З'їв Іллюша перед обідом цукерочку, а тут його мама за стіл покликала. Налила йому суп, а Іллюша завередував:
- Я не голодний, я вже цукеркою пообідав!
- Але ти ж нагулявся, набігався, тобі добре поїсти треба, - переконує його мама.
- Не хочу! - вередує Іллюша.
І раптом чує: хтось плаче. Озирнувся - нікого немає. Хто ж це? Прислухався Іллюша до себе. А це, виявляється, його животик плаче!
- Що з тобою? - злякався Іллюша. - Хто тебе образив?
- Ось сиджу, чекаю обіду, а горлечко мені нічого не дає! А я їсти хочу!
Ілля шийку суворо запитує:
- Ти чому животику їсти не даєш? Він там з голоду вмирає!
А горлечко відповідає:
- У мене самого з ранку макової росинки не було! Я теж голодне! Мене ротик не нагодуєш!
Став Іллюша ротик лаяти:
- Ти чому шийку не годують? Через нього і животик плаче!
А ротик відповідає:
- Ти ж, Іллюша, суп не їв. І я, ротик, суп не їв. І шийки нічого не дісталося. Тому і животик голодний.
- Я ж тобі цукерку дав, - обурюється Іллюша. -Треба було поділитися!
- Цією цукерки мені одному мало. Хіба це їжа. Вона в роті розтанула, і немає її. До животика нічого не дійшло.
Що ж робити? Шкода Іллі своє рідне животик.
Схопив він ложку і став суп в рот складати. Ротик відразу зрадів, жує і шийку пригощає. А горлечко в животик суп відправляє. Іллюша всю тарілку супу з'їв і питає:
- Ну що, животик, наївся?
- Немає ще, - кричить животик. - Друге хочу! Іллюша і картоплю з'їв.
- Ну, тепер наївся?
-А компот? - запитує животик. Іллюша у мами компот попросив.
- Ну, наївся?
А у животика навіть сил відповісти немає - такий повний. Тільки булькати може.
- Буль буль. Спасибі тобі, Іллюша, - пробулькал животик. - Ось тепер я наївся. А мамі спасибі за смачний суп!
Іллюша мами і каже:
- Мама, тобі мій животик спасибі сказав!
- Будь ласка, мої дорогі! - досить посміхнулася мама.
***************
Чому потрібно їсти
Ірина Гурина
Жила-була дівчинка Настенька. Вона дуже не любила їсти.
- Дивись, яка смачна кашка, - говорила їй бабуся. - З'їж хоч ложечку. Ти тільки спробуй - тобі обов'язково сподобається.
Але Настенька тільки міцно стискала губи і мотала головою.
- З'їж сирок, - умовляв Настуню дідусь. - Він дуже смачний і корисний.
Але і сирок вона є не хотіла.
- Дивись, який смачний супчик, - говорила мама. - Подивися тільки, який він гарний! Там червона морквина, зелений горошок, біла картопелька!
- Не буду! - кричала Настенька і тікала з кухні.
День йшов за днем. Якось пішла Настенька з подружками гуляти. Вирішили вони покататися з гірки. А на ту гору вела висока драбинка. Подружки топ-топ-топ - і піднялися на саму вершину, а Настенька варто внизу і розбудовується:
- Он ви все якісь великі та сильні! А чому ж я така маленька? На сходинки мені не піднятися, за перильця не втриматися, з гірки не покататися!
- І правда! - здивувалися подружки. - Що ж ти така маленька?
- Не знаю, - засмутилася Настенька і пішла додому. Заходить вона в будинок, роздягається. А слізки так і капають:
кап так кап, кап так кап. Раптом чує вона шепіт. Зайшла Настенька в свою кімнату. Немає нікого, тихо. Зайшла до бабусі з дідусем. Теж порожньо. Заглянула вона в кімнату до батьків - і там нікого.
- Нічого не розумію, - знизала плечима дівчинка. - Хто ж шепочеться?
Прокралася вона навшпиньки до кухні. Прочинила двері -шёпот став голосніше. На стільці порожньо, в кутах порожньо. Тільки на столі стоїть тарілка супу.
- Ой, - здивувалася Настенька, - та це ж овочі розмовляють!
- Я тут найголовніша, - сердилась морква. - У мене є вітамін А - це найголовніший вітамін. Він допомагає дітям рости. А ще той, хто їсть вітамін А, добре бачить, майже як орел. Без мене не можна!
- Ні, ми! Ні, ми головні! - підстрибували горошинки. - У зеленому горосі теж є вітамін А. І нас більше, значить, ми найголовніше! І взагалі, в нас ще й вітамін В є!
- У мені теж є вітамін В. Я ж не хвалюся, - пробурчав м'ясо. - У мене взагалі багато всяких вітамінів, які потрібні, щоб добре працювало сердечко і щоб зубки і ясна були здоровими.
- А в мені вітамін С, - підстрибнула картопля. - Він важливіша за всі інші. Хто їсть вітамін С, той не застуджується!
- Тут вони закричали всі хором і мало не побилися. Велика столова ложка, тихо дрімала поруч з тарілкою, піднялася, ляснув по бульйону і сказала:
- Досить сперечатися! Ось почує Настя про те, що суп чарівний і що той, хто добре їсть, швидко росте і не хворіє, зрадіє і з'їсть Вас всіх разом з вітамінами!
- А я чула, чула! - закричала Настенька, вриваючись в кухню. - Я дуже хочу вирости і кататися з гірки разом з усіма!
Взяла вона ложку і з'їла суп.
З тих пір Настенька добре їла кожен день. Вско¬ре вона виросла і навіть стала вище подружок!
Коди для вставки:
Скопіюйте код і вставте в поле створення запису на LiveInternet, попередньо включивши там режим "Джерело"
BB-код для форумів:
Хочу поділитися лекцією клінічного фармаколога про наших популярних противірусних препаратах. Почну з того, що клінічні випробування нових препаратів на дітях в нашій країні заборонені, але! Напевно всі ви помітили, що як тільки в апетеке з'являється новий препарат, педіатри (не всі, але багато) починають призначення препарату, а потім дивляться, чи допомогло. Це я про випробування (всі зрозуміли). Тепер строго по фактам.
На рідних землях менше ніж тиждень тому відбулося досить гучний злочин, яке отримало і розголосу в пресі. Як би це дико звучало для нашого часу, але вбивство сталося на тлі ревнощів. І я задумалася, а що б зробила я, якби чоловік змінив?