Чому в Москві процвітає заборонений бізнес?
Фото зроблено прихованою камерою в тому самому клубі, де працювала наш кореспондент: самий розпал стрижки бабла. Фото: Леонід Валєєв
МІЛЬЙОН НА ДОБУ Другий день мого стажування починається з фінансових відкриттів, які мені допомагає зробити 35-річна оператор Наташа. - Раніше я працювала в лотерейному клубі, де було 40 автоматів. Щодобовий обіг становив 100 - 300 тисяч рублів. Тут 180 автоматів, значить, оборот в добу - мільйон-півтора, - ділиться своїми спостереженнями Наташа. Сума мені здається занадто вже фантастичною. - Не віриш, тоді дивись, - підморгує оператор, вставляє в апарат ключ і натискає кілька кнопок. На екрані з'являється синій екран з цифрами. - Ось бачиш, рядок Total in - це скільки в автомат вставили грошей за час його роботи, ось рядок Total out - це скільки на цьому автоматі виграли грошей. Цифри вражаючі: один автомат прийняв мільйон двісті тисяч, а видав 600 тисяч, інший прийняв 700 тисяч, а видав тільки 200 тисяч. За словами Наташі, це нові автомати, стоять в клубі не більше 4 - 5 місяців. Купюроприемники автоматів заклично виблискують зеленими вогниками. І як акули рибу, в момент заковтують гроші клієнтів. Я починаю про себе вважати: 30 мільйонів - оборот лотерейного клубу в місяць, якщо в ньому встановлено 180 «одноруких бандитів», 30% від цієї суми - 9 мільйонів. Непогана хабар виходить. І це тільки з одного клубу! Не дивно, що майже всі вони, незважаючи на закони, працюють і процвітають! Від роздумів відволікає клієнт - інтелігентного вигляду чоловік років сорока. - Яка карта - чорна або червона? - лукаво посміхаючись, питає інтелігент. - Якщо вгадаєш, куплю тобі колготки сірі з лайкрою, такі зараз в моді. Клієнту явно щастить. Він може зупинити гру і отримати у оператора виграш - 55 тисяч рублів. Але робити це він явно не поспішає. А автомат невблаганний. З кожною секундою, точніше з кожним натисканням заповітної кнопки start, сума виграшу тане, як перший сніг при плюсовій температурі. - Ти мене зупини на 50 тисячах. Я дам чайові, - просить Наташу через 15 хвилин здається вже кілька пошарпаним після випитого пива інтелігент. Просто грати йому нудно, хочеться поговорити. - Тут за два кроки є салон краси, стрижка коштує п'ять тисяч, я домовлюся, вам за дві п'ятсот зроблять, - хизується гравець і показує червону скоринку. У посвідченні написано, що він інспектор товариства захисту прав споживачів. Через годину настрій у інспектора псується. Він уже нічого не обіцяє, а благально дивиться на оператора і просить 50 рублів на метро. Наташа робить вигляд, що не чує інспектора. - Я ж казав, що мене потрібно зупинити. А мене покладено слухатися, - скаржиться чоловік. - Але у вас же своя голова на плечах, - кілька презирливо зауважує оператор. - Сам я не можу зупинитися, - сумно зізнається горе-інспектор, нагадує зараз постарілого героя роману «Гравець» Достоєвського. Наташа і сама колись скормила акулам-автоматам всю свою зарплату в 20 тисяч рублів. Будинки тоді сказала, що приходила податкова і довелося все гроші віддати на хабар. У неї немає співчуття до відвідувачів клубу. На її очах люди постійно викидають гроші, безглуздо витрачаючи час за грою. Пенсіонери втрачають скромні пенсії, роботяги прирікають своїх дітей на жалюгідне існування, просажівая всю зарплату за кілька годин. Іноді несамовиті сімейні сцени відбуваються прямо в клубі. Один раз навіть дрібнички ненаглядного жінка в клуб привезла. Операторам сказала тільки: «З вами він проводить більше часу, ніж зі мною» - жбурнула валізу і пішла. ЗНАЙОМСТВО З ХАЗЯЇНОМ В кінці другого дня стажування я заповнюю анкету і договір про матеріальну відповідальність. У документах немає і слова правди, відсутні паспортні дані, але мене запрошують на зміну. О пів на дев'яту ранку я прибуваю перша з операторів на робоче місце. У касі отримую застібається на талії сумочку, з якими стоять торговці фруктами на ринку. У сумочці - 20 тисяч рублів. Це приманка для гравців - дрібної рибки, якій судилося стати обідом для акул-автоматів. І обіграти їх неможливо - адже все-таки пам'ятають зі шкільної програми: акули дресируванню не піддаються. Клієнтів з ранку в VIP-залі практично немає, і я підходжу до оператора, що працює по сусідству. - А міліція тут буває? Грає? - Та ні, - відповідає мені студентка-заочниця Світлана. У лотерейному клубі вона заробляє на навчання в Російському державному технологічному університеті. - У Ахмеда і Джаліла все схвачено. Влітку, коли були перевірки, ми клуб зсередини закривали. Якщо бачили, що людина знайомий підходить до дверей, клієнт, запускали. До першої години дня з'являється господар клубу Джаліл. На вигляд йому злегка за 50. Він в костюмі, гладко поголений. Судячи з усього, Джаліл багата людина. Один автомат коштує тисяч 100 - 150, а у нього, крім клубу і ресторану, є ще й торговий центр в два поверхи. У мій VIP-зал приходять відразу кілька клієнтів. Жінка в бейсболці і спортивній куртці, схожа на господиню кіоску біля станції метро, виграє 17 тисяч рублів. Ближче до ночі вона прийде ще раз, знову заправить в автомат гроші, і всі вони, як сліди на піску, змиті хвилею, безслідно розчиняться. Взагалі багато гравців в клуб ходять як на роботу - з ранку до ночі пропадають, змінюють зали та автомати, але не йдуть. У деяких своя манера гри. Один до екрану апарату підставляє 1000 рублів і тримає її секунд 20, тільки після цього починає грати. Інший - зі святою водою в клуб приходить, хрестить акулу-автомат. У дверях клубу з'являється фотограф «Комсомолки», щоб відобразити мене за роботою. Ніяких ігор новоспечений гравець не знає. У операторів він викликає легку паніку - може, перевіряючий? Одна з дівчат дістає касовий апарат, прихований за барною стійкою, і набиває на ньому суму в 500 рублів - таку ставку робить наш фотограф. Касовий апарат чомусь ламається, і оператор судорожно висмикує зажував чек і простягає його мені разом з календариком, на якому поряд з мордою тигра красується цифра 100, що символізує ставку в 100 рублів. Календарі служать прикриттям, це нібито лотерейні квитки. - А чому один календарик, якщо клієнт хоче поставити 500 рублів? Потрібно п'ять календарів дати? - питаю я. - І так зійде, - скупитися оператор. Коли моя фотосесія закінчена, я цікавлюся у оператора: «А часто доводиться касою користуватися?» - Ні, - сміється вона. - Раз на добу наб`ємо по касі рублів п'ятсот - тисячу. Це для звітності, білої бухгалтерії. Треба думати, саме з цієї суми і будуть виплачуватися податки.
Лотерейний клуб без вивіски, але тисячі клієнтів все одно знаходять до нього дорогу. Фото: Леонід Валєєв