Ідея колективної взаємодії шляхом об'єднання зусиль і капіталів для вироблення необхідної методики, здатної в певній мірі захистити людину від наслідків впливу руйнівних природних сил, зародилася за часів античності - в Стародавній Греції і Римі.
Що стосується даному історичному періоду можна говорити про перший етап розвитку страхування. Один з найбільших дослідників страхування початку XX ст. професор В.Р. Ідельсон, вважав, що саме на цьому етапі виникла ідея розподілу відомих втрат окремих людей серед цілих груп. Але другий основний елемент страхування - нарочито створена організація - на думку вченого, в цей період ще була відсутня. [1]
Перші ознаки справжнього страхування стали проявлятися в середні століття, коли почали створюватися спеціальні суспільства для формування грошових кас, кошти яких підлягали витрачанню у разі настання заздалегідь визначених небезпечних подій. Так, наприклад, А. Манес зазначав, що вже в XI ст. відома англійська гільдія, яка стягувала внески для поховання своїх співчленів. У Данії члени однієї гільдії склали угоду на випадок, якщо хто-небудь з них зазнає катастрофи або потрапить в полон. Саме в цей період з'являються перші самостійні організації, які за результатами своєї діяльності на основі статистичних даних класифікували ризики і розробляли методику справжнього страхування.
На цьому закінчується перший історичний етап - етап виникнення і становлення страхування, який у часі знаходиться на стику XIII-XIV ст. На даному етапі сформувалися і визначилися основні принципи і ознаки організації та ведення страхової справи, які сприяли подальшому розвитку страхування.
Саме з цих передумов почався другий історичний етап розвитку страхування - етап правової регламентації основ організації страхової справи. Тут слід згадати про перших страхових статутах, що регламентували морське страхування в Барселоні (1435 г.) і Венеції (1468 г.). Трохи пізніше, в 1549 р з'явився страховий статут в Голландії, в 1601 р - в Англії, в 1681 р - у Франції, в 1727 р - в Пруссії і в 1734 г. - в Гамбурзі. Всі вони передбачали і визначали умови здійснення страхування, в основному морського, бо в середні століття найпоширенішим способом торгівлі була морська торгівля. Однак вона ставилася до найбільш небезпечного виду торгівлі в силу природних явищ (буря, шторм), недосконалості суднобудування, постійних нападів і грабежів з боку піратів. [2]
Третій історичний етап характеризується розвитком страхової справи і виникненням відмінних від морського видів страхування. Даний етап охоплює XVIII-XIX ст. У XVII столітті в Англії було утворено знамените суспільство морського страхування Lloyd's і перше страхове товариство від вогню Friendly Society Fire Office. В цей же час у Франції за указом Людовика XIV створюється Генеральне суспільство страхування. У Німеччині (Гамбург) в 1765 було створено перше морське страхове акціонерне товариство.
Але найбільшим стимулом для створення страхових товариств став великий лондонський пожежа 1666 р викликав появу численних великих страхових акціонерних підприємств. Досить скоро, в 1677 році, в Німеччині була відкрита перша велика генеральна каса страхування від вогню. Надалі страхування від вогню набуло публічний характер і фактично стало одним з найбільш значних видів страхування, що послужили створенню в 1821 році на базі Готського страхового банку від вогню першого товариства взаємного страхування від вогню.
У XVII ст. в Голландії отримав розвиток і інший вид страхування - транспортне страхування, організоване на акціонерних засадах. Однак, як вважав Г.Ф. Шершеневич, тут не обійшлося без деякої боротьби, так як існували страховики, відчувши небезпеку конкуренції, вирішили протиставити акціонерним компаніям свої поодинокі об'єднання і намагалися дискредитувати акціонерів.
ВУкаіни страхова справа бере початок у XII ст. коли деякі державні заходи в області зовнішньої торгівлі супроводжувалися діями на кшталт страхування. Зокрема, в 1260 році був створений ряд договорів між Новгородом і німецькими містами про відповідальність за шляхової ризик. Вельми цікавим є угода про посередництво, укладену в 1667 р між царською України і вірменським торговельним товариством, за умовами якого Україна гарантувала Вірменії відшкодування збитків в торгівлі з Персією. [3]
ВУкаіни, як і в інших розвинених державах Європи кінця XVIII в. бурхливо розвивалося торговельне мореплавство. Для забезпечення безпечної торгівлі в 1800 р була створена перша Торгова страхова контора. Прийняття норм про морське страхування спричинило за собою відкриття інших страхових контор. [4]
Наявність вУкаіни значного числа морехідних шляхів сполучення, а також водойм, річок і озер, по яким також проходили торгові судна в процесі здійснення внутрішньодержавної торгівлі, призвело до виникнення транспортного страхування. Так, зокрема, в 1844 році було засновано Товариство пароплавства і страхування по річках Волзі, Камі.
Але по-справжньому страхова справа вУкаіни сформувалося лише на початку XIX ст. за активної участі відомого економіста барона А.Л. Штігліца. У 1827 р він спільно з іншими засновниками відкрив на акціонерних засадах перше українське страхове товариство від вогню. Трохи пізніше, в 1835 році було створено Друге українське страхове товариство від вогню. Одночасно з цим в 1844 р було введено страхування від вогню для державних селян.
З 1864 року після видання положення про обов'язкове взаємне земському страхуванні від вогню отримало на державному рівні розвиток взаємне страхування, яке проіснувало недовго, так як пізніше стали створюватися акціонерні страхові товариства, наприклад, "Саламандра" (створено в 1855 р), "Надія "(1856 г.)," Якір "(1872 г.)," Росія "(1881 р) і" Волга "(1881 р). Ці суспільства домінували в страхуванні, охоплюючи поступово весь страховий ринок в центральних областяхУкаіни.
Особисте страхування вУкаіни бере початок в 1834 р коли з ініціативи пукраінского поданого Ф.Д. Шведерского було створено Російське суспільство для застрахования довічних і інших термінових доходів і грошових капіталів. Трохи пізніше з'явилося страхування від нещасних випадків. [5]
Державне страхування, на відміну від комерційного, не має на меті отримання прибутку, і тому стягує зі страхувальників мінімальні суми, необхідні для покриття збитків страхувальників і витрат на організацію страхової справи. До державних видам страхованіяУкаіни кінця XIX - початку XХ ст. слід віднести в основному два види: страхування осіб і страхування майна від пожежі.
Перший вид страхування - страхування осіб, регулювався законами "Про страхування робітників" (1912 р), "Про обов'язкове страхування робітників, службовців" (1914 г.), "Про страхування доходів і капіталів в державних ощадних касах" (1916 г.) , "про нагляд за діяльністю страхових установ та товариств" (1894 г.), "про порядок приміщення і зберігання коштів акціонерних товариств і про покриття їх зобов'язань" (1898 р.). [6]
Слід зазначити також, що зазначений історичний період рясніє прийняттям спеціальних законів, що регулюють страхові відносини.
Таким чином, страхування бере свої витоки ще з древніх часів. Ще тоді людей турбували питання, пов'язані із захистом свого майна і свого життя. Протягом часів страхування розвивалося і продовжує розвиватися до цього дня.