Для захисту від негоди у всьому світі вже кілька тисяч років використовується плащ. У давнину він був шматки шкури або хутра, скріплені на плечах і схоплені поясом. Стародавні римляни і греки для виготовлення плащів використовували вовняну матерію. Це були прямокутні або елліпсовідниє шматки тканини, шириною 1,5 - 2 метри і довжиною від 4 до 6 метрів. Фіксація здійснювалася на плечах або грудей за допомогою спеціальних пряжок. До речі, вже тоді з'явилися різноманітні фасони плащів.
В епоху Середньовіччя в Західній Європі носили вовняну круглу накидку «Глок», в якій був отвір для голови. У XIV столітті з'явився «гонці», який представляв собою накидку без рукавів. Пізніше плащі стали шити з широкими рукавами і коміром. А ось капюшон зазвичай був окремим. У той же час на Сході плащі виготовлялися з рисової соломи.
Історія непромокаючої плаща починається з 1823 року. Шотландець Чарльз Макінтош винайшов промокне в непогоду тканину, помістивши каучук між двома шарами тканини. Плащі, які шилися з неї, хоч і були повністю непроникні для води, зате на морозі втрачали гнучкість і ламалися, а в спеку плавилися.
Незважаючи на це до сих пір в Великобританії плащі називають «маки», та й саме ім'я Макінтоша стало прозивним. Пізніше, в другій половині XIX століття, Томас Барбері створив габардин - щільну тканину, що містила водовідштовхувальні нитки. З габардину довгий час шили армійські плащі.
Під час Першої Світової війни плащі отримали назву тренчкотов, яке походить від англійського «trench», тобто траншея, адже більшу її частину армія провела у вологих і брудних окопах. У цей період на тренчкота з'явилися кільця у формі букви D для носіння карт, манжети і еполети.
У наступну Світову війну плащі також були дуже популярні. Досить згадати знаменитий чорний тренчкот Адольфа Гітлера, який став невід'ємною частиною його стилю, та й моди Третього Рейху.
Історія плаща пройшла довгий шлях розвитку, і сьогодні цей предмет одягу виготовляють вже з матеріалів, які не тільки не пропускають вологу, але і володіють легкістю, м'якістю, стійкістю до зносу. Це можуть бути синтетичні або бавовняні тканини з водовідштовхувальними просоченнями, а також натуральні і штучні шкіри.