейма цей льодовий пекло почався, так на тищщу верст, до самого фінішу. Чотири рази на підйомах раскорячівался, три ланцюги порвав, крила на задніх осях в таку потерть розмолоти, що позривав та викинув ... Кароч, кошмарний сон далекобійника, а не рейс. Зате, на зворотну дорогу кидають мені 23 тонни вантажу! Пісня! Машина дорогу тримає, на гірки оленем сплигує! Знову ж, Норгей вже прочухалися - де насічок на льоду нарубали, де крихтою гранітної посипали, а де комуна позажіточней - навіть, «антільдом» по підйомів пройшлися. Це ж, після того «Сталінграда», майже прогулянка а не рейс!
Ну ось, качусь. Сиджу в футболочке, на приборке гуртка з гарячою кавою, музичка гарна. А, норвезькі дороги, хоч і важкі, але і по красі - ні з чим не порівняти. Зліва скелі надзвичайно мальовничі, праворуч - річка гірська. Найважчі ділянки вже позаду, тому ні-ні, на всі боки очима. ...
І тут, оком чіпляюся за якийсь дуже дивний камінь на річці. А тільки світати почало - відразу й не розібрати. І, як раз, дерева праворуч закінчуються і бачу, точно - лось в ополонці. А сам, ще з шкільного курсу «Природознавство» пам'ятаю, що не захоплюються лосі моржуванням! Стало бути, учадів капловухий, в самий що ні на є блудняк! А там, терраски така над водою кам'яниста, що його з маленьких машин і не видно. Це я ось, сиджу високо - розгледів. Зупинив машину на «аварійку», зупиняю зустрічну. Пояснив Норгей ситуацію, мовляв, ти подзвони, куди тут у вас телефонують в таких випадках. Той чогось кудись набрав, поговорив на тамтешньому мовою, говорить - зараз дуже скоро будуть! Ну, думаю - дочекаюся, щоб вони місце по моїй машині відразу знайшли. Схожу поки, підтримаю тваринку морально, ну і так - гляну, чого там що. Знову ж таки, цікаво глянути, що там за команда приїде.
Я ж, передачі всякі про МНС бачив! Плоти там плаваючі, браві хлопці в теплих гідрокостюмах ... А то і, вертоліт надішлють - заведуть під лося стропи та й поставлять акуратно на берег. А що. Влітку, он, під мене зустрічне дідусь залетів - його ж покатали на вертольоті.
Загалом, спускаюся до річки. Сохатий, дивлюся, вже зовсім ніякої. Мабуть, з глибокої ночі вже купається. Фарватер в льоду прорубав метрів напевно двісті. Але, все якимись петлями. Мабуть, не стільки до берега пер, скільки намагався на лід забратися. Видно, що знесилів зовсім. Але, голову поки тримає, погляд осмислений і, що найголовніше, тремтить! Тобто, критичного переохолодження ще не сталося. Значить, його тільки на берег витягнути, а реанімувати не доведеться!
Ну, слів якихось підбадьорливих йому наговорив. Лось, начебто, якось навіть і реагує. Начебто, навіть якось і в мою сторону тілом податися намагається. Сам прикидаю, чого тут взагалі зробити можна, якщо без вертольота доведеться діставати. Біля берега лід плином швидким підмито - взагалі ніякої ваги не тримає. Що далі - не зрозуміло. Тут, або доріжку в льоду пробивати (відразу про норвезьких рятувальників в теплих гідрокостюмах подумав), або, як-то по льоду добиратися - мотузки за лося заводити.
Тим часом, шльопає до мене по снігу дядечко в снігоступах. Чогось на місцевому діалекті мені каже, але легко перейшов на англійську:
- Схоже, давно він тут - говорить.
- Ну, так - погоджуюся. Он, скільки льоду переорав.
- Мабуть, зовсім вже без сил - продовжує дядечко в снігоступах.
- Так і не дивно - погоджуюся знову.
- Я можу його застрелити, щоб він не мучився! - несподівано пропонує дядечко.
Я від такої жалісливість навіть розгубився.
- Та не треба, - кажу. Уже рятувальників викликали - зараз приїдуть.
- Так вже приїхали! - відповідає - Я рятувальник.
Херассе, думаю, Чіп з Дейлом на допомогу поспішили. Та йди ти, по банкам постріляти. А як же, ось це ось - їжачка збитого, під апаратом штучної вентиляції легенів, на «швидкої» з мигалками до клініки везти. Зайчика вп'ятьох з дроту вивільняти і потім зеленкою розфарбувати як спецназівця - я ж по «Діскавері» сам бачив. А тут, звір півночі в криголам «Красін» грав, а ти його на останніх п'яти метрах стріляти зібрався.
Ну, вголос нічого цього говорити не став, щоб єдиного «передбачуваного союзника» не втратити. Вголос я йому кажу:
- Слухай, це ж тільки здається, що справа складна. Так-то, у нас другокласники на уроках фізкультури взимку лосів з ополонок на час тягають. У тебе ж мотузка рятувальна є. Ну ось, і тягни її сюди. - А сам, збігав до машини, повисмикує дощок з борта причепа і приволік на берег. Якраз, рятувальник з мотузкою повернувся.
Ну і, далі вже справа техніки. Дошки на лід, рушив до лося. Дивлюся, і звір якось підбадьорився. Піднатужся-сіпнувся, одну ногу на лід закинув. З другої ногою я йому під лікоть допоміг чуйна - і вже передні ноги на льоду зверху! Мотузку закинув лосю під попу, і - тягнемо-потягнемо.
Досить легко, удвох, висмикнули лося всім тілом на лід з води. Правда, мотузка зіскочила і довелося ще раз заводити, щоб волоком звіра під берег підтягнути.
Коли з води висмикнули, дивлюся - рятувальник мій підбадьорився:
- Ой. А у нього ж нога зламана. Не жилець.
- Чуєш. Я тобі як ветеринар кажу (що, до речі, правда), в порядку у нього нога. Тягни, давай.
До речі, волоком протягнути дорослого лося по льоду - теж, не бозна-що. Хором, враскачку - добре пішов. Підтягли під берег.
- Ну все. - каже Норвегія - Тепер, він відпочине, з силами збереться і все буде нормально.
- Ну так…. - відповідаю - Тут під берегом лід навіть мене не тримає. Лось, як тільки встане, відразу і провалиться. Метр глибини та метр висоти берега, тут він і залишиться. Хочеш - як хочеш, а на берег витягнути його треба.
- Так як ми його удвох піднімемо-то.
- Ось ти проблему знайшов. Стривай хвилину.
Метнувся на трасу, зупинив трьох колег, ситуацію пояснив - «Колеги, допоможіть лося на берег витягнути. ». Народ з розумінням, гривами махають - без проблем. Дивлюся, біжить мій рятівник, очі витріщив - руками розмахує ... «Ти ж федеральну трасу блокував. Мені ж голову відірвуть. Відпускай всіх. Я вже зателефонував - через 5 хвилин ще чотири людини приїдуть. »
Ну, теж варіант ... Звір вже не в воді, можна і почекати. Колег подякував-вибачився-трасу розблокував. А далі, зовсім просто. Приїхали дядьки і вшістьох ми лося легко на обрив висмикнули. Дивлюся, там вже і дорожники підтягнулися, щоб звірятку перехід через трасу організувати. Ну, став-бути, можна їхати далі ... Графік, все ж таки ... Єдине, що попросив наостанок того рятувальника, щоб він лося НЕ пристрелив щоб уникнути зіткнення його з машиною ...